Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №683/2435/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2435/25

1-кп/683/116/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Старокостянтинові кримінальне провадження №12025243100000421 від 23 липня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів, Хмельницької обл., громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, зварювальника ПП «РОСТ-ЦЕНТР», учасника бойових дій, не одруженого, раніше судимого:

- 19.04.2024 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст.ст.69, 62 КК України до 1 року 6 місяців тримання в дисциплінарному батальйоні; на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 25.03.2025 умовно – достроково звільнений від відбування невідбутої частини покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, на невідбутий строк 5 місяців 24 дні;

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 23.07.2025 в період часу з 16 год. 35 хв. по 16 год. 50 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, передбачаючи і бажаючи настання єдиного злочинного результату, достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на майданчику прибудинкової території, який розташований по

АДРЕСА_2 , помітив на дерев`яній лавці, поблизу столу, тактичну сумку марки «M-TAC» чорного кольору, залишену ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю уваги з боку сторонніх осіб, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, умисно, таємно взяв тактичну сумку марки «M-TAC» чорного кольору, яка належить потерпілому ОСОБА_4 та умисно викрав з неї пристрій для відстрілу гумових куль, а саме травматичний пістолет марки «Форт» моделі «12 РМ», калібру 45 Rubber, з серійним номером НОМЕР_1 з магазином до нього вартістю 24 006 грн. 29 коп. (двадцять чотири тисячі шість гривень двадцять дев`ять копійок) та чотири набої з гумовими кулями вартістю 100 (сто) гривень.

В подальшому, взявши викрадені речі, умисно позбувся тактичної сумки марки «M-TAC» чорного кольору, яку ОСОБА_5 залишив під деревом породи «ялина» на місці події, а саме на майданчику прибудинкової території, що по вул. Миру, 15, м. Старокостянтинів, Хмельницького району, Хмельницької області.

Своїми злочинними діями, ОСОБА_5 завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 24 106 грн. 29 коп.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав що дійсно 23.07.2025, перебуваючи по вул. Миру в м. Старокостянтинів, помітив на дерев`яній лавці, тактичну сумку чорного кольору, яку залишив потерпілий ОСОБА_4 , підійшов до неї і побачив, що в ній знаходиться пістолет, після чого витягнув його та залишивши собі, а сумку викинув під дерево. Свою вину у вчиненому визнав, у вчиненому розкаявся, відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що в липні 2025 року по вул. Миру сидів на лавці із своїм товаришем і пили каву. При ньому була тактична сумка в якій знаходився пістолет марки «Форт» моделі «12 РМ». Відійшовши на 10-15 хв. в магазин помітив про відсутність сумки, повернувшись назад помітив відсутність сумки, у зв`язку з чим викликав поліцію. Претензій до обвинуваченого не має, обвинувачений повністю йому відшкодував матеріальну та моральну шкоду.

Окрім показань обвинуваченого та потерпілого, вина обвинуваченого повністю доводиться дослідженими в судовому засідання доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця події від 23 липня 2025 року з фото таблицями, що по вул. Миру, 15, м. Старокостянтинів, де зафіксовано звідки обвинувачений викрав належний потерпілому травматичний пістолет марки «Форт» моделі «12 РМ», калібру 45 Rubber, з серійним номером НОМЕР_1 з магазином до нього та чотири набої з гумовими кулями, та виявлено під деревом породи «ялина» на майданчику прибудинкової території, тактичну наплічну сумку марки «M-TAC», чорного кольору;

- заявою ОСОБА_5 від 23 липня 2025 року, згідно якої, останній добровільно видає слідчій Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 пістолет марки «Форт» моделі «12 РМ», із серійним номером НОМЕР_1 з магазином до нього та чотири набої з гумовими кулями;

- даними протоколу огляду від 23 липня 2025 року з фото таблицями, згідно якого встановлено, що ОСОБА_5 на підставі заяви про добровільну видачу, видав пістолет марки «Форт» моделі «12 РМ», калібру 45 Rubber, з серійним номером НОМЕР_1 магазином до нього та чотири набої з гумовими кулями;

- речовим доказом, яким визнано пістолет марки «Форт» моделі «12 РМ», калібру 45 Rubber, з серійним номером НОМЕР_1 з магазином до нього та чотири набої з гумовими кулями;

- даними довідки ФОП ОСОБА_8 згідно якої вартість чотирьох набоїв з гумовими кулями, які призначені для відстрілу гумових куль, а саме пістолету марки «Форт 12 РМ», калібру 45 Rubber, станом на 23.07.2025, становить 100 грн., вартість яких учасниками процесу не оспорювалась;

- даними протоколу огляду документів (відеозаписів) від 30 липня 2025 року з фото таблицями, на яких зафіксовано, як ОСОБА_5 та ОСОБА_9 перебували на майданчику прибудинкової території, після того ОСОБА_9 залишає прибудинкову територію без власної сумки, а ОСОБА_5 несе сумку чорного кольору у лівій руці.

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження в цій частині обвинувачення, оцінивши відповідно до ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, в тому числі відкритості в поряду ст. 290 КПК України та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно із ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психоневропатолога обвинувачений не перебуває.

Тому суд визнає його осудним та таким, який підлягає кримінальній відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

При призначенні покарання суд згідно із ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Згідно з положеннями статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.

З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

При призначенні ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким корисливим злочином проти власності, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, є особою молодого віку, не одружений, учасник бойових дій, за місцем працевлаштування характеризується позитивно, раніше судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття та добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів

Аналізуючи обставини кримінального правопорушення, суд ураховує відомості про особу ОСОБА_5 , наявність встановлених судом обставин, які пом`якшує обвинуваченому покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, а також те, що обвинувачений раніше судимий, вчинив умисний тяжкий злочин проти власності під час умовно - дострокового звільнення від покарання, що не стало стримуючими приписами від повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Указане свідчить про відсутність у нього намірів ставати на шлях виправлення та утриматися від подальшої будь-якої протиправної, у тому числі кримінально караної діяльності.

З урахуванням викладених обставин, беручи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного, усі в сукупності обставини кримінального провадження та їх поєднання, обставини, які пом`якшує обвинуваченому покарання, суд вважає призначити ОСОБА_5 покарання мінімальної межі, визначеної санкцією ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, яке слід відбувати реально, що відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, буде необхідним і достатнім як для його виправлення, так і для попередження нових злочинів. Таке покарання, на думку суду відповідає принципам індивідуалізації покарання та основним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст.50, 65 КК України та є справедливим.

Водночас, визначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 , вид і термін покарання за ст.185 ч.4 КК України, суд не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України і призначення обвинуваченому ОСОБА_5 , більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом, оскільки, призначення покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності у кожному конкретному випадку, з огляду на суспільну небезпечність вчиненого, на характер кримінального правопорушення, на обставини справи, а також, на особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, і, покарання, на переконання суду, з урахуванням принципу справедливості, співмірності та індивідуалізації, повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності, а також, даним про особу обвинуваченого.

Тож, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не тягне за собою безумовне застосування положень ст.69 КК України і призначення останньому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону, оскільки, обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідати таким критеріям, як визнання такими, що пом`якшують покарання, у відповідності до ст.66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і зазначені обставини або їх сукупність мають перебувати у причинному зв`язку з мотивом протиправних дій, поведінкою винної особи до, під час та після вчинення кримінального правопорушення, а також, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та небезпечність винної особи, і обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого, що призначення винному навіть мінімального покарання, в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, було б явно не справедливим, що не встановлено і не знайшло підтвердження під час розгляду зазначеної справи, і, відповідно, призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст.185 ч.4 КК України, за визначених умов, на думку суду, не сприятиме виправленню перш за все обвинуваченого, а також, може викликати, як у обвинуваченого, так і у інших осіб, схильність до вчинення кримінальних правопорушень, уявлення про безкарність скоєння протиправних дій, і, відповідно, не буде запобігати вчиненню кримінальних правопорушень, в цілому.

Судом також встановлено, що вищевказане кримінальне правопорушення ОСОБА_5 , вчинив після постановлення відносно нього вироку Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області від 19.04.2024, яким останнього було визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 402 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.ст.69, 62 КК України у виді 1 року 6 місяців тримання в дисциплінарному батальйоні; на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 25.03.2025, ОСОБА_5 , умовно – достроково звільнений від відбування невідбутої частини покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні на невідбутий строк 5 місяців 24 дні.

Враховуючи, що ОСОБА_5 , вчинив новий злочин до повного відбуття покарання – під час умовно – дострокового звільнення від відбування покарання, з урахуванням положень ст. 81 КК України, після призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 71 КК України.

Крім того, з метою забезпечення виконання вироку обвинуваченому ОСОБА_5 , слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.

В силу ст. 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по справі за проведення товарознавчої експертизи від 31.07.2025 № СЕ-19/123-25/11171-ТВ в сумі 2674,20 грн. та у відповідності до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Витрати за результатами проведення товарознавчої експертизи від 31.07.2025 № СЕ-19/123-25/11168-ТВ в сумі 891,40 грн. стягненню з обвинуваченого не підлягають, оскільки вказаний висновок експерта немає доказового значення у даному кримінальному провадженні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2024 року і остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Обрати ОСОБА_5 міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 18 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь державного бюджету документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири ) грн. 20 коп.

Речовий доказ по справі: пістолет марки «Форт» моделі «12 РМ», калібру 45 Rubber, з серійним номером НОМЕР_1 з магазином до нього та чотири набої з гумовими кулями, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, повернути за належністю ОСОБА_4 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: