Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №570/6622/23 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/6622/23

Провадження № 22-ц/4815/406/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідача: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

22 грудня 2023 року ТзОВ "Рівнегаз збут" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

Позов обґрунтований тим, що відповідач є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому природний газ у спірний період постачався ТОВ «Рівнегаз збут» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог законодавства у сфері функціонування ринку природного газу договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним договором приєднання та укладається шляхом приєднання споживача до його умов, що може підтверджуватися фактичним споживанням природного газу.

За даними інформаційної платформи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» обсяг природного газу, використаний відповідачем та віднесений в алокацію постачальника за період з 01.01.2020 по 30.04.2022, становить 10 714 м?.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу утворилася заборгованість у розмірі 84 892,40 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до статті 625 ЦК України.

З огляду на викладене позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ, а також інфляційних нарахувань в розмірі 10 170,28 грн та 2 714,23 грн трьох відсотків річних.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 29 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» заборгованість за поставлений природний газ в сумі 84 892,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», інфляційних нарахувань в розмірі 10170,28 грн. та 2714,23 грн. трьох відсотків річних.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. На думку апелянта, позивач не довів належними та допустимими доказами факт постачання природного газу та обсяг його споживання відповідачем. Зокрема, апелянт вказує на відсутність у матеріалах справи актів зняття показників лічильника, актів звірки чи інших первинних документів, які б підтверджували обсяг спожитого природного газу, а також зазначає, що між сторонами не укладено письмового договору постачання природного газу.

Крім того, апелянт ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав його в основу рішення.

Також у скарзі зазначається про порушення судом норм процесуального права під час розгляду справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що позивач у ході розгляду справи змінював предмет позову та збільшував позовні вимоги, однак, на думку апелянта, такі зміни були прийняті судом без належної оцінки та з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.

Крім цього, апелянт зазначає, що розгляд справи відбувався за відсутності відповідача, при цьому суд першої інстанції, на його думку, не забезпечив належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, чим порушив право відповідача на участь у розгляді справи та на реалізацію принципу змагальності сторін.

У зв`язку з наведеним апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник ТзОВ "Рівнегаз збут" – адвокат Якимчук Ольга Михайлівна подала відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність рішення суду. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Крім того, вказує, що за попереднім розрахунком розмір судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становитиме 15000 гривень. У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , по ЕІС-коду споживача 56ХМ29А765911148, здійснювалось ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27831 (в редакції, яка діяла до 01.07.2020 року) та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827 (далі - Правила) (зі змінами). Умови Типового договору постачання є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Розподіл природного газу побутовим споживачам Рівненської області здійснюється Оператором газорозподільної системи (надалі — Оператор ГРМ) - АТ «ОГС «РІВНЕГАЗ» (до 22.05.2019 року - ПАТ «РІВНЕГАЗ») на умовах укладеного Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27829 та у відповідності до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. №1379/27824 (надалі - Кодекс газорозподільних систем).

08 червня 2022 року Міністерством енергетики України було прийнято наказ №198, -«Про постачання природного газу побутовим споживачам» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України. 14 червня 2022 р. за N 637/37973) згідно з яким, з 01.05.2022 року постачання природного газу побутовим споживачам, внесених на дату прийняття цього наказу на інформаційній платформі оператора ГТС до Реєстру споживачів «постачальника останньої надії», здійснює ТОВ «Газопостачальна .компанія «Нафтогаз України». Тому, з 01 травня 2022 року постачання природного газу всім побутовим споживачам здійснюється іншим постачальником природного газу - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Товариством усім побутовим споживачам Рівненської області у січні 2016 року одночасно з рахунками-фактурами були направлені заяви - приєднання до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам. Доставка заяв - приєднань всім побутовим споживачам рівненської області здійснювалось безпосередньо ДППЗ «Укрпошта» на підставі укладених договорів з ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ». Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам та бланк заяви-приєднання до умов Договору були офіційно опубліковані в обласній газеті «Вільне слово» №1 від 1 січня 2016 року та розміщені на офіційному сайті ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ».

