Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №686/22640/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22640/25

Провадження № 11-кп/820/133/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді – доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025243560000054 від 28.05.2025, за апеляційною скаргою процесуального прокурора у кримінальному провадженні Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 стосовно обвинуваченого за ч.1 ст. 263 КК України ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, здійснюючого догляд за батьком інвалідом першої групи, одруженого, маючого на утримані неповнолітню дитину 2020 року народження, учасника бойових дій, нагородженого відзнаками Президента України та Головнокомандувача Збройних Сил України, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.ч.1,3 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_6 , у строк призначеного покарання, як відбуте, термін його попереднього ув`язнення під час досудового розслідування, з моменту затримання, тобто 13.06.2025 року по 16.06.2025 року, включно.

Арешт, накладений на вилучене під час обшуку 13.06.2025 майно, на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.06.2025 – скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави - 34764 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 60 коп. - процесуальних витрат.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, визначений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 15.06.2025 року – скас овано.

Заставу внесену на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за ОСОБА_6 в сумі - 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень – повернуто заставодавцям, а саме: в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень – ОСОБА_9 , а в сумі 92 240 (дев`яносто дві тисячі двісті сорок ) гривень – ОСОБА_10 .

Питання речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду, в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання та звільнення від відбування покарання, скасувати, та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. В решті вирок суду залишити без змін. Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 та кваліфікацію його дій, прокурор вважає, що призначене основне покарання, із застосуванням положень статті 75 КК України, є занадто м`яким, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Сторона обвинувачення вказує, що поза належною увагою суду залишилося те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, пов`язаний із незаконним придбанням, носінням і зберіганням вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, був затриманий працівниками поліції із великою кількістю небезпечних для себе та оточуючих предметів. Крім того, судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 особа, яка перебувала на військовій службі, добре знав про критичну нестачу зброї та боєприпасів у Збройних Сил України, необхідних для захисту країни від російської агресії, але це не завадило йому у вчиненні злочину. Обвинувачений не повідомив про знайдену зброю та боєприпаси, не передав її для потреб ЗСУ. Також судом, не в повній мірі, враховано суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_6 злочину, який становить загрозу не лише для окремих громадян, а й суспільства та держави в цілому. Обвинувачений привласнив собі смертельну зброю - 5 бойових гранат, які могли бути використанні для масового ураження великої кількості людей та призвести до значних руйнувань. До того ж, місцевим судом не було враховано те, що обвинувачений самим перевезенням цих об`єктів наражав на небезпеку значну кількість людей, і, можливо, запобігти тяжким наслідкам вдалося лише внаслідок своєчасного виявлення та припинення злочину правоохоронними органами. Прокурор вважає, що вказані у вироку підстави для застосування положень ст. 75 КК України не можуть вважатись такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а тому призначене покарання, із застосуванням ст. 75 КК України є необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, на підтримку поданої нею апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, дослідивши документи, які характеризують особу обвинуваченого, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, в порушення вимог п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, а також Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці та за невстановлених обставин, але не пізніше 13 червня 2025 року, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав та зберігав, після чого на невстановленому транспортному засобі перевіз та зберігав за адресою власного проживання, тобто: АДРЕСА_2 , бойові припаси, а саме: одну тисячу шістсот п`ятнадцять патронів, які є військовими боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, проміжними патронами до автоматів АК-74, АКС-74, АКС-74У, ручного кулемета РКК-74 та іншої зброї калібру 5,45 мм, що придатні для стрільби, сто тридцять шість патронів, які є військовими боєприпасами до нарізної стрілецької вогнепальної зброї, пістолетними патронами калібру 9 мм з кулями із сталевим осердям до пістолета конструкції Макарова, автоматичного пістолета конструкції Стєчкіна (АПС), та інших пістолетів та пістолетів-кулеметів калібру 9 мм (9х18мм), що придатні для стрільби, три спорядженні корпуси промислово виготовлених ручних осколкових оборонних гранат «Ф-1» та спорядженим корпусом ручної осколкової наступальної гранати «РГД-5» і двома підривачами (запалами) типу «УЗРГМ» та двома підривачами (запалами) типу «УЗРГМ-2», відповідно, один споряджений корпус осколкової гранати «ОГ-17» 30 мм осколкового гранатометного пострілу типу «ВОГ-17», який у своєму складі містить бризантну вибухову речовину, які 13.06.2025 року в період часу з 06:34 год. по 12:03 год., були у нього виявлені та вилучені працівниками поліції за вищевказаним місцем фактичного проживання.

Вказаними протиправними діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, тобто незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

З урахуванням позиції обвинуваченого, його захисника та думки прокурора, суд, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_6 , інкримінованого йому злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження вказані обставини не оскаржувались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За змістом статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених діючим законодавством. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності із вимогами норм КК України кваліфікував його дії за ч.1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за частиною 1 статті 263 КК України прокурор в апеляційній скарзі не оскаржує, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчиненого обвинуваченим злочину, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційному порядку не перевіряються.

В апеляційній скарзі сторона обвинувачення оскаржує рішення суду, в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, із застосуванням ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, і просить його скасувати, в цій частині, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, не оскаржуючи фактичні обставини справи.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме призначення судом обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.263 КК України, із застосуванням ст.75 КК України, звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, внаслідок м`якості.

Згідно з приписами п.4 ч.1 ст. 420 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій, зокрема, в випадках неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України та усталеної практики, з наступними змінами, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов`язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, обставини цього злочину, його наслідки, дані про особу винного та обставини справи, що обтяжують чи пом`якшують покарання. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування місцевим судом положень ст. 75 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку, що вони заслуговують на увагу.

Мотивуючи свої висновки щодо призначення ОСОБА_6 покарання, місцевий суд врахував тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та конкретні обставини справи, зокрема вищевказані суспільно-корисну, високоморальну поведінку обвинуваченого, що передувала вчиненню кримінального правопорушення, його вагомі заслуги перед Батьківщиною, міцні соціальні зв`язки, зобов`язання не вчиняти кримінальних правопорушень в подальшому та висновки органу пробації.

Суд також врахував обставини, які пом`якшують його покарання, відповідно до ст.66 КК України, щире каяття, а також, відповідно до ч.2 ст.66 того ж Кодексу, суспільно – корисну, високоморальну поведінку обвинуваченого, що передувала вчиненню кримінального правопорушення, пов`язану із добровільним вступом на військову службу для захисту Батьківщини від збройної агресії, наявність статусу учасника бойових дій, відзнаки Президента України «За оборону України», та відзнаки Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Також ураховано, що ОСОБА_6 характеризується позитивно, з сусідами та жителями села підтримує дружні відносини, громадський порядок не порушує, скарг на його поведінку до поліцейського офіцера громади не надходило, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Крім того, ОСОБА_6 , як єдиний син, здійснює догляд за своїм батьком ОСОБА_11 – інвалідом першої групи по зору довічно з 2009 року, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №1255 від 09.05.2025 року, заявою ОСОБА_11 на ім`я керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.05.2025 року, паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_11 , довідкою МСЕК №183794 від 17.12.2009 року стосовно останнього, свідоцтвом про народження на ім`я ОСОБА_6 НОМЕР_2 .

Також суд врахував, що обвинувачений послідовно, як в ході досудового розслідування так і судового розгляду визнав свою винуватість у скоєному та щиро розкаявся. В судовому засіданні ОСОБА_6 запевняв про недопущення подібних протиправних дій в майбутньому.

Згідно з досудовою доповідю представника персоналу органу пробації, ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються, як середні. При цьому зазначається, що дослідження інформації, що характеризує особу ОСОБА_6 , результати оцінки ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, оскільки це не буде становити високого ризику небезпеки.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України, і вважав можливим виправлення винного без реального відбування основного покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнив обвинуваченого від його відбування з випробуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України при вирішенні питання про можливість виправлення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суду належить врахувати не лише тяжкість злочину, особу винного, а й інші обставини, які дають підстави вважати, що виправлення винної особи буде можливим без реального позбавлення волі.

При цьому, поза увагою суду залишилося те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, пов`язаний із незаконним придбанням, носінням і зберіганням вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, був затриманий працівниками поліції з великою кількістю небезпечних для себе та оточуючих предметів, зокрема: з 1615 патронами, які є військовими боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, що придатні для стрільби, 136 патронами, які є військовими боєприпасами для нарізної стрілецької зброї, пістолетними патронами калібру 9 мм, що придатні для стрільби, 3 спорядженими корпусами промислово виготовлених ручних осколкових оборонних гранат «Ф-1» та спорядженим корпусом ручної осколкової наступальної гранати «РГД-5», 2 підривачами (запалами) типу «УЗРГМ» та 2 підривачами (запалами) типу «УЗРГМ-2», 1 спорядженим корпусом осколкової гранати «ОГ-17» 30 мм осколкового гранатометного пострілу типу «ВОГ-17», який у своєму складі містить бризантну вибухову речовину.

Судом не було належним чином враховано ту обставину, що ОСОБА_6 , як особа, яка перебувала на військовій службі, був обізнаний про критичну нестачу зброї та боєприпасів у Збройних Сил України, необхідних для захисту країни від російської агресії, однак це не зупинило його у вчиненні злочину, він не повідомив про знайдену зброю та боєприпаси, не передав її для потреб Збройних Сил України.

Також, суд, не в повній мірі, враховав суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_6 злочину, який становить загрозу не лише для окремих громадян, а й суспільства та держави в цілому. Обвинувачений привласнив собі смертельну зброю - 5 бойових гранат, які могли бути використанні для масового ураження великої кількості людей та призвести до значних руйнувань.

Незаконний обіг зброї сприяє збільшенню кількості злочинів, терактів, пограбувань та насильства над людьми, сприяє загостренню конфліктів, дестабілізує суспільство, створює бар?єри для його розвитку. Також незаконний обіг зброї може впливати на захист державного суверенітету, територіальної цілісності, виступаючи як засіб загострення ситуації. Більше того, незаконного та неконтрольованого обігу зброї та боєприпасів, відсутність жорсткого реагування на подібні факти негативно впливає на обороноздатність країни, оскільки може стати перешкодою у наданні військової допомоги Україні іншими країнами, шкодить іміджу нашої держави на міжнародній арені, на що обґрунтовано звернула увагу прокурор в апеляційній скарзі.

Самим перевезенням цих об?єктів ОСОБА_6 наражав на небезпеку значну кількість людей, і можливо, запобігти тяжким наслідкам вдалося лише внаслідок своєчасного виявлення та припинення злочину правоохоронними органами.

Судом не враховано не лише смертоносність вилученої у ОСОБА_6 зброї та боєприпасів, їх небезпечність, а й їх велику кількість.

За наведених обставин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, його підвищеної суспільної небезпеки, колегія суддів вважає неприпустимим звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, є очевидно помилковим і свідчить про неправильне застосування кримінального закону.

Санкція ч.1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

На переконання колегії суддів, вагомі заслуги ОСОБА_6 перед Батьківщиною, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та інші відображені у вироку обставини, що характеризують особу ОСОБА_6 , з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому діяння у сфері незаконного зберігання зброї, дають колегії суддііів підстави для призначення йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 1 ст 263 КК України, лише у виді позбавлення волі.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне провадження, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403,405,407,408,409 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У виключних випадках кримінальний закон передбачає можливість застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, але лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної норми, можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно ч. 1 та/або ч. 2 ст. 66 КК України та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення ст. 66 і 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають знаходитися у зв`язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час та після його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.

Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України, при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання нижче, найнижчої межі встановленої в санкції ч.1 ст.263 КК України, колегія суддів, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких, характер та конкретні обставини його вчинення, наведені вище позитивні дані про особу обвинуваченого, сімейні обставини-догляд за батьком інвалідом першої групи по зору, наявність на утриманні малолітньої дитини, висновки органу пробації, обставини, що пом`якшують покарання – визнання вини, щире каяття, наявність статусу учасника бойових дій, нагородження відзнаками Президента України та Головнокомандувача Збройних Сил України, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, а тому вважає, що встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що в сукупності з даними про особу обвинуваченого, дає обґрунтовані підстави, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, для призначення ОСОБА_6 більш м`якого покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, однак у виді позбавлення волі.

Враховуючи наявність в обвинуваченого статусу учасника бойових дій, нагородження відзнаками Президента України та Головнокомандувача Збройних Сил України, сімейні обставини, колегія суддів вважає, що сукупність цих обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину.

Зазначене свідчить про високий рівень патріотизму обвинуваченого та попередню бездоганну поведінку перед державою.

Обставинами, що пом`якшують покарання колегія суддів визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також складні сімейні обставини: обвинувачений є єдиним сином, який здійснює фактичний догляд за батьком-особою з інвалідністю 1 групи та має на утриманні малолітню дитину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи наявність кількох обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, а саме героїчне минуле ОСОБА_6 , наявність зазначених відзнак, важкий стан здоров`я батька, за яким здійснює догляд обвинувачений, суд вважає за можливе застосувати йому, при призначенні покарання, положення ст.69 КК України і призначити його нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.263 КК України, у виді позбавлення волі, враховуючи велику кількість придбаних ним боєприпасів, гранат, які він незаконно носив та зберігав без передбаченого законом дозволу та підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним злочину.

За таких обставин, враховуючи в цілому обґрунтовані мотиви апеляційної скарги прокурора, та, разом з тим, встановивши підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів вимоги апеляційної скарги прокурора задовольняє частково.

З огляду на викладені обставини, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, ст.409, 413,414, 420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 стосовно ОСОБА_6 , в частині призначеного покарання та звільнення обвинуваченого від відбування покарання - скасувати.

Ухвалити, в цій частині, новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 ( шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 слід обчислювати з моменту його затримання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної з моменту проголошення.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3