Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №756/16664/25 — Оболонський районний суд міста Києва

18.03.2026 Справа № 756/16664/25

Справа пр. № 2/765/1863/26

ун. № 756/16664/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кушко М.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" про відшкодування збитків, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 травня 2025 року на

проспекті Степана Бандери, 12-А в місті Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Пригода відбулась у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху ОСОБА_2 .

У результаті зіткнення автомобіль Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Вартість збитку, спричиненого власнику цього транспортного засобу, склала 143994,14 грн, що підтверджується рахунком на оплату ремонту автомобіля від 30 вересня 2025 року № х988700, складеним ТОВ "Кий Авто Центр".

Позивач зазначив, що листом від 29 серпня 2025 року № 12024/ДВЗ ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" повідомила його, що згідно з розрахунками вказаної страхової компанії розмір матеріальних збитків, спричинених ОСОБА_1 пошкодженням його транспортного засобу, становить 76952,15 грн. 03 жовтня 2025 року ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" сплатило позивачеві страхове відшкодування у сумі

76902,15 грн.

Різницю між вартістю збитку, спричиненого власнику автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , зазначеному в рахунку на оплату ремонту автомобіля від 30 вересня

2025 року № х988700, та сплаченою сумою страхового відшкодування, що становить 67041,99 грн, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 . Також позивач просив суд стягнути з відповідачки судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Також цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна".

Ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року про відкриття провадження була вручена відповідачці 27 листопада 2025 року.

04 грудня 2025 року представником відповідачки адвокатом Савицьким С.М. подано до суду відзив на позовну заяву, проте в порушення приписів ч. 4 ст. 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів не була надіслана третій особі, що унеможливлює його прийняття судом.

05 грудня 2025 року представником відповідачки адвокатом Савицьким С.М. повторно подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , до якого адвокатом було долучено докази надсилання іншим учасникам справи, а тому ухвалою Оболонського районного суду міста Києві від 13 січня 2026 року відзив було прийнято.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки зазначив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 вересня 2024 року

№ 223227618, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн. Отже, на думку представника відповідачки, його довірителька не може нести відповідальність у межах страхового покриття, оскільки закон прямо покладає цей обов`язок на страховика, а не страхувальника. Тобто позов пред`явлений до неналежного відповідача. Також адвокат Савицький С.М. вказував на те, що рахунок на оплату ремонту автомобіля від 30 вересня 2025 року № х988700, складений ТОВ "Кий Авто Центр", має виключно комерційний характер, не містить опису технічного стану автомобіля позивача після дорожньо-транспортної пригоди, не визначає обсяг і природу пошкоджень транспортного засобу, не встановлює, які саме деталі й роботи пов`язані з відновленням автомобіля

Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , саме після дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 30 травня 2025 року.

З цих підстав представник відповідачки просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог та стягнути з нього витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

Позивач відповідь на відзив до суду не подав.

Третя особа пояснення щодо позову чи відзиву до суду не подала.

04 грудня 2025 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, проте в порушення приписів ч. 5 ст. 49 ЦПК України не долучив до неї доказів на підтвердження направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а тому ухвалою суду від 13 січня 2026 року відмовлено у її прийнятті та повернуто позивачеві.

22 січня 2026 року позивач повторно подав заяву про зменшення позовних вимог. Ухвалою суду від 09 березня 2026 року відмовлено у її прийнятті та повернуто позивачеві, оскільки вона була подана з порушенням строку, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 49 ЦПК України, без заявлення клопотання про поновлення строку для її подання.

20 лютого 2026 року позивач подав до суду заяву про заміну неналежного відповідача ОСОБА_2 належним - ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна". Ухвалою суду від

09 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про заміну неналежного відповідача, позаяк вона подана з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 51 ЦПК України, а позивачем не доведено, що він не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу заміни неналежного відповідача.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачка у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомила, заяву про розгляд справи за відсутності свого представника суд не повідомила.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року відповідно до положень абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення та оголошено дату і час його проголошення на 09 год 45 хв 18 березня 2026 року.

Заслухавши вступні слова сторін справи, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

30 травня 2025 року на проспекті Степана Бандери, 12-А в місті Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року у справі № 756/8296/25 ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, винуватицею дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 30 травня 2025 року за участю автомобілів Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

П. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, за приписами ст. 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня

2024 року № 3720-IX (який набрав чинності 20 червня 2024 року і введений в дію з 01 січня 2025 року) предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Абз. абз. 1 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-IX передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 вересня 2024 року № 223227618. Цей договір був укладений шляхом видачі страхувальнику страхового поліса. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 (а. с. 73).

Зважаючи на наведені положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-IX, ураховуючи те, що страховий випадок настав за договором, який набрав чинності до введення в дію цього Закону, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну (п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року № 147/66/17 наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі

№ 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від

09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач стверджував, що розмір збитків, заподіяних йому пошкодженням його автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 143994,14 грн, що підтверджується рахунком на оплату ремонту автомобіля від 30 вересня 2025 року № х988700, складеним ТОВ "Кий Авто Центр" (а. с. 17-18). В акті виконаних робіт від 26 листопада 2025 року

№ ТО250611002 вказано, що вартість запасних частин, матеріалів та робіт з відновлення автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 140161,02 грн (а. с. 51).

Указаний розмір збитків покривається лімітом відповідальності страховика, встановленим договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 вересня 2024 року № 223227618.

ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" з заявою про виплату страхового відшкодування, яке листом від 29 серпня 2025 року за вих. № 12024/ДВЗ повідомило, що страховик оцінив розмір збитків позивача у сумі 76952,15 грн (а. с. 14-15). На виконання умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 вересня 2024 року № 223227618

ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" 03 жовтня 2025 року сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 76902,15 грн (а. с. 16). Крім цього, після пред`явлення ОСОБА_1 позову до суду ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" додатково сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 24316,45 грн.

Згідно зі ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивачем не доведено з покликанням на належні, допустимі та достовірні докази, що заявлена ним до стягнення сума є саме різницею між розміром заподіяних йому збитків та страховим відшкодуванням, розмір якого дорівнює витратам, пов`язаним з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Тобто позивач не довів, що ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" належно виконало вимоги Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" від

01 липня 2004 року № 1961-IV щодо виплати страхового відшкодування у повному обсязі, унаслідок чого у нього виникло право вимагати у відповідачки сплати різниці між розміром заподіяних збитків та сплаченим страховим відшкодуванням.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. До інших видів правничої допомоги законодавець відніс види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Захист клієнта, представництво його інтересів та інші види правничої допомоги адвокат здійснює на підставі договору про надання правничої допомоги (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат(постанова Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 235/8612/19).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отож при вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості процесуального закону, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам процесуального законодавства (ст. ст. 134, 137 ЦПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (додаткова постанова Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, стороною відповідачки було надано договір про надання правничої допомоги від 03 грудня 2025 року № 03/12/2025-1 та додаткову угоду до нього № 1, укладені між ОСОБА_2 та адвокатом Савинським С.М., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11 березня 2026 року. Згідно з актом адвокатом витрачено 19 год для надання правничої допомоги клієнтки, вартість якої він оцінив 12000,00 грн (у тому числі 2000,00 грн "гонорар успіху").

Ураховуючи обставини справи, явну неспівмірність заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, суд вважає, що стягненню з позивача на користь відповідачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі

3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" про відшкодування збитків - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК