Рішення від 21 травня 2009 р. у справі №2-371/2009 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 2-371

2009 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2009 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади с.Морозівка в особі виконавчого комітету Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання належності нерухомого майна померлому та визнання права власності на спадкове нерухоме майно, -

Встановив:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

звернулися до суду з позовною заявою про визнання належності нерухомого майна померлому та визнання права власності на спадкове нерухоме майно. Свою заяву обґрунтовують тим, що після смерті їхньої матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,15 га, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_2 . Ніякого розпорядження стосовно свого майна, покійна за життя не зробила. Після смерті матері, в установленому законом порядку звернулися до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про прийняття спадщини їм було відмовлено в зв`язку з тим, що приватизаційні документи на спадкову квартиру, зокрема свідоцтво про право власності на житло, видано не уповноваженим на це органом, а саме -госпрозрахунковим бюро «Альтернатива». Вважають, що вони як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном. Просять суд визнати факт володіння їхньою матір`ю квартирою та визнати за ними право власності на спадкове майно.

У відповідності до ч.4 ст.130 ЦПК України, суд може у попередньому судовому засіданні ухвалити судове рішення у разі визнання позову відповідачем.

На попередньому судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 частково змінив позовні вимоги своїх довірителів пояснивши, що після смерті матері його довірителів залишилося спадкове майно, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,15 га цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_2 . Вважає, що його довірителі, як спадкоємці першої черги за законом у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті матері, так як після її смерті фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Тому просить суд, визнати за позивачами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності, на 1\2 частину кожному, на спадкове майно померлої матері, ОСОБА_3 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Представник Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника, з позовними вимогами погоджуються.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років померла мати позивачів - ОСОБА_3 , про що 04.11.2003 року в книзі реєстрації смертей виконкому Морозівської сільської ради Баришівського району зроблено відповідний запис за №32. В день смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,15 га, цільове призначення якої -будівництво та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 529 ЦК (в редакції 1963 року), при спадкуванні по закону, спадкоємцями першої черги є в рівних долях діти в тому числі усиновлені), один із подружжя та батьки (померлого).

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями за законом були її діти, позивачі по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ніякого розпорядження (заповіту) стосовно свого спадкового майна ОСОБА_3 при житті не зробила.

Ще при житті матері, діти допомагали утримувати господарство в належному стані, оскільки за станом здоров`я їй самій було важко доглядати за господарством, а після її смерті, позивачі у відповідності до ст. 549 ЦК (в редакції 1963 року) фактично прийняли спадщину в управління та володіння.

Як вбачається із пояснень представника позивачів, його довірителі звернулися до державного нотаріуса Баришівської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, проте їм було відмовлено, оскільки з`ясувалося, що приватизаційні документи на спадкову квартиру, зокрема свідоцтво про право власності на житло видано не уповноваженим на це органом, а саме - Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива». За наявності зазначених обставин даний документ не є правовстановлюючим і таким, що в законному порядку підтверджує право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Після звернення до Баришівського бюро технічної інвентаризації Київської області їм також було відмовлено в оформленні свідоцтва про право власності матері на її домоволодіння та роз`яснено, що відповідно до діючого законодавства визнання права власності на нерухоме майно на померлу людину можливо лише за рішенням суду.

У відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ОСОБА_3 , реалізувала своє право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в якій вона постійно проживала та була прописана на день приватизації і отримала свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло від 12.04.1994 року. Вказане свідоцтво було видано згідно з розпорядження органу приватизації птахофабрикою «Морозівська» Баришівського району Київської області, яка була наймодавцем житла, і відповідно на балансі якої перебувала квартира ОСОБА_3 . Роботи по оформленню необхідних документів у зв`язку із приватизацією житла, були проведені за участю госпрозрахункового бюро «Альтернатива», яке було зареєстровано в смт. Баришівка Київської області, мала відповідну ліцензію на здійснення відповідних, пов"язанних з оформленням документів при проведенні приватизації житла громадян Баришівського району Київської області.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності Приватизація здійснюється у порядку встановленому законом.

Таким чином, ОСОБА_5 , на передбачених чинним законодавством підставах приватизувала надану їй квартиру АДРЕСА_1 .

За наявності зазначених обставин в даному випадку суд має законні підстави визнати, що квартира АДРЕСА_1 належали на час смерті ОСОБА_3 .

Про те, що ОСОБА_3 була власником та володіла квартирою АДРЕСА_1 на праві приватної власності, свідчать такі докази:

- копія свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.04.1994 року виданого на ім`я ОСОБА_3 ;

- копія технічного паспорта на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- копія розрахунків площі квартири, що безплатно приватизується, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- копія розпорядження органу приватизації №5 від 31.03.1994 року від наймача ОСОБА_3 .

Таким чином, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт володіння квартирою АДРЕСА_1 на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Крім того судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу серії АВЕ №935883 від 16.10.1999 року, ОСОБА_3 купила земельну ділянку розміром 0,15 га що знаходиться в АДРЕСА_2 , що перебуває у віданні Морозівськогої сільської ради Баришівського району Київської області, без зміни її цільового призначення -будівництво та обслуговування житлового будинку, у ОСОБА_6 , (державний акт на право приватної власності на землю серії ІП-КВ №108643 виданий на підставі рішення виконкому Морозівської сільської ради від 30 травня 1994 року за №39 на ім`я ОСОБА_7 ).

Відповідно до ст.407,413 ЦК України, право користування земельною ділянкою, наданою для сільськогосподарських потреб і забудови, може передаватися в порядку спадкування.

З урахуванням даної норми права, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці, мають право на успадкування даної земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. 10,11,209,211, 212-215,218 ЦПК України ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року), 407,413 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року , суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

1. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в с. Лехнівка Баришівського району Київської області право власності по 1/2 частині кожному на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності їхній матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в с. Лехнівка Баришівського району Київської області право власності на 1/2 частину кожному земельної ділянки площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності їхній матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4

Рішення набирає законної сили після 10-ти денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду не буде подана протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набуває законної сили після закінчення цього строку.

Суддя О.Д. Лисюк