Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №376/46/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/46/26

Провадження № 1-кп/376/166/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого– ОСОБА_4

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сквира Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111260000350 від 15.12.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кривошиїнці Сквирського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з загальною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на ЗО діб, та після його затвердження Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Зокрема, 13 грудня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_3 , виявив чоловічу сумку, яка належить потерпілому ОСОБА_7 , в якій знаходилися мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Мі А1», зарядний пристрій до телефону, та пристрій для куріння марки «Glo» моделі «Нурег Plus». Після чого, у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

В подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливого мотиву, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи та власник майна, з сумки, що належить потерпілому ОСОБА_7 , таємно викрав бувший у користуванні мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Мі А1», вартість якого становить 3362,28 гривень (три тисячі триста шістдесят дві гривні двадцять вісім копійок), бувший у використанні зарядний пристрій до мобільного телефону, який складається з блоку живлення марки «Borofone», вартість якого становить 186,75 гривень (сто вісімдесят шість гривень сімдесят п`ять копійок) та кабель USB-A — USB-C, вартість якого становить 60,00 гривень (шістдесят гривень), та бувший у використанні пристрій для куріння марки «Glo» моделі «Hyper Plus», вартість якого становить 179,70 гривень (сто сімдесят дев`ять гривень сімдесят копійок).

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину разом із викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 3788,73 гривень (три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят три копійки).

Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, встановлено, що 14 грудня 2025 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання потерпілої ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_3 , в одній з кімнат в будинку на столі виявив мобільний телефон марки «РОСО» моделі «С75», що належить потерпілій ОСОБА_8 . Після чого, у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

В подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечних характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, впевнившись що за його діями не спостерігає потерпіла та інші особи, таємно викрав бувший у користуванні мобільний телефон марки «РОСО» моделі «С75», вартість якого становить 3898,93 гривень (три тисячі вісімсот дев`яносто вісім гривень дев`яносто три копійки), та який належать потерпілій ОСОБА_8 .

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину разом із викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на суму 3898,93 гривень (три тисячі вісімсот дев`яносто вісім гривень дев`яносто три копійки).

Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При виконанні судом вимог ст. 348 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення, щиро розкаюється у вчиненому, та що він визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України та бажає давати показання.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив в судовому засіданні, що дійсно вчинив злочин, який йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не оспорював, пояснив причини та обставини скоєного. В скоєному щиро розкаюється, матеріальну шкоду потерпілим повністю відшкодував, їм повернуто все викрадене майно та відшкодована вартість цього майна. Просив суд суворо не карати.

У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючи даних про його особу.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 для участі у судовому засіданні не з`явилися, однак згідно з поданими заявами 17.02.2026 просили провести судовий розгляд без їх участі, зазначили, що матеріальних претензій до обвинуваченого не мають, шкода відшкодована їм повністю.

Оскільки прокурор, обвинувачений, його захисник, не заперечували щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставинами, викладеними у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 349 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, у суду не має.

Суд, обмежившись допитом обвинуваченого, його щирим визнанням вини у вчиненому, та дослідженими матеріалами, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що дії останнього органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, та вина ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, є доведеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, особливості й обставини вчинення таких: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, дані про особу винного.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря- психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі.

Разом із цим, суд з урахуванням фактичних обставин справи, тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, добровільно відшкодував обвинуваченим шкоду, вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання не пов`язане з позбавленням волі згідно ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Цивільний позов у справі не заявлений.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Питання щодо вирішення речових доказів у кримінальному провадженні підлягають вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. 349, 374, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк -1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «РОСО» моделі «С75» вважати повернутим - потерпілій ОСОБА_8 ;

-чоловічу сумку темно-сірого кольору, мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Мі А1», зарядний пристрій до телефону, який складається з боку живлення марки «Borofone», кабель USB-A — USB-C, пристрій для куріння марки «Glo» моделі «Нурег Plus». – вважати повернутими - потерпілому ОСОБА_7 .

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1