Особовий рахунок № НОМЕР_1 по розрахунках за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 , в товаристві зареєстровано за ОСОБА_3 , якій на умовах укладеного Типового договору постачання природного газу за вказаною адресою, надавались послуги з постачання природного газу.

Як слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №357269656) на підставі договорів дарування №3128 від 06.11.2018 року та №3114; від 05.11.2018, ОСОБА_4 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з відповіді на запит суду до УДМС в Рівненській області, запит містить примітку щодо зміни прізвища відповідачки з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Вказане підтверджується копією паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 , засвідченою підписом відповідачки ОСОБА_1 15.02.2024 року.

Як визначено статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України не невизначений строк шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов Договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному сайті постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 22 розділу ІІІ Правил, споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно із умовами договору.

Між сторонами виникли правовідносини у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, які регулюються, зокрема, Законом України № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ № 2189-VIII, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч.1 ст. 9 ЗУ 2189-VII).

Відповідно до ст.ст. 67, 68, ч. 1 ст. 162 Житлового кодексу України, власник житла зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплоенергію. електроенергію та інші послуги) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За період з 01.01.2022 року по 31.03.2022 року оператором ГРМ об`єм поставленого природного газу по EIC коду споживача 56ХМ29А765911148 визначено на рівні 10 714,76 м. куб. Розрахована вартість становить 85 610,93 грн (10 714,76 м. куб. х 7,99 грн). З врахуванням переплати в сумі 718,53 грн, яка обліковувалась станом на 01.06.2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , розмір простроченої заборгованості становить 84 892,40 грн.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3-5 п. 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди – в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Позивач зобов`язаний здійснити нарахування за поставлений газ на підставі отриманої від АТ "Рівнегаз" інформації про обсяги розподіленого газу згідно з ч. 3-5 п. 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС та п.4.4 розділу ІV Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Заперечення щодо кількості спожитого відповідачем газу не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки об`єм (обсяг) газу визначається споживачем і оператором ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу. Доказів наявності спору між ОСОБА_2 та АТ "Рівнегаз" щодо визначеного обсягу газу за спірний період відповідачем не надано.

Крім того всупереч вимог пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, пункту 5.5. Типового договору розподілу природного газу відповідач як побутовий споживач не надавала доказів повідомлення Оператору ГРМ фактичних показань лічильника газу в один з таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті Оператора ГРМ; 2) за телефоном; 3) шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку (квитанції абонентської книжки) Оператора ГРМ; 4) на електронну адресу.

Посилання апелянта на відсутність актів звірки або інших документів, підписаних сторонами, також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки законодавство у сфері функціонування ринку природного газу не ставить визначення обсягів спожитого природного газу в залежність від складання таких актів між постачальником та споживачем.

Відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 09.06. 2021 у справі № 303/7554/16-ц, споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другоюстатті 625 ЦК України.

Відтак, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Оскільки позивачем надавалися послуги з газопостачання, а відповідач оплату у повному обсязі не проводила, висновок місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за вказані послуги з газопостачання є правильним.

ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» подало заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог на стадії підготовчого провадження у справі №570/6622/23, а відтак, з дотриманням вимог частини 2 та 3 статті 49 ЦПК України, що спростовує твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права.

Щодо ЕІС - коду споживача 56XM29A765911148, то мала місце описка виключно в ухвалі суду від 25.03.2025 у справі № 570/6622/23, яка надалі виправлена, та жодним чином не впливає на правильність проведення нарахувань за спожитий природний газ апелянту протягом поставки природного газу.

Судом повністю дотримано принцип рівності сторін, справа №570/6622/23 розглядалася судом з 2023 року. Судом було задоволено всі заяви та клопотання відповідача, зокрема про витребування доказів та про неодноразове відкладення розгляду справи з підстав зазначених ОСОБА_1 , зокрема довідкою про доставку електронного документу "Судова повістка про виклик до суду" підтверджується повідомлення відповідачки про розгляд справи судом 29.07.2025 року (т.2 а.с. 61).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 липня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.