Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №140/12767/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/12767/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач1, в/ч НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач2, в/ч НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 29.01.2020 по 27.09.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704);

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 (нарахувати та виплатити за період з 29.01.2020 по 27.09.2022 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;

визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати за період з 28.09.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити за період з 28.09.2022 по 20.05.2023 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 була призвана до військової служби час загальної мобілізації у зв`язку із введенням військового стану в Україні з 24.02.2022.

Позивач зазначає, що відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 10.07.2019 ОСОБА_1 проходила військову службу: з 02.09.2019 по 27.09.2022 у в/ч НОМЕР_1 , з 28.09.2022 по теперішній час - у в/ч НОМЕР_2 . Адвокатом Савчин А.І. в інтересах позивачки 25.08.2025 для отримання інформації щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення були скеровані адвокатські запити до військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Засобами поштового зв`язку від в/ч НОМЕР_1 було отримано відповідь від 09.09.2025 №1316/фс на вищевказаний запит, у якій останнім зазначено, що при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 в 2019 - 2022 роках тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням множився на розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018. Окрім того, до вказаної відповіді додано картки особового рахунку за 2019 - 2022 роки. До відповіді №3414 від 19.09.2025, отриманої від в/ч НОМЕР_2 додано довідку розрахунок №354 від 19.09.2025. Згідно вищевказаних документів, вбачається, що грошове забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням у період проходження позивачкою військової служби у в/ч НОМЕР_1 з 29.01.2020 по 27.09.2022, та у період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 з 28.09.2022 по 20.05.2023 нараховувалося із врахуванням розміром посадових окладів, окладів за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 у сумі 1 762,00 грн відповідно до пункту 4 Постанови №704.

ОСОБА_1 вважає дії відповідачів щодо застосування при нарахуванні грошового забезпечення та інших виплат із 29.01.2020 по 20.05.2023 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки застосуванню підлягав прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.26).

Представники відповідачів1, 2 у відзивах на позовну заяву позовні вимоги позивачки не визнали та зазначили, що під час проходження військової служби позивачці виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось відповідно до норм чинного законодавства. Просили в позові відмовити (а.с.37-38, 46-49).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 02.09.2019 по 27.09.2022 проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 , з 28.09.2022 проходить службу у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.10зворот-12) та не заперечується сторонами. З 05.12.2023 ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку по 28.09.2026, що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 05.12.2023 №348 (а.с.34зворот).

Представник позивачки адвокатка Савчин А.І. звернулася до в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 із адвокатськими запитами тотожного змісту, в яких просила надати довідки-розрахунки розміру нарахованого грошового забезпечення за період проходження ОСОБА_1 військової служби у в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , а також інформацію, який прожитковий мінімум застосовувався для нарахування розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням протягом проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.15зворот, 20).

У відповідь на адвокатський запит в/ч НОМЕР_1 листом від 09.09.2025 №1316/фс повідомила, зокрема, про те, що при обчисленні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням в 2019-2022 тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням множився на розмір прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018 (а.с.16).

У відповідь на адвокатський запит в/ч НОМЕР_2 листом від 19.09.2025 №3414 повідомила, зокрема про те, що надає довідку про доходи, видану ОСОБА_1 , у якій вказані розмір грошового забезпечення із зазначенням посадового окладу, окладу та військовим званням (спеціальним) званням, додаткові види грошового забезпечення 9надбавки, доплати, підвищення, премії), розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, що застосовувався для їх обчислення відповідно до законодавства на відповідний період, розмір щомісячної нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період проходження служби у в/ч НОМЕР_2 (а.с.20зворот).

Вважаючи, що в ході проходження військової служби обчислення і виплату грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Приписами статті 2 Закону №2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно приписів до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704), якою підвищено грошове забезпечення відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.

Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.

Наведене свідчить, що, починаючи з 29.01.2020, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі -Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

З аналізу наведених правових норм висновується, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 19.10.2022 та від 15.06.2023 у справах №400/6214/21 та №380/13603/21 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Так, статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2101 грн, 2270 грн, 2481 грн та 2684 грн відповідно.

Разом з тим суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набрала чинності 20.05.2023.

Таким чином, з 20.05.2023 застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»

Виходячи з викладеного, слідує, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Таким чином, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача та його складові мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 відповідно.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги, що ОСОБА_1 з 02.09.2019 по 27.09.2022 проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 ; з 28.09.2022 проходить службу у в/ч НОМЕР_2 (а.с.10зворот-12зворот).

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом:

визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 29.01.2020 по 27.09.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, зобов`язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 27.09.2022, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;

визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні з 28.09.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, зобов`язання в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 28.09.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 29.01.2020 по 27.09.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових його видів).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період 29.01.2020 по 27.09.2022, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні з 28.09.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових його видів).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період 28.09.2022 по 19.05.2023, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач1: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );

Відповідач2: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій