Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №711/10867/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/593/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 711/10867/25 Категорія: на ухвалу Позарецька С. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – Головне управління Національної поліції у Черкаській області, Черкаська міська рада в особі ЦНАПУ, Прокуратура Черкаської області;

третя особа – Управління департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;

особа, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 грудня 2025 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ НП у Черкаській області, Черкаської міської ради в особі ЦНАПУ, Прокуратури Черкаської області, третя особа: Управління департаменту вн. безпеки НП України про визнання безхазяйною речі, яка рахується доказом як знаряддя злочину,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ НП у Черкаській області, Черкаської міської ради в особі ЦНАПУ, Прокуратури Черкаської області, третя особа: Управління департаменту вн. безпеки НП України про визнання безхазяйною речі, яка рахується доказом як знаряддя злочину.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 грудня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Мотивуючи прийняту ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи недоліки позовної заяви та її невідповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, про що зазначено в ухвалі суду від 28.11.2025 про залишення позовної заяви без руху, позивачем не усунуто в строк встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню. До того ж, відповідно до приписів ст. 127 ЦПК України, позивачем до суду не подано заяв про поновлення або продовження процесуального строку для вчинення процесуальних дій, зокрема, подання заяв, документів тощо.

Не погодившись з ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 грудня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судовий збір по цивільному позову в кримінальному процесі виключає вимоги до обвинуваченого позивача сплатити судовий збір, крім того, позивач є інвалідом 2 групи довічно, що підтверджується відповідним посвідченням.

Разом з тим, суддя С.Позарецька відмовляється визнавати та виконувати приписи правової позиції п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами проц. законодавства при розгляді цивільних справ по 1-й інстанції». Законодавець у вказаній вище ППВС України для виключення масованих випадків штучної та надуманої тяганини позовних заяв у судах 1-ї інстанції при вирішенні питання відкриття провадження зазначив, що заява не може бути визнана неподаною та повернута за мотивами ненадання доказів. Якщо порушення ст. 137-139 ЦПК України виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду.

19 лютого 2026 року до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від Черкаської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У даному випадку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві, яка зазначена в пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановив, що позовну заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства та постановив ухвалу від 28.11.2025, якою позовну заяву залишив без руху.

Так, в ухвалі суду зазначалося про необхідність долучення документів, які б підтверджували сплату судового збору, або які підтверджують звільнення позивача від сплати таких судових витрат, а також зазначення всієї інформації, яку повинен повідомити позивач, з огляду на норми ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зокрема: зазначити інформацію про наявність чи відсутність у позивача та інших учасників справи електронного кабінету в системі «Електронний суд»; визначити вірно осіб, які, як він вважає, порушують, не визнають чи оспорюють його права/інтереси - як юридичних осіб, із зазначенням повної назви, коду ЄДРПОУ та інших відомостей. Крім того, зверталась увага позивача на те, що не можуть бути учасниками справи як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, в даному випадку, не юридичні особи, з огляду на зазначене позивачем у позовній заяві: «третя особа Управління департаменту вн.безпеки НП України», в т.ч. без зазначення повної назви, коду ЄДРПОУ, місця знаходження та інш.

Крім того, оскільки позивач посилається на різного роду обставини, зокрема про наявність кримінального провадження № 12015250270001209, в ухвалі зазначалось про необхідність повідомити суду, чи здійснюється за ним на даний час досудове розслідування, чи наявне рішення, яке прийняте за результатами здійснення досудового розслідування, чи наявна постанова про визнання речі (про яку вказує в позові позивач) речовим доказом, тощо, враховуючи, що питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні регламентовані нормами ст.ст. 98-100 КПК України.

Вказана вище ухвала суду з супровідним листом № 711/10867/25/25581/2025 від 03.12.2025 направлялася на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, який він особисто отримав 05.12.2025, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ШКІ R067050388309).

Враховуючи дату отримання вказаної ухвали 05.12.2025, останнім днем строку, встановленим ОСОБА_1 для усунення недоліків позовної заяви, є 15.12.2025.

Водночас, 11.12.2025 до Придніпровського районного суд м. Черкаси надійшла письмова заява ОСОБА_1 про відвід судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецької С.М. від розгляду вказаної вище цивільної справи. До вказаної заяви позивачем долучено в копіях: посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.07.1992 про призначення ОСОБА_1 пенсії, як особі з інвалідністю 2-ї групи; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.09.2015 щодо кримінального провадження № 12015250271111209; знімок екрана мобільного телефону із зображенням судової повістки про виклик до Придніпровського районного суду м. Черкаси (суддя Старікова М.М.) для розгляду заяви про відвід слідчих СУ ГУНП в Черкаській області від кримінального провадження.

Таким чином, позивачем у визначений судом першої інстанції 10-денний строк належним чином не усунуті недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 28.11.2025.

За правилом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у ст. 175 ЦПК України, а положеннями ст. 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Частиною третьою статті 175 ЦПК України передбачені вимоги до форми і змісту позовної заяви. Так, обов`язковими складовими позову мають бути: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, у разі подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених статтями 175, 177 цього Кодексу, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає позивачу строк для усунення недоліків.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, така заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Отже, ЦПК України чітко визначає форму і зміст позовної заяви, у разі їх недотримання суд залишає заяву без руху з повідомлення заявника про необхідність усунення недоліків, а при їх неусуненні – повертає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою суду першої інстанції позовну заяву, з урахуванням норм ст.ст. 175, 177 ЦПК України та на підставі ст. 185 ЦПК України, обґрунтовано залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Однак, у встановлений судом строк позивач вимоги ухвали не виконав, недоліки позовної заяви не усунув в повному обсязі, а також не звертався до суду з заявами про продовження чи поновлення процесуального строку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України, та повернення позовної заяви позивачу як неподаної.

Такі дії суду першої інстанції не порушують принципу доступу до правосуддя, оскільки позивачу надавалась можливість усунути недоліки позовної заяви, чим останній, у визначений судом строк, не скористався.

Прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Доводи апеляційної скарги щодо недотримання приписів постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 колегія суддів відхиляє, оскільки постанови Пленуму Верховного Суду України мають роз`яснювальний характер і не встановлюють самостійних правил про порядок розгляду заяви. Крім того, постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 має назву «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відтак не є релевантною у даному випадку.

При цьому, постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» № 9 від 21.12.1990 втратила чинність 12.06.2009.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів скаржника про те, що у даній категорії спорів позивач звільнений від сплати судового збору, крім того, має інвалідність другої групи, колегія суддів зазначає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху містила інформації не лише щодо несплати позивачем судового збору та ненадання доказів звільнення від сплати судового збору, здебільшого в ухвалі йшлося про недотримання позивачем форми і змісту позовної заяви, на що скаржник уваги не звернув.

Інші доводи скаржника зазначених висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з процесуальним рішення суду, проте не містять обґрунтованих посилань на порушення судом норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Крім того, судом першої інстанції роз`яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду із даної заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 грудня 2025 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ НП у Черкаській області, Черкаської міської ради в особі ЦНАПУ, Прокуратури Черкаської області, третя особа: Управління департаменту вн. безпеки НП України про визнання безхазяйною речі, яка рахується доказом як знаряддя злочину, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Судді: Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Т.Л. Фетісова