Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №685/1067/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/1067/25>

Провадження № 22-ц/820/694/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представниці апелянта,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області в складі судді Бурлак Г.І. від 23 грудня 2025 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що 10 травня 2015 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований відділом ДРАЦС реєстраційної служби Теофіпольського райуправління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №29. У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , 2015 року народження. Сторони з листопада 2022 року проживають окремо, припинили шлюбні відносини, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам їх дочки, примирення з відповідачем неможливе. Між сторонами часто виникають конфлікти на ґрунті різних поглядів на життя, побутові непорозуміння.

За наведеного, просила шлюб між сторонами розірвати, строк на примирення не надавати, стягнути з відповідача на користь позивачки 1211,20 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області 10 травня 2015 року, актовий запис №29, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211,50 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне та відмовити в задоволенні позову. Вказує, що при розгляді справи судом першої інстанції, він жодні документи, в тому числі судові повістки не отримував, про розгляд даної справи у суді йому не було відомо. Зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 , однак під час розгляду справи та станом на зараз відповідач перебуває закордоном – у Данії.

Крім того, суд не в повній мірі встановив фактичні обставини справи у зв`язку з ненаданням відповідачу можливості взяти участь у справі. Так, дружина і донька відповідача приїжджали до нього в Данію, а також проживали певні періоди у його будинку. Також 12 серпня 2025 вони отримали посвідку на проживання в Данії. Дана інформація суперечить висновку суду про те, що з 2022 року сторони не перебували у сімейних відносинах та не проживали разом.

В засідання апеляційного суду сторони не з`явилися, будучи належно повідомленими про розгляд справи.

Представниця апелянта підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2015 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №29.

Сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторони тривалий час не проживають спільно, позивачка не має наміру продовжувати шлюб і бажає припинити шлюбні відносини, тож подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача.

Так, відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивачка не бажає перебувати з відповідачем в шлюбі і наполягала на розірванні шлюбу, вказавши, що рішення про розірвання шлюбу відповідає її волі.

Судом у повній мірі з`ясовано взаємини сторін, враховано, що фактично шлюбні відносини позивача з відповідачкою припинилися, позивачка не бажає зберігати шлюб, подальше проживання та збереження їх сім`ї є неможливим.

Посилання апелянта на неповідомлення його про розгляд справи є безпідставним.

Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . За вказаною адресою, судом першої інстанції надіслано судову повістку 05.11.2025 року, яка повернулася до суду 12.11.2025 року з відміткою «адресат відсутній».

Так, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістки чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За наведеного, відповідач був належно повідомлений про розгляд справи. Перебування його на цей час за межами України не свідчить про неналежне повідомлення про розгляд справи.

При цьому, як вбачається зі справи, відповідач отримував процесуальні судові рішення в додатку «Дія», тож мав змогу скористатися процесуальними правами, наданими стороні.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду про те, що сторони з 2022 року припинили сімейні стосунки, не ґрунтується на достатніх доказах.

Так, представниця апелянта в апеляційному суді підтвердила, що апелянт з 2022 року проживає у Данії, а позивачка з донькою мешкають в Україні. ОСОБА_1 з донькою дійсно відвідували ОСОБА_2 в Данії, проте попри отримання посвідки на проживання в Данії, не має наміру змінювати місце проживання.

Апеляційний суд також констатує, що з часу подачі позову (листопад 2025 року) позиція позивачки і на цей час не змінилася, вона не подавала заяву про відмову від позову, не визнавала доводи апеляційної скарги обґрунтованими, попри намагання відповідача зберегти сім`ю.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не бажає зберігати подружні відносини із ОСОБА_2 , а шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 18 березня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк