Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №128/1042/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1042/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

при секретарі Нагірняк Т.А.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи власні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (який на час складання заповіту був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), смерть якого зареєстрована відділом охорони здоров`я, Мерісвіл, Штат Каліфорнія, округ Юба. Дідусь помер у США, округ Юба, м. Плумас-Лейк. Реєстрацію смерті проведено за заявою сина померлого і одночасно дядька позивача – ОСОБА_3 , про що зазначено у свідоцтві про смерть.

Після смерті дідуся відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , площею 2,0 га, кадастровий номер якої 0520685400:05:001:0027, для ведення особистого селянського господарства. Спадкова справа не відкривалась.

Останній час та по день смерті дідусь проживав разом з дядьком позивача ОСОБА_3 у АДРЕСА_3 . Позивач зазначає, що до переїзду в США, померлий проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі своєї доньки ОСОБА_4 . В квартирі залишились частково його речі та тека з документами.

У вересні 2024 року, тітка позивача яка проживає у АДРЕСА_1 , в телефонній розмові з родичами, які проживають в США дізнавшись про смерть дідуся – ОСОБА_2 повідомила, що у неї залишились його речі та тека з документами, які вона запропонувала відправити брату ОСОБА_5 .

На початку жовтня 2024, переглядаючи теку з документами померлого батька ОСОБА_2 , що надіслала сестра з Вінниці, дядько позивача знайшов оригінал заповіту батька, складеного на ім`я онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Так, з повідомлення дядька ОСОБА_6 позивачу стало відомо, що за життя, 25.12.2013 року, ОСОБА_2 залишив заповіт, який посвідчено Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою зареєстрований у реєстрі за № 2-2292. При цьому, на момент складання заповіту позивачу було неповних 10 років і він не був обізнаний про його наявність. Більше того, як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №692246, позивач являється інвалідом 3-ї групи з дитинства. Таким чином, позивач пропустив строк на прийняття спадщини, так як не мав жодної інформації щодо існування заповіту складеного на його ім`я.

З метою оформлення спадкового майна, позивач заповіт, який йому передав дядько, заяву про прийняття спадщини, разом з довіреністю надіслав своїй тітці по матері ОСОБА_7 , яка звернулась з зазначеними документами до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Юрченко С.В., оскільки померлий проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

03.12.2024 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Юрченко С.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 його дідуся – ОСОБА_2 в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

За вказаних обставин, позивач вважає, що ним не втрачено право на спадщину, однак у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини він позбавлений права подати заяву для її прийняття та реалізувати свої права на прийняття спадщини після смерті свого дідуся.

В судове засідання сторони не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ткачук В.В. подала суду заяву за якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі, змін та доповнень не має та просить вимоги задоволити, не заперечує проти заочного розгляду. Судовий розгляд просять провести у її відсутність.

Відповідач Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області про дату, час та місце судового розгляду повідомлена судом належним чином, жодних заяв/клопотань не надходило.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України судом розглянуто справу в заочному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (який на час складання заповіту був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), смерть якого зареєстрована відділом охорони здоров`я, Мерісвіл, Штат Каліфорнія, округ Юба, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10.09.2024 року; дідусь помер у США, округ Юба, м. Плумас-Лейк; реєстрацію смерті проведено за заявою сина померлого і одночасно дядька позивача – ОСОБА_3 , про що зазначено у свідоцтві про смерть (а.с.6-10). Після смерті дідуся відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , площею 2,0 га, кадастровий номер якої 0520685400:05:001:0027, для ведення особистого селянського господарства (а.с.13-14). За життя, 25.12.2013 року, ОСОБА_2 залишив заповіт, який посвідчено Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою зареєстрований у реєстрі за № 2-2292 (а.с.11-12).

На момент складання заповіту ОСОБА_1 було неповних 10 років і він не був обізнаний про його наявність та як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №692246, ОСОБА_1 являється інвалідом 3-ї групи з дитинства (а.с.23).

З метою оформлення спадкового майна, позивач заповіт, який йому передав дядько, заяву про прийняття спадщини, разом з довіреністю надіслав своїй тітці по матері ОСОБА_7 , яка звернулась з зазначеними документами до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Юрченко С.В., оскільки померлий проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

03.12.2024 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Юрченко С.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 його дідуся – ОСОБА_2 в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.24-25).

Відтак, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на території України по даний час.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Постановою КМУ від 06.03.2022 року №209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164» внесено зміни до постанови КМУ від 28.02.2022 року №164, а саме, доповнено постанову п.3 такого змісту: «Установити, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється».

Постановою КМУ від 24.06.2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» внесено зміни до постанови КМУ від 28.02.2022 року №164, а саме, у першому реченні п.3 слова «на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється» замінити словами «перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці».

19 червня 2023 року набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено п. 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», відповідно до якого перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Частиною 1 ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1269, ч. 1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 26 вересня 2012 року № 6-497цс17.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7роз`яснено, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від14 листопада 2018 року у справі № 636/2510/17.

Крім того, суд враховує ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згідно з якою практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

Так, право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions).

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Нормативними положеннями ст. 63 ЗУ «Про нотаріат» , нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

При цьому за правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17 - встановивши, що позивач був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилася, а тому не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Суд вважає, що пропуск строку позивачем для прийняття спадщини, яке складається із нерухомого майна, на яке інші особи, окрім позивача, не претендують, пов`язане із правом володіти і користуватися майном, а тому є перешкодою для позивача у користуванні власністю, що входить до складу спадщини, що в свою чергу є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням обставин справи та наданих позивачем доказів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 поважними, а тому ОСОБА_1 необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю два місяці, для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що на теперішній час дійсно існують перешкоди для оформлення позивачем спадкових прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування є компетенцією суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1264, 1266, 1268, 1270,1272, 1276 ЦК України, ст.ст. 2,11,12,13,206,247,263,264,265,355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задоволити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк терміном два місяці для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

учасники судового провадження:

позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач – Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, адреса: с-ще. Вороновиця, вул. Козацький шлях, 60, Вінницького району Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 17.03.2026.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО