Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №320/25979/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року справа №320/25979/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” (адреса: 03040, місто Київ, вулиця Стельмаха Михайла, 7/2, група нежитлових приміщень №65 (в літ.а), код ЄДРПОУ 39671258) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Уповноважений представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, у якому просить суд:

- визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення – рішення №00073130702 від 03.02.2025 та податкове повідомлення – рішення №00073110702 від 03.02.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 ухвалено клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про витребування доказів задовольнити. Витребувати від Вищого антикорупційного суду копію вироку від 19.08.2024 у справі № 991/5408/24 із відміткою про набрання таким законної сили.

09.10.2025 із Вищого антикорупційного суду надійшли витребувані документи, а саме: копію вироку від 19.08.2024 у справі № 991/5408/24 із відміткою про набрання таким законної сили.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 ухвалено закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у м. Києві було проведено планову документальну перевірку ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” за результатами якої складено Акт №133247/ж5/26-15-07-02-01- 03/39671258 від 20.12.2024. В Акті перевірки працівники податкового органу, серед іншого, відобразили виявлення порушень норм податкового законодавства, допущених ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ”, зокрема: - п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 ПК України, п. 5, п. 7, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пунктів 5, 6, 7, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248; ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV, в результаті чого: завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податкових декларацій з податку на прибуток підприємств (ряд. 04 Декларації) за 2023 рік на суму 1 903 617 грн.; занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до державного бюджету всього на суму 1 499 950 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 1469985 грн., за 2021 рік на суму 29965 грн. Керуючись своїм правом, наданим п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України. Вказано, що ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” подало заперечення на Акт перевірки, яке рішенням ГУ ДПС залишено без задоволення. Уповноважений представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” зазначає, що на підставі Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві 03 лютого 2025 року прийняло податкове повідомлення – рішення № 00073130702, яким визначило Товариству грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 499 950,00 грн. та штрафні санкції в сумі 367 496,00 грн., а всього 1 867 446,00 грн. Окрім цього вказано, що ГУ ДПС 03 лютого 2025 року прийняло податкове повідомлення-рішення №00073110702, яким визначило Товариству грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток в сумі 1 903 617,00 грн. Оскільки ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” вважає висновки ГУ ДПС, викладені в Акті перевірки, такими, що не відповідають дійсності, і не погоджується із визначеною податковим органом сумою грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, керуючись правом, наданим п.56.1 та 56.2. ст. 56 ПК України, позивач в лютому 2025 року подав до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення – рішення № 00073130702 від 03.02.2025 та № 00073110702 від 03.02.2025. Уповноважений представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” зазначив, що 24 квітня 2025 року Товариство отримало рішення Державної податкової служби України, що надійшло в електронний кабінет платника податку ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ”, про результати розгляду скарги, яким скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення – рішення № 00073130702 від 03.02.2025 та № 00073110702 від 03.02.2025 без скасування або змін. Сторона позивача вважає, що податкові повідомленням – рішенням № 00073130702 від 03.02.2025 та № 00073110702 від 03.02.2025 завдають шкоди майновим інтересам ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ”, оскільки містять безпідставну та необґрунтовану вимогу податкового органу сплатити значну суму коштів, крім того завдають шкоди діловій репутації, таким чином представник ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” звернувся до суду із цим позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.

18.06.2025 року від уповноваженого представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позиція відповідача у справі полягає в такому. 12.09.2018 ТОВ “Транспортна компанія “КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК” придбало у фізичної особи ОСОБА_1 житловий будинок за 10 480 000 грн та земельну ділянку за 848 000 грн. Ринкова вартість цих об`єктів за звітом ТОВ “ПРОФІ ЕКСПЕРТ” відповідала зазначеним сумам і становила відповідно 10 477 200 грн та 847 800 грн. 12.11.2018 ТОВ “Центр розвитку будівництва та архітектури” було складено нові звіти про оцінку того ж майна, згідно з якими вартість житлового будинку визначено у розмірі 2 076 362,25 грн, а земельної ділянки — 185 237,01 грн. У звітах відсутні відомості про пошкодження майна чи втрату його характеристик, уцінка активів не проводилася. Таким чином, протягом 63 днів вартість об`єктів зменшилась приблизно у п`ять разів. Представник відповідача вказує, що 05.12.2018 ТОВ “Транспортна компанія “КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК” продало зазначені об`єкти ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” за цінами 2 157 522 грн за будинок та 192 478 грн за земельну ділянку. 12.02.2019 ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” перепродало ті самі об`єкти фізичній особі ОСОБА_2 за ті ж самі суми — 2 157 522 грн та 192 478 грн відповідно. Кошти були сплачені в повному обсязі. Перевіркою встановлено, що спільним засновником ТОВ “Транспортна компанія “КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК” та ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” є ТОВ “Юридична компанія “ДЕКСТЕР”, а ОСОБА_2 на момент здійснення операцій був засновником ТОВ “Транспортна компанія “КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК”. На думку відповідача, це свідчить про здійснення операцій між пов`язаними особами. Наказом Фонду державного майна України від 18.01.2019 №44 ТОВ “Центр розвитку будівництва та архітектури” включено до переліку суб`єктів оціночної діяльності, яким зупинено доступ до Єдиної бази звітів. Вироком Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 встановлено, що через зазначене товариство організовувалося проведення оцінок із суттєвим заниженням вартості земельних ділянок з метою мінімізації обов`язкових платежів. За результатами перевірки зроблено висновок, що дохід від продажу житлового будинку занижено на 8 319 678 грн, а від продажу земельної ділянки — на 655 322 грн. Крім того, 11.07.2019 ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” придбало будівлю цеху ЗБВ та адміністративно-побутовий корпус загальною вартістю 2 218 647,03 грн без ПДВ (2 662 376,44 грн з ПДВ). Ринкова вартість за оцінкою ТОВ “Інвесткон” відповідала ціні договору. 22.12.2020 ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” продало адміністративно-побутовий корпус фізичній особі ОСОБА_3 за 399 977 грн. Оцінка ТОВ “ОЦІНОЧНА ФІРМА “ПОЛІНФОРМ” визначила аналогічну вартість, кошти були сплачені повністю. Перевіркою встановлено, що продаж здійснено за ціною, нижчою за первісну вартість активу, уцінка перед продажем не проводилась, первісна вартість запасу покупцю не виставлялася. За цим епізодом перевіркою визначено заниження доходу за 2020 рік у сумі 1 257 105 грн. Загалом податковим органом встановлено заниження доходу по операціях із житловим будинком та земельною ділянкою у сумі 8 975 000 грн, а також по адміністративно-побутовому корпусу — 1 257 105 грн, разом 10 232 105 грн. Підставою для таких висновків визначено суттєве зниження вартості активів без встановлених причин, відсутність уцінки, здійснення операцій між пов`язаними особами та використання звітів суб`єкта оціночної діяльності, щодо якого встановлено факти заниження вартості в інших випадках.

03.09.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення сторони позивача. Щодо відповідності ціни реалізації ринковій вартості, представник позивача вказує, що ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” придбало житловий будинок та земельну ділянку за договорами від 05.12.2018 у ТОВ “Транспортна компанія “КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК” за 2 157 522 грн та 192 478 грн відповідно. Ціни базувалися на оцінках від 12.11.2018 ТОВ “Центр розвитку будівництва та архітектури”, які встановили ринкову вартість будинку 2 076 362,25 грн, а земельної ділянки – 185 237,01 грн. Подальший продаж фізичним особам здійснено за тими ж цінами, без надання знижок, що підтверджує відповідність ринковій вартості. Сторона позивача вважає, що твердження контролюючого органу про заниження доходу на суму 8 975 000 грн ґрунтується на оцінках від 10.09.2018 для іншого власника та іншої дати, і не може застосовуватись до операцій позивача. Також продаж будівель між ТОВ “КОЛБЕ ПАУЕР КОВЕЛЬ” та ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” від 11.07.2019 за ціною 2 218 647,03 грн відповідав ринковій вартості, підтвердженій звітами СОД ТОВ “ІНВЕСТКОН” та ТОВ “ОЦІНОЧНА ФІРМА “ПОЛІНФОРМ”. Оцінка проводилася порівняльним підходом відповідно до Національних стандартів №1 та №2, а звіти зареєстровані в Єдиній базі даних і відповідають законодавству. Щодо завищеного від`ємного значення об`єкта оподаткування, позивач вказує, що акт перевірки не містить конкретного розрахунку суми 1 903 617 грн, не наводить первинних документів або регістрів бухгалтерського обліку, і обмежується загальними посиланнями на Податковий кодекс України та стандарти бухгалтерського обліку. Твердження про завищення є необґрунтованим. Стосовно відсутності пов`язаності осіб зазначено наступне. Наявність спільного засновника (ТОВ “Юридична Компанія “ДЕКСТЕР”) у ТОВ “ТК “КТЛ” та ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” не створює підстав для визнання пов`язаності за п.14.1.159 ПКУ, оскільки частки не досягають 25%, відсутні спільні виконавчі органи та фактичний контроль. Аналогічно, пов`язаність з фізичною особою ОСОБА_3 не підтверджена. Щодо зв`язку з вироком ВАКС, представник позивача вважає, що вказаний вирок ВАКС від 19.08.2024 стосується лише ТОВ “Центр розвитку будівництва та архітектури” та не містить даних про участь ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ”. Товариство не могло бути стороною, співучасником чи вигодонабувачем цих дій. Посилання контролюючого органу на вирок є необґрунтованим. Окрім цього, сторона позивача додає, що всі договори нотаріально посвідчені, оцінки проведені кваліфікованими суб`єктами оціночної діяльності і зареєстровані. Контролюючий орган не довів порушень або недостовірності. Сумніви в Акті перевірки мають трактуватися на користь платника податків. Висновки ГУ ДПС у м. Києві є безпідставними, а дії щодо винесення податкового повідомлення-рішення – протиправними.

03.11.2025 на адресу суду представник позивача скерував додаткові пояснення, що доповнюють попередні пояснення від 03.09.2025, у яких ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” зазначає про незгоду з доводами, висвітленими у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними та заперечує проти вимог відзиву. Щодо преюдиційного значення вироку ВАКС, сторона позивача вказує, що вона не є учасником кримінальної справи № 991/5408/24. Факти, встановлені вироком від 19.08.2024, стосуються лише ТОВ “Центр розвитку будівництва та архітектури” та пов`язаних осіб, і не зачіпають діяльність Позивача чи об`єкти його майна. Один факт неправомірної оцінки не робить автоматично недійсними інші оцінки. Вирок ВАКС не має преюдиційного значення для цієї справи. Щодо неправомірності звітів про оцінку майна, представник позивача вважає, що відповідач не довів неправомірність звітів, оскільки не ініціював їх рецензування, обмежившись припущеннями та порівняннями з оцінками для інших суб`єктів і дат. Вказує, що ГУ ДПС у м. Києві не здійснило рецензування і не надало альтернативних експертних висновків, що порушує ст. 77 КАС України. Окрім цього, зазначено, що відповідач не надав доказів, що ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” є пов`язаним з ТОВ “ТК “КТЛ”, ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 . Відповідно до п.14.1.159 ст.14 ПКУ, пов`язаність визначається наявністю 25% корпоративних прав, спільних виконавчих органів, бенефіціарів або фактичного контролю. Частки ТОВ “ДЕКСТЕР” і ОСОБА_2 у ТОВ “ТК “КТЛ” – 0,2% – не досягають порогу, інших критеріїв пов`язаності не наведено.

Позиція сторін по справі, висловлена у судових засіданнях.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” у судовому засіданні надав усні пояснення по справі, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві у судовому засіданні надав усні пояснення та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Встановлені судом фактичні обставини.

В ході розгляду справи встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві провело планову документальну перевірку ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” (код ЄДРПОУ 39671258), за результатами якої складено Акт №133247/ж5/26-15-07-02-01-03/39671258 від 20.12.2024.

В Акті перевірки зазначено, що позивач порушив норми податкового законодавства, зокрема п.п. 44.1, 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 140.4.4 п.140.4 ст.140 ПК України, п. 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, пункти 5, 6, 7, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, а також ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Згідно з Актом перевірки, було завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податкових декларацій з податку на прибуток за 2023 рік на суму 1 903 617 грн., а податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті, занижено на суму 1 499 950 грн., у тому числі за 2019 рік – 1 469 985 грн., за 2021 рік – 29 965 грн.

Не погоджуючись з Актом перевірки, 23.01.2025 ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” подало письмові заперечення на вказаний Акт перевірки №133247/ж5/26-15-07-02-01-03/39671258 від 20.12.2024.

03.02.2025 Державна податкова служба України ухвалила рішення про розгляд заперечення, яким висновки акта перевірки залишила без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві 03.02.2025 прийняло податкові повідомлення – рішення №00073130702 та №00073110702, якими визначено грошові зобов`язання ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” зі сплати податку на додану вартість у сумі 1 499 950 грн. та штрафні санкції 367 496 грн., а також податку на прибуток у сумі 1 903 617 грн.

18.02.2025 ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” подало скаргу на податкові повідомлення – рішення №00073130702 та №00073110702.

Рішенням Державної податкової служби України від 24.04.2025 скарга була залишена без задоволення.

На підтвердження операцій з продажу майна до матеріалів справи долучено копію договору купівлі–продажу житлового будинку від 12.02.2019 укладений між ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” та ОСОБА_2 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна за № 1989, копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2019, укладений між ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” та ОСОБА_2 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна за № 168, копію договору купівлі–продажу від 22.12.2020, укладений між ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” та ОСОБА_3 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна за № 167, копію договору купівлі-продажу від 11.07.2019, укладений між ТОВ “КОЛБЕ ПАУЕР КОВЕЛЬ” та ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ”.

Окрім цього, у матеріалах справи міститься Висновок № 8301220 з експертної оцінки Земельної ділянки СОД ОСОБА_4 , відповідно до якого встановлено, що земельна ділянка площею 0,3069 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710400000:13:004:0089), належить ТзОВ “Колбе Славутич” (код ЄДРПОУ 39671258), призначена для будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, і її ринкова вартість станом на 17.12.2020 року, визначена для цілей оподаткування та нарахування інших обов`язкових платежів, становить 198?442,00 грн без ПДВ, оцінка проведена суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 методом статистичного аналізу ринку на підставі договору №830/1220.

Відповідно до висновку ТОВ “ОЦІНОЧНА ФІРМА “ПОЛІНФОРМ” про вартість майна встановлено, що ринкова вартість адміністративно побутового корпусу (літера H-2) загальною площею 427,4 кв. м. що розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.11.2020 становить: 399 377 грн.

На підставі Звіту про оцінку майна № FG18-181112-128 від 12.11.2018 суд встановив, що житловий будинок загальною площею 222,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК", замовником оцінки є також ця компанія, оцінка проведена ТОВ “Центр розвитку будівництва та архітектур” на підставі договору № FG18-181112-128 та паролю пошуку КРГВАЕ060114. Оцінка здійснювалась методом порівняльного підходу для визначення ринкової вартості об`єкта на 12.11.2018 з метою оподаткування та нарахування інших обов`язкових платежів, ринкова вартість житлового будинку становить 2?076?362,25 грн без ПДВ за всю частку 1/1, що належить власнику.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № FG18-181112-121 встановлено, земельна ділянка площею 0,0845 га за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222485901:01:030:0013), належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК", замовником оцінки є також ця компанія, оцінка проведена ТОВ “Центр розвитку будівництва та архітектури” на підставі договору № FG18-181112-121 та паролю пошуку ЮЛФЧЦИ521170. Оцінка здійснювалась методом зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок для визначення ринкової вартості на 12.11.2018 з метою оподаткування та нарахування інших обов`язкових платежів, ринкова вартість земельної ділянки становить 185?237,01 грн без ПДВ за всю частку 1/1, що належить власнику.

Таким чином, судом встановлено, що операції з продажу майна здійснювалися суб`єктами оціночної діяльності, право на здійснення відповідної діяльності яких підтверджуються наступними документами: сертифікатом № 793/18 від 16.10.2018, виданий ТОВ «Центр розвитку будівництва та архітектури», кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № 18 від 04.05.2015, видане ОСОБА_5 , посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача № 1952-ПК від 05.09.2018, видане ОСОБА_6 , яке є невід`ємною частиною свідоцтва оцінювача, сертифікатом № 734/18 від 17.09.2018, виданий ТОВ «Оціночна фірма «Полінформ».

Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Щодо підстав проведення документальної планової перевірки.

Стаття 77 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з пунктом 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 77.3. статті 77 ПК України, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (пункт 77.4 статті 77 ПК України).

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 77.5 77 ПК України у разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 ПК України).

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 77.7 статті 77 ПК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі спірність питання у даній справі полягає у правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих ГУ ДПС у м. Києві на підставі Акта перевірки №133247/ж5/26-15-07-02-01-03/39671258 від 20.12.2024.

За результатами перевірки встановлено порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 7, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” занижено ряд. 01 “Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку” податкових декларацій з податку на прибуток підприємства всього на суму 10 232 105 грн.

Надаючи правову оцінку вказаному висновку податкового органу, суд враховує наступне.

За положеннями Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України), які регулюють дані спірні правовідносини, зокрема

- господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. ( підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

-доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.( п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України

- безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів …”, (п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України)

- для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. (абзац перший пункту 44.1 статті 44 ПК України).

- для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. (абзац перший пункту 44.2 статті 44 ПК України)

- об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. ( підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України)

- доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. ( п.135.1 ст.135 ПК України)

- доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. ( пункт 135.2 статті 135 ПК України)

За приписами статті 1 Закону України “ Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.

Схожі за змістом висновки викладені й у постановах Верховного Суду, на які посилається Відповідач у касаційній скарзі, від 5 травня 2023 року у справі N 1340/5998/18, від 13 липня 2022 року у справі № 520/223/20, від 14 лютого 2020 року у справі №826/1255/16, від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

На переконання відповідача, позивачем занижено суми доходу від продажу наступних об`єктів нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , а саме житлового будинку на суму 8 319 678 грн, земельної ділянки до житлового будинку на суму 655 322 грн., а також будівель адміністративно побутового корпусу (літера за планом земельної ділянки Н-2), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на суму 1 257 105 грн.

Як судом встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження операцій з продажу майна долучено копію договору купівлі–продажу житлового будинку від 12.02.2019 укладений між ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” та ОСОБА_2 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна за № 1989, копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2019, укладений між ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” та ОСОБА_2 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна за № 168, копію договору купівлі–продажу від 22.12.2020, укладений між ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” та ОСОБА_3 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна за № 167, копію договору купівлі-продажу від 11.07.2019, укладений між ТОВ “КОЛБЕ ПАУЕР КОВЕЛЬ” та ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ”.

Так, спір виник з приводу визначення контролюючим органом заниження доходу позивачем при продажу нерухомого майна у двох окремих епізодах: щодо житлового будинку із земельною ділянкою та щодо адміністративно-побутового корпусу.

Щодо першого епізоду, а саме купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , судом встановлено, що майно було придбане попереднім власником за ціною, визначеною у договорі на підставі звіту про оцінку майна. Надалі це ж майно було відчужене на користь позивача за ціною, визначеною на підставі нового звіту суб`єкта оціночної діяльності. Пізніше, позивач реалізував це майно третій особі за тією ж ціною, за якою його придбав. Факт повної оплати за договорами не заперечується.

Контролюючий орган пов`язує заниження доходу із суттєвим зменшенням вартості майна у другому звіті про оцінку та з наявністю пов`язаності між учасниками правочинів.

Водночас суд встановив, що:

– фактичного отримання позивачем коштів у більшому розмірі, ніж задекларовано, не доведено;

– доказів прихованого руху активів або компенсації в іншій формі матеріали справи не містять;

– продаж здійснено за тією ж ціною, за якою майно було придбане позивачем;

– контролюючим органом не встановлено, що позивач отримав економічну вигоду понад відображену в обліку.

Так, за договорами купівлі-продажу від 05.12.2018 між ТОВ “Транспортна компанія “КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК” та ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ”, останнє придбало житловий будинок за 2 157 522,00 грн та земельну ділянку за 192 478,00 грн. Ці ціни обґрунтовані звітами про оцінку майна від 12.11.2018, підготовленими ТОВ “Центр розвитку будівництва та архітектури”, які встановили ринкову вартість відповідно 2 076 362,25 грн та 185 237,01 грн. Надалі активи були перепродані фізичній особі ОСОБА_2 за тими ж цінами. Всі договори нотаріально посвідчені, а оцінка майна проведена відповідно до законодавства та Національних стандартів оцінки №1 та №2, звіти зареєстровані в Єдиній базі даних.

Твердження про заниження доходу на 8 975 000 грн суд визнає необґрунтованим, з урахуванням наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Зі свого боку, ринковою ціною може бути: (1) договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; (2) ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2026 у справі № 380/14707/24 звертає увагу, що у податковому законодавстві сформовано «презумпцію ринкової ціни угоди», відповідно до якої сформована договірними сторонами ціна буде вважатися ринковою, допоки її невідповідність не буде доведено у встановленому порядку.

Отже, сформульована у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України презумпція ринкової ціни угоди може бути спростована особою, яка вважає рівень договірної ціни нижчим за ринковий, і саме ця особа (у спірному випадку - контролюючий орган) має довести невідповідність ціни договору рівню ринкових цін.

Єдиним винятком, що виключає правило презумпції ринкової ціни угоди, відповідно до підпункту 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

При цьому, з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.

Тому, відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем процедури з`ясування рівня звичайних цін.

Необхідність урахування саме офіційної інформації можна пояснити тим, що органи державної влади, які проводять статистичні дослідження та аналіз ринку, можуть надати узагальнену інформацію щодо середньої ціни продажу тих чи інших товарів усіма учасниками ринку.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 09.04.2025 у справі №320/3406/19, від 17.12.2024 у справі №803/543/16.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб`єктами оціночної діяльності є:- суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі

Положеннями статті 3 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі Закон №5007-VI) встановлено, що законодавство про ціни і ціноутворення ґрунтується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, законів України «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Статтею 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» визначено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно до п. 172.3 ст. 172 ПК України дохід від продажу об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Частиною 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Даним Стандартом (п. п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Усі договори купівлі-продажу, укладені позивачем, відповідають цій вимозі та були посвідчені нотаріально. Ціна реалізації майна визначена на підставі звітів про оцінку майна, підготовлених кваліфікованими оцінювачами, які діяли відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національних стандартів оцінки.

В контексті указаної справи, суд звертає увагу, що відповідачем в основу своїх висновків про заниження суми доходу від продажу об`єкта нерухомого майна покладено звіт суб`єкта оціночної діяльності, який надавався іншому суб`єкту господарювання при укладенні іншого договору купівлі продажу.

Крім цього, Акт перевірки №133247/ж5/26-15-07-02-01- 03/39671258 від 20.12.2024 не містить жодного посилання на іншу інформацію, отриману у встановлений законодавством спосіб, щодо визначення ринкових цін схожих об`єктів нерухомості.

Матеріали перевірки позивача не містять відомостей щодо проведеного аналізу стосовно визначення вартості подібних за параметрами об`єктів нерухомості.

А тому, спростування презумпції ринкової ціни угоди, яка у даному випадку відповідає оціночній вартості об`єкта продажу, розрахованій уповноваженим органом на здійснення такої оцінки, не може відбуватися на підставі будь-якої інформації і без застосування національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Таким чином, на думку суду, доводи контролюючого органу про реалізацію нерухомості за заниженою ціною на підставі висновків, що сформовані у результаті аналізу звіту ТОВ “ПРОФІ ЕКСПЕРТ” від 10.09.2018, без попереднього застосування інших процесуальних умов є безпідставними та необґрунтованими.

Додатково, суд звертає увагу, що контролюючим органом не ставилось питання про заниження суми доходу ТОВ «Транспортна компанія «КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК» від продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Молодіжна, буд. 32, за результатами укладення договорів купівлі-продажу від 05.12.2018, укладеними між ТОВ «Транспортна компанія «КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК» та ТОВ «КОЛБЕ СЛАВУТИЧ», відповідно до яких ТОВ «КОЛБЕ СЛАВУТИЧ» було придбано житловий будинок за 2 157 522,00 грн, а земельну ділянку – за 192 478,00 грн

Ці ціни базуються на звітах про оцінку майна від 12.11.2018, підготовлених ТОВ «Центр розвитку будівництва та архітектури», де ринкова вартість будинку становить 2 076 362,25 грн, а земельної ділянки – 185 237,01 грн.

Лише надалі, за договорами купівлі-продажу від 12.02.2019, ТОВ «КОЛБЕ СЛАВУТИЧ» перепродало вказані активи фізичній особі ОСОБА_2 за тими ж цінами: 2 157 522,00 грн за житловий будинок та 192 478,00 грн за земельну ділянку.

Щодо договору купівлі-продажу будівель та земельної ділянки відповідно до Договору від 22.12.2020 укладеного між ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” та фізичною особою ОСОБА_3 суд встановив, що ціни на будівлі та земельну ділянку визначені згідно висновком з експертної грошової оцінки земельної ділянки № 8301220 від 17.12.2020 та висновком про вартість на підставі звіту від 30.11.2020.

Відповідно до висновку з експертної грошової оцінки земельної ділянки № 8301220 від 17.12.2020 вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 становить 198 442 грн.

Відповідно до висновку про вартість адміністративно-побутового комплексу (літера Н 2), що розташований за адресою: м. Ковель, вулиця Варшавська, 14 ринкова вартість указаного об`єкту станом на 30.11.2020 становить 399 977 грн.

Суд оцінює наведені факти та висновки експертів як достатнє підґрунтя для підтвердження відповідності цін продажу ринковій вартості та відсутності заниження доходу з урахуванням зазначеного вище законодавства та висновків Верховного суду.

Суд вважає, що твердження відповідача про заниження доходу на 1 257 105 грн не підтверджується матеріалами справи, оскільки указаний висновок відповідачем сформовано на підставі висновку про вартість майна від 14.05.2019, який був підставою для визначення вартості указаних об`єктів нерухомості при укладенні договору купівлі-продажу від 11.07.2019 між позивачем та ТОВ «КОЛБЕ ПАУЕР КОВЕЛЬ».

Інших документів, що підтверджували б ринкову вартість майна Акт перевірки не містить, а також таких доказів відповідачем суду не надано.

Водночас, контролюючий орган вважав, що продаж за ціною, нижчою за первісну вартість придбання, свідчить про заниження доходу.

Разом з тим суд виходить з того, що сам по собі продаж активу за ціною, нижчою за ціну його придбання, не є доказом отримання доходу у більшому розмірі. Збитковість господарської операції не тотожна заниженню доходу, якщо відсутні докази іншої, фактично отриманої компенсації.

Крім цього, відповідачем під час перевірки не досліджувалось питання щодо впливу часу що минув з попереднього продажу на ринкову вартість указаних об`єктів нерухомості.

Таким чином, у межах обох епізодів контролюючим органом встановлено розбіжність між ціною договорів та іншими орієнтирами вартості майна, однак суд вважає, що не було доведено факту отримання позивачем доходу понад задекларований.

Щодо звітів про оцінку суд зазначає, що вони існували на момент укладення договорів, були використані сторонами правочинів та не визнані недійсними в установленому порядку. Факт подальших обмежень діяльності відповідного суб`єкта оціночної діяльності не змінює автоматично правових наслідків уже укладених договорів і не доводить безпосередньо отримання позивачем додаткового доходу.

Щодо твердження відповідача про пов`язаність осіб.

Посилання відповідача на пов`язаність осіб саме по собі не підтверджує заниження доходу, оскільки така пов`язаність не є доказом отримання додаткового доходу без встановлення конкретних фактів економічної вигоди.

Відповідно до п. 14.1.159. ст. 14 ПКУ пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням певних критеріїв.

Наявність спільного засновника – ТОВ “Юридична компанія “ДЕКСТЕР” (код ЄДРПОУ 32553314) – у ТОВ “Транспортна компанія “КАРГОТРАНСЛОДЖІСТІК” та ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” не свідчить про пов`язаність осіб у розумінні п. п. 14.1.159 Податкового кодексу України

Згідно з п. 14.1.159 ст. 14 ПКУ, пов`язаність осіб визначається за критеріями володіння корпоративними правами (25% і більше), спільними виконавчими органами, бенефіціарами чи фактичним контролем.

Частка ТОВ “ДЕКСТЕР” у ТОВ “ТК “КТЛ” (0,2%) та ОСОБА_2 у ТОВ “ТК КТЛ” становить 0,2% та не досягає 25%.

Даних про інші критерії, а саме відомостей щодо виконавчих органів, бенефіціарів, кредитів та фактичного контролю за результатами перевірки позивача контролюючим органом не встановлено, а також суду не надано.

Ураховуючи зазначене, підстави для визнання ТОВ “ТК “КТЛ”, ТОВ “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” та ОСОБА_2 пов`язаними особами в розумінні чинного законодавства України відсутні.

Таким чином, наведене у акті твердження про «пов`язаність» зазначених осіб не підтверджено жодними доказами та ґрунтується на припущеннях, а тому відхиляється судом.

Щодо твердження відповідача про преюдиційне значення вироку Вищого антикорупційного суду.

Суд погоджується з доводами позивача щодо незастосування висновків вироку Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 у справі № 991/5408/24 до господарських операцій ТОВ «КОЛБЕ СЛАВУТИЧ» з урахуванням наступного.

Суд звертає увагу, шо преюдиційність судового рішення означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, для суду при розгляді інших справ, але лише за умови, що в справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Верховним Суд у постанові від 06.09.2022 у справі № 640/10625/21 дійшов висновку відповідно до якого суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.

Верховний суд вказав, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; – судове рішення набрало законної сили;– у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі» .

Аналогічний висновок міститься в постанові КАС ВС від 18.01.2022 у справі № 810/2559/14, в якій було визначено, що принцип загальнообов`язковості судового рішення є конкретизованим і вказує на такі випадки: коли особа або особи брали участь в одній справі, а потім беруть участь в іншій, то встановлені судом обставини вважаються такими, що не підлягають доказуванню; коли особи не брали участі в попередній судовій справі, то встановлені обставини не мають обов`язкового характеру. Якщо судове рішення зачіпає інтереси осіб, які не були залучені адміністративним судом до справи, то преюдиційність на таких осіб не може поширюватися. Не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового відповідача.

З урахуванням наведеного, суд вказує, що ТОВ «КОЛБЕ СЛАВУТИЧ» не є учасником зазначеного кримінального провадження, а встановлені в ньому факти стосуються виключно дій ТОВ «Центр розвитку будівництва та архітектури» та пов`язаних з ним осіб, без жодної згадки про позивача чи його діяльність та/або об`єкти нерухомого майна, купівля продаж яких розглядалась в межах даної справи.

Суд зазначає, що факт встановлення протиправності однієї оцінки не зумовлює автоматично недійсність або неправомірність інших оцінок, проведених цим суб`єктом, оскільки кожна оцінка є самостійним актом, що ґрунтується на конкретних обставинах і датах.

Відповідно, навіть якщо в кримінальній справі встановлено факти неправомірної оцінки ТОВ «Центр розвитку будівництва та архітектури», це не свідчить про те, що оцінка, проведена для позивача в цій справі, має відношення до визначених у вироку протиправних дій суб`єкта оціночної діяльності.

Таким чином, вирок Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 у справі № 991/5408/24 не має преюдиційного значення для цієї справи, оскільки не стосується об`єктів оцінки позивача та не встановлює фактів щодо нього.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд приймає до уваги, що згідно з частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір” при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 24 224, 00 грн. підтверджується квитанцією від 20.05.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” (адреса: 03040, місто Київ, вулиця Стельмаха Михайла, 7/2, група нежитлових приміщень №65 (в літ.а), код ЄДРПОУ 39671258) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення – рішення №00073130702 від 03.02.2025 та податкове повідомлення – рішення №00073110702 від 03.02.2025.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛБЕ СЛАВУТИЧ” витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.