Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №576/3120/25 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/3120/25

Провадження № 2/576/154/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретарі судового засіданняБірюк О.І., Гамалій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 576/3120/25

за позовомОСОБА_1

доОСОБА_2

третя особа Виконавчий комітет Глухівської міської ради як орган опіки і піклування

пропозбавлення батьківських прав

учасники справи та представники: позивач представник третьої особи відповідач ОСОБА_1 ОСОБА_3 не з`явився

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2025 року до Глухівського міськрайонного суду Сумської області звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити останнього батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивує тим, що її донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю її неповнолітніх онуків - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відносно ОСОБА_6 вона була матір`ю - одиначкою. 13.11.2025 рішенням виконавчого комітету Глухівської міської ради № 391 ОСОБА_6 наданий статус дитини-сироти. У ОСОБА_4 батьком є ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 з дня народження доньки впродовж тривалого часу ніякої участі у вихованні дівчини не приймав і не приймає, не займається фізичним та духовним розвитком дитини, не цікавиться ним взагалі, повністю нехтуючи своїми батьківськими обов`язками. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини повністю ігнорує права і обов`язки відносно дитини. На даний час дитина постійно проживає разом з позивачем, вона повністю утримує і виховує онуку, піклується про її здоров`я , фізичний і духовний розвиток дитини, забезпечує дитину матеріально всім необхідним: харчуванням, одягом, взуттям, шкільним приладдям, ліками.

Відповідач жодним чином не піклується про фізичний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, не бачиться з дитиною, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до її внутрішнього світу. Свідоме тривале добровільне самоусунення батька від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої дитини, що призвело до відсутності психоемоційного зв`язку між батьком та дитиною, є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді від 09.12.2025 провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.02.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Представник органу опіки та піклування Топчій В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач не з`явився у підготовче судове засідання та у судові засідання під час розгляду справи, в обох випадках від нього надійшли письмові заяви про розгляд справи без його участі, проти позбавлення батьківських прав не заперечує (а.с. 23, 54).

Заслухавши позивача, представника органу опіки та піклування, малолітню ОСОБА_4 , свідка, дослідивши письмові докази, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного.

Батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ( а.с. 6)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла (а.с. 8).

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 (а.с. 3, 36-40) та відповідно бабусею неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За положенням пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Із наведеного слідує, що суд може позбавити одного із батьків батьківських прав відносно дитини в разі, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та це не суперечить інтересам дитини.

Згідно довідок відділу ЦНАП Глухівської міської ради № 1709 від 25.11.2025 та № 225 від 04.03.2026 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а фактично проживає: АДРЕСА_2 , та має склад сім`ї: онук - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, онука - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4, 5, 7).

Згідно характеристики, виданої старостою Слоутського старостинського округу Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області на ОСОБА_2 , останній зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_3 . На території сільської ради ніде не працює, підсобного господарства не утримує. За час проживання сім`єю ОСОБА_2 не займався вихованням дітей, систематично вживав алкогольні напої, через що втратив роботу. Діти не отримували повноцінного харчування, матеріального забезпечення, зростали в психологічно нестабільній сім`ї. Надходили усні скарги від дружини ОСОБА_5 на неадекватну поведінку у сім`ї, через що діти вимушені були йти з дому до старшої сестри ОСОБА_8 , яка проживала в м. Глухові. Потім і ОСОБА_5 покинула ОСОБА_2 , та з 2023 року мати з дітьми проживали у м. Глухові (а.с. 32).

З характеристики Комунального закладу Березівської сільської ради «Слоутський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Волошка» № 204 від 26.11.2025, вбачається, що належної уваги у вихованні ОСОБА_4 приділяла мама, яка постійно цікавилася досягненнями дитини, її емоційним станом, поведінкою, систематично відвідувала батьківські збори, приймала активну участь в громадському житті класу, підтримувала регулярно зв`язок із класним керівником. У разі відсутності ОСОБА_4 на уроках завжди попереджала вчителя. Батько участі у її вихованні не приймав. Після смерті матері дитина проживає з бабусею, яка займається вихованням дитини, систематично контролює відвідування ОСОБА_4 уроків та виконання домашніх завдань, підтримує зв`язок із класним керівником (а.с. 33).

За довідкою Комунального закладу Березівської сільської ради «Слоутський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Волошка» № 03-31/15 від 20.01.2026, ОСОБА_2 участі у вихованні доньки ОСОБА_4 за період навчання не приймав. Жодного разу він не відвідав батьківські збори, ніколи не цікавився успішністю та поведінкою дитини, не спілкувався з педагогічним колективом, класним керівником. Після смерті матері дитини також не долучився до виконання батьківських обов`язків та не бере участі в організації дозвілля доньки, не співпрацює з класним керівником (а.с. 35).

З довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Березівської сільської ради від 15.01.2026, вбачається, що батько ОСОБА_4 ніколи не супроводжував дитину при зверненні до лікаря-педіатра за медичною допомогою (а.с. 34).

Згідно Витягу із Рішення Глухівської міської ради Сумської області № 393 від 13.11.2025 над неповнолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, встановлено опіку, та призначено його опікуном ОСОБА_1 (а.с. 45).

У своєму висновку № 02-52/10 від 07.01.2026 виконавчий комітет Глухівської міської ради Сумської області вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 . Мотивує тим, що ОСОБА_2 постійно пиячив, бив дружину, у вихованні дітей ніякої участі не приймав, вдома нічого було їсти, всі кошти витрачав на алкоголь. З 2023 року позивач ОСОБА_1 забрала доньку з онуками до себе. ОСОБА_2 розуміє винність своєї поведінки і всі правові наслідки, але міняти свого ставлення до ситуації яка склалася, не має наміру. Проявляти якусь зацікавленість у прийнятті участі у вихованні і розвитку дитини, піклуватися про здоров`я, фізичний і духовний розвиток дитини, забезпечувати матеріально не вбачає за необхідне, доля доньки його зовсім не цікавить. Крім того, дівчинка зовсім не має бажання проживати з батьком, зважаючи на досвід проживання з ним до смерті мами, категорично відмовляється повертатися до с. Слоут, та наголосила, що батько навіть і не запропонував жити разом. Встановлено, що батько дитини самоусунувся від належного виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання, матеріального забезпечення та морального розвитку дитини, а тому є всі законні підстави для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 (а. с. 28-29).

Крім того, як пояснила допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 , вона не заперечує щодо позбавлення батьківських прав відносно неї її батька ОСОБА_2 , оскільки останній її долею не цікавиться, телефонувала йому у грудні 2025 року, але він сказав, що вона йому не донька; не живе з ним з 2023 року. Батько бив маму при них з братом, казав, що діти не його і виганяв з будинку. У школі, садочках не був ні разу, навіть на 1 вересня та випускні. Вона не хоче, щоб він мав батьківські права, жити з ним не хоче, оскільки там немає умов для проживання та їжі.

Допитана у якості свідка в судовому засіданні начальник служби у справах дітей Березівської сільської ради Шосткинського району Сумської області ОСОБА_10 пояснила, що сім`я ОСОБА_11 жили у с. Слоут, на обліку служби у справах дітей Березівської сільської ради не перебувала. Але, наприкінці 2022 - початку 2023 до них звернулась їх старша повнолітня донька ОСОБА_8 , щоб ми поговорили з батьком, бо він виганяв дітей з хати. Вона зі старостою приїхала до них додому. Вдома була ОСОБА_5 . Було прибрано, але відсутні дитячі речі та продукти. Діти були у ОСОБА_8 . Мати сказала, що в них немає коштів, вони ходять по людях робити, городу не вели. Відповідач дуже зловживав спиртними напоями, бив дітей, особливо сина, вони постійно тікали з дому. Кілька разів були у них, але батька не застали, тому запросили всю родину для розмови у службу. Діти відмовились з ним жити, просили, щоб мама з ним розійшлась. Потім мати з дітьми переїхали до м. Глухова. Більше відповідача з дітьми не бачила, а мати дітей до батька не возила, бо вони не хотіли. Вчителі кажуть, що у школі дітьми цікавилась тільки мати. Відповідач і зараз зловживає алкоголем.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої доньки, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 тривалий час не займається вихованням та розвитком дитини, не піклується про її здоров`я, духовний та моральний розвиток, не має виховного впливу на доньку, не сприяє у здобутті освіти та підготовці їх для самостійного життя, нехтуючи при цьому та ухиляючись від своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню дитини, суд вважає за доцільне позбавити його батьківських прав щодо малолітньоїдоньки ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Виконавчий комітет Глухівської міської ради як орган опіки та піклування (Сумська область, Шосткинський район, м. Глухів, вул. Шевченка, 6, ЄДРПОУ 04058108), про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь держави витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 211 грн.20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 18 березня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко