Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №640/33191/20 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 березня 2026 р. Справа № 640/33191/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

28.12.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0122373314 від 02.03.2020, яким ОСОБА_1 нараховано штраф в розмірі 8750,00 грн за несвоєчасну сплату транспортного податку за 2016 та 2019 роки. Вказуючи на протиправність прийнятого відповідачем ППР представниця позивача покликалась на недотримання контролюючим органом встановлених Податковим кодексом України граничних строків застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.02.2021 відповідач подав до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві було проведено обчислення транспортного податку:

- за 2016 рік - 24.06.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення № 22965-13 на суму 25000,00 грн., яке направлено рекомендованим листом на адресу реєстрації платника та вручено відповідно баз даних органів ДПС 07.08.2016;

- за 2019 рік - 26.04.2019 сформовано податкове повідомлення-рішення № 0154571-1310-2653 на суму 25000,00 грн., яке направлено рекомендованим листом на адресу реєстрації платника та вручено відповідно баз даних органів ДПС 01.07.2019.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

При цьому, відповідно до абзацу «а» пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, на переконання відповідача, граничний термін сплати за податковим повідомленням - рішенням за 2016 рік настав 09.10.2016, а фактично сплачено 28.04.2017 в сумі 18750,00 грн. затримка платежу на 202 дні, за 2019 рік настав 31.08.2019, а фактично сплачено 23.10.2019 сумі 25000,00 грн. затримка платежу на 54 дні.

Також представник відповідача повідомив, що за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасної сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб відповідачем був сформований та направлений позивачу акт від 02.03.2020 за №3767/26-15-33-14/2499502490. Поштове відправлення повернуто ГУ ДПС у м. Києві поштовим відділенням в зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

На підставі зазначеного акту камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 02.03.2020 №0122373314.

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіній Наталії Володимирівні.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 адміністративну справу № 640/33191/20 прийнято до свого провадження. Повідомлено, що розгляд справи здійснюватиметься суддею Жданкіною Н.В. одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 2 ст. 35 КАС України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Запропоновано учасникам справи в 15-денний строк з дня отримання копії даної ухвали надати суду:

- письмові пояснення щодо актуальності цього спору та процесуальної позиції по суті заявлених позовних вимог.

- додаткові пояснення по суті заявлених вимог чи заперечень щодо обставин, які стосуються предмету даного спору та які виникли за період розгляду даної справи.

Також учасників справи зобов`язано, у разі зміни фактичних обставин у даній справі, вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

01.04.2025 від ГУ ДПС у м. Києві отримано додаткові пояснення, в яких відповідач заперечував щодо задоволення даного адміністративного позову з мотивів попередньо наведених у відзиві на позовну заяву.

07.04.2025 до суд надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких остання підтримала заявлені позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні. Зокрема вказала на безпідставне визначення позивачу податкових зобов`язань зі сплати транспортного податку за належний йому на праві власності в спірний період транспортний засіб: BENTLEY моделі BENTAYGA, 2017 року випуску, об`єм двигуна - 3996 куб.см., ДНЗ - НОМЕР_1 , з посиланням на правову позицію висловлену в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №822/2687/17, рішеннях Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №520/7040/19, від 25.02.2021 у справі №520/18332/2020.

Звернула увагу на відсутність у матеріалах справи доказів направлення позивачу податкового повідомлення-рішення №0154571-1310-2653 та його вручення позивачу 01.07.2019. Зазначила, що відповідачем до відзиву долучено копію конверта із відміткою відправлення 23.04.2020 та копію другого конверта де відсутня дата його відправлення.

Таким чином, на переконання представниці позивача, оскільки нарахування транспортного податку її довірителю було здійснено самостійно відповідачем, а податкове повідомлення-рішення №0154571-1310-2653 не було вручено позивачу 01.07.2019, відповідачем безпідставно було нараховано штрафні санкції починаючи з 31.08.2019.

Крім того, звернула увагу суду на те, що відповідно до розрахунку відповідача, останнім днем сплати грошового зобов`язання по транспортному податку за 2016 рік є 09.10.2016 рік, тобто, строк позовної давності по сплаті штрафних санкцій по вказаному податку сплинув в жовтні 2019 року, а оскаржуване ППР датоване 02.03.2020.

Ухвалою від 02.03.2026 в ГУ ДПС у м. Києві витребувано докази в підтвердження дати надсилання та отримання позивачем ППР №0154571-1310-2653 від 26.04.2019, яким позивачу визначено податкові зобов`язання зі сплати транспортного податку за 2019 рік в сумі 25000,00 грн, а також документальне підтвердження сплати позивачем податкових зобов`язань, що визначені в ППР №22965-13 від 24.06.2016, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 по справі №826/14999/16, ПРР №0154571-1310-2653 від 26.04.2019.

