Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №756/607/26 — Оболонський районний суд міста Києва

16.03.2026 Справа № 756/607/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____________________________________________________________________

Унікальний 756/607/26

Провадження №2/756/3629/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шохи С.І.,

представника відповідача адвоката Присенко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила стягнути з нього на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені додаткові витрати у розмірі 57003,50 грн одноразово за навчання та придбання телефону, а також стягувати по НОМЕР_1 грн на наступні періоди навчання до 28.08.2028 до закінчення дитиною навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, у зв`язку із тим, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків в добровільному порядку, не приймає участі в оплаті за навчання та забезпечення потреб дитини, а дитина потребує такої допомоги.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов. Додатково позивачка зазначила, що дитина повністю перебуває на її утриманні, раніше у неї вистачало сил та здоров`я самостійно покривати витрати на дитину, проте стан її здоров`я погіршився, розмір аліментів недостатній для покриття потреб дитини, збільшити його вона не намагалась, батько за 18 років не спілкувався з дитиною, перешкод у цьому йому не чинилось, просила компенсувати батьком частину витрат на придбаний дитині для навчання телефон та витрат на оплату за навчання.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з відповідачем не було узгоджено місце та вартість навчання дитини, а витрати на придбання телефону не є винятковими витратами, не відносяться до додаткових витрат, а входять до складу аліментних платежів, які відповідач сплачує своєчасно та в повному обсязі. Крім того, вказував, що на утриманні у відповідача є неповнолітній син.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 19.04.2007 по 12.01.2010.

Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2008, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.03.2009. з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2008 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.17-20).

Як убачається із матеріалів справи, з серпня 2025 року доньку сторін було зараховано до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у зв`язку з чим позивачка понесла та продовжує нести додаткові витрати у вигляді оплати за навчання дитини, на підтвердження чого була надана квитанція від 15.08.2025 на суму 76600 грн (а.с.25-30).

Крім того, позивачка вказує, що нею для забезпечення потреб дитини придбано мобільний телефон та аксесуари до нього на загальну суму 37407 грн, що підтверджується відповідними фіскальними чеками від 20.10.2025 та від 23.12.2025 (а.с.24).

Позивачка посилається на те, що відповідач не надає допомоги на утримання дитини.

Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями ст.ст. 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (ст. 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (ст. 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (ст. 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх працездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (ст. 198).

Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі №6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За ч.2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Суд критично ставиться до тверджень позивача про понесення нею додаткових витрат на навчання дитини, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність влаштування дитини до конкретного начального закладу та придбання мобільного телефону з аксесуарами в силу особливих обставин, зокрема, для розвитку певних здібностей.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження отримання згоди відповідача чи існування будь-яких домовленостей з ним щодо влаштування дитини саме до обумовленого навчального закладу, як і придбання певного мобільного телефону з аксесуарами.

Доказів того, що позивач намагалася узгодити з відповідачем конкретний навчальний заклад та порядок оплати навчання, а відповідач свідомо ухилявся від цього, матеріали справи не містять.

При цьому, як убачається з пояснень сторони позивача, фактичними підставами для звернення до суду із вказаним позовом стала недостатність сплачених відповідачем на користь позивачки в якості аліментів коштів на утримання спільної дитини для належного утримання та забезпечення її потреб, у зв`язку з чим судом було роз`яснено право позивача звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 16.03.2026.

Суддя: Олексій ДИБА