06.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2026 представником відповідача подано клопотання (вх. №14437/26) повідомлено про відсутність можливості надати копії спірних ППР з доказами їх направлення.

При цьому, представник відповідача повідомив, що відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності службових органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, встановлено строк зберігання документів оподаткування та справляння обов`язкових платежів, зокрема, таких як відомості, листи про ставки податків і зборів, документи (огляди, відомості, доповідні записки) про сплату податків і зборів, податкові повідомлення – 5 років.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Як повідомлено представником відповідача та не заперечується стороною позивача, гр. ОСОБА_1 в 2016 та в 2019 роках був власником наступних транспортних засобів, а саме:

- легковий автомобіль марки PORSCHE CAYENNE TURBO, 2011 року випуску, об`єм двигуна - 4806 куб.см., ДН3 - НОМЕР_2 , типом двигуна - внутрішнього згорання, типом коробки передач - автоматична, дата здійснення реєстраційної дії - 14.09.2011;

- легковий автомобіль марки BENTLEY BENTAYGA, 2017 року випуску, об`єм двигуна - 3996 куб.см., ДНЗ - НОМЕР_3 , типом двигуна – внутрішнього згорання, типом коробки передач - автоматична, тип палива - дизель, VIN-код - НОМЕР_4 , дата здійснення реєстраційної дії - 13.07.2017.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві було проведено обчислення транспортного податку:

- за 2016 рік - 24.06.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення № 22965-13 на суму 25000,00 грн., яке направлено рекомендованим листом на адресу реєстрації платника та вручено відповідно баз даних органів ДПС 07.08.2016.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення за 2016 рік від 24.06.2016 №22965-13, гр. ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2017 по справі №826/14999/16, позовні вимоги гр. ОСОБА_1 задоволено повністю та скасовано податкового повідомлення - рішення за 2016 рік від 24.06.2016 № 22965-13 на суму 25000,00 грн.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 по справі №826/14999/16, апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2017 скасовано та ухвалено нову. Зокрема, адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №22965-13 про нарахування гр. ОСОБА_1 транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в частині суми 6250 грн. скасовано.

Транспортний податок за 2016 рік позивачем сплачено 28.04.2017 відповідно до податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 № 22965-13 та з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду, в сумі 18750,00 грн.

Вищенаведені обставини нарахування податкових зобов`язань зі сплати транспортного податку, як і дата сплати визначеного в ППР від 24.06.2016 № 22965-13, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду, розміру податкового зобов`язання, не заперечується стороною позивача в позовній заяві.

Також встановлено, що 26.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення № 0154571-1310-2653 на суму 25000,00 грн., яке направлено позивачу рекомендованим листом на адресу його реєстрації.

Транспортний податок за 2019 рік позивачем сплачено 23.10.2019 відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 0154571-1310-2653, в сумі 25000,00 грн.

02.03.2020 відповідачем проведено камеральну перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб ОСОБА_1 , в ході якої ГУ ДПС у м. Києві встановлено, що податкові зобов`язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік та 2019 рік позивачем сплачено із затримкою в 202 дні та 54 дні відповідно, чим допущено порушення п.п.267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України.

На підставі акту камеральної перевірки від 02.03.2020 за №3767/26-15-33-14/2499502490 ГУ ДПС у м. Києві сформувало та надіслало позивачу оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким ОСОБА_1 нараховано штраф в розмірі 8750,00 грн за несвоєчасну сплату транспортного податку за 2016 та 2019 роки.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що протягом граничних строків позивач несвоєчасно сплатив транспортний податок, що слугувало підставою для винесення оскаржуваного податкове повідомлення-рішення №0122373314 від 02.03.2020 про застосування до позивача штрафу в сумі 8750,00 грн. (20% від 43750,00 грн.).

Відповідно до пп.267.1.1. п.267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп.267.3.1 п.267.3, п.267.4 ст. 267 ПК України).

Відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до п.126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 267.8 ст. 267 ПК України строки сплати податку фізичними особами становлять встановлюються ПК України протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПК України (у редакції ПК України чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто, виходячи із норм ПК України строки сплати податку фізичними особами транспортного податку встановлені протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а таке зобов`язання платника податку вважається узгодженим, якщо ним не здійснюються дії, спрямовані на оскарження такого рішення контролюючого органу.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п. 126.3 ст. 126 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що відповідальність платника податків, в тому числі розмір штрафних санкцій, які слід застосувати до такого платника у випадку порушення строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання перебувають у прямій залежності від дати надсилання (отримання) такому платнику податків податкового повідомлення-рішення, яким визначено розмір відповідного грошового зобов`язання.

В даному випадку, з наданих представником відповідача пояснень, судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві було проведено обчислення транспортного податку:

- за 2016 рік - 24.06.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення № 22965-13 на суму 25000,00 грн., яке направлено рекомендованим листом на адресу реєстрації платника;

- за 2019 рік - 26.04.2019 сформовано податкове повідомлення-рішення № 0154571-1310-2653 на суму 25000,00 грн., яке направлено рекомендованим листом на адресу реєстрації платника.

За наведеними у відзиві на позовну заяву твердженнями представника відповідача, податкове повідомлення-рішення № 22965-13 на суму 25000,00 грн. відповідно баз даних органів ДПС вручено позивачу 07.08.2016, а податкове повідомлення-рішення №0154571-1310-2653 на суму 25000,00 грн., відповідно баз даних органів ДПС вручено позивачу 01.07.2019.

Втім, до відзиву на позовну заяву (від 03.02.2021 за вх. №03-14/1534/21), який подавався до Окружного адміністративного суду м. Києва у 2021 році, як і і додаткових поясненнях наданих Вінницькому окружному адміністративному суду, стороною відповідача не додано належних доказів на підтвердження направлення вищезазначених ППР на адресу місця реєстрації позивача, а також доказів, на підставі яких суд мав би можливість визначити дату узгодження визначених у вказаних ППР податкових зобов`язань та, як насідок, пересвідчитись у вірності нарахованих сум штрафних санкцій, нарахованих платнику податків за порушення строків сплати відповідних сум грошового зобов`язання.

Ба більше, відповідна інформація щодо обрахунку порушених позивачем, на думку податкового органу, строків сплати визначених у ППР № 22965-13 від 24.06.2016 та № 0154571-1310-2653 від 26.04.2019 сум грошового зобов`язання відсутня й в доданому до відзиву на позовну заяву Акті "Про результати кемеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб" від 02.03.2020 №3767/26-15-33-14/2499502490 (а.с. 39-40).

Належним доказів на підставі яких суд мав би можливість пересвідчитись в тому, що вказані податкові повідомлення - рішення направлялись позивачу до 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року), представником відповідача до суду не надано, матеріали справи таких доказів також не містять.

На виконання вимог ухвали від 02.03.2026 представник відповідача вищезазначених доказів також не надав, покликаючись при цьому на положення підпункту 3.3 пункту 3 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності службових органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, яким визначено строки строки зберігання документів оподаткування та справляння обов`язкових платежів.

Суд зауважує на те, що відповідальність платника податків, передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України (у редакції ПК України чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наступає виключно у випадку у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання.

При цьому, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, такому платнику податків визначається сума штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, у розрізі справи, що розглядається, суд констатує, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачу та отримання ним податкових повідомлень-рішень, за несвоєчасну сплату по яких контролюючим органом було визначено необхідність сплати позивачем штрафу, а тому, суд вважає, що, із наявних в матеріалах справи, суд не вбачає можливості та підстав для притягнення позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків, що передбачена ст. 126 ПК України.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було доведено правомірності прийняття свого рішення та не надано суду відповідних доказів.

Окрім цього, суд при прийнятті рішення по справі звертає увагу і на зміст Акту про результати камеральної перевірки від від 02.03.2020 №3767/26-15-33-14/2499502490.

Так, відповідно до його описової частини констатовано наявність порушення позивачем, пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України.

Разом із тим, такі загальні трактування не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права позивача або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Платник податків має право знати та розуміти, які саме підстави/документи/доводи працівників контролюючого органу/тощо стали причиною прийняття оскаржуваного рішення.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. При цьому, мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Враховуючи викладене вище, суд визнає Акт про результати камеральної перевірки від 02.03.2020 №3767/26-15-33-14/2499502490 таким, що не відповідає вимогам ст. ст. 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства, зокрема, у зв`язку із тим, що він не відповідає вимогам рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві №0122373314 від 02.03.2020, яким ОСОБА_1 нараховано штраф в розмірі 8750,00 грн за несвоєчасну сплату транспортного податку за 2016 та 2019 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві №0122373314 від 02.03.2020, яким ОСОБА_1 нараховано штраф в розмірі 8750,00 грн за несвоєчасну сплату транспортного податку за 2016 та 2019 роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04665, код ЄДРПОУ 43141267)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна