Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №677/2056/25 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/2056/25

Провадження № 2/677/321/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

16.03.2026 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області:

у складі головуючого - судді Шовкуна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,

Учасники провадження (сторони):

Позивач - ОСОБА_1 ,

Представник позивача - адвокат Сидорук Д.В.,

Відповідач 1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, Військова частина НОМЕР_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, Військова частина НОМЕР_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В обґрунтування своєї заяви зазначає про те, що з 2015 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, вони вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет, взаємні права та обов`язки, спільно відпочивали, оплачували комунальні послуги, купували майно, заробляли кошти, планували спільне сімейне життя на майбутнє, укладення шлюбу та народження дитини. При цьому, вона та ОСОБА_3 не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі. Вони проживали в будинку її батька в АДРЕСА_1 . За рахунок спільної праці та коштів вони виконали ремонт зазначеного будинку, облаштували систему водовідведення та ванну кімнату, перекрили дах, встановлення твердопаливного котла для обігріву будинку, облаштували його новими меблями та виконали ряд інших ремонтних робіт. Протягом 2016 році ОСОБА_3 працював на місцевому цегельному заводі, а у 2017 - 2018 року він працював різноробочим у ФГ «Фортуна». З 02.08.2024 року ОСОБА_3 служить у Збройних Силах України. Вона неодноразово відвідувала ОСОБА_3 за місцем служби. Під час проходження військової служби ОСОБА_3 допомагав їй фінансово, а саме перераховував кошти на її картковий рахунок. Також, у неї залишись оригінали та копії особистих документів ОСОБА_3 . З 28.08.2025 року ОСОБА_3 вважається безвісти зниклим, а саме з ним втрачено зв`язок в районі н. п. Варачине Сумського р-ну, Сумської області. У зв`язку із зникненням ОСОБА_3 вона звернулась до ВнП № НОМЕР_3 ХРУП та за її заявою було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025243800000221 у якому мене визнано потерпілою. Листом НОМЕР_4 Прикордонного загону ДПС України від 01.09.2025 р. її, як дружину ОСОБА_3 повідомлено про втрату із ним зв`язку внаслідок інтенсивного вогневого обстрілу. Частиною 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Таким чином, викладене свідчить про те, що вона проживала із ОСОБА_3 однією сім`єю.

У зв`язку із зникненням ОСОБА_3 під час виконання військового обов`язку, вона, як його цивільна дружина та член сім`ї має права на отримання його грошового забезпечення.

Однак, у зв`язку із тим, що вона та ОСОБА_3 не перебували у зареєстровану шлюбі та зареєстровані за різними адресами, на даний час вона не може документально підтвердити факт проживання із ним у цивільному шлюбі та однією сім`єю, та як наслідок підтвердити наявність у неї права на отримання грошового забезпечення як членом сім`ї безвісти зниклого військовослужбовця Збройних Сил у відповідності до вищезазначеного Порядку.

За таких обставин військовою частиною НОМЕР_2 їй відмовлено у призначенні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_3 , як його дружині.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка як подружжя без реєстрації шлюбу, їй необхідно для отримання державної грошової допомоги. В іншій спосіб, окрім встановлення даного факту в судовому порядку, вона підтвердити не може, тому вимушена звернутися з даною позовною заявою до суду.

Аргументи учасників справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти того, щоб позивач отримувала грошову допомогу, однак, викладені обставини в позові не заперечував, підтвердив той факт, що з 2015 року його син дійсно проживав з позивачкою однією сім`єю, вели спільне господарство, тощо.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги викладені в позові підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Військова частина НОМЕР_2 надіслав на адресу суду письмову заяву розгляд справи за їх відсутності, та відзив на позов, де зазначили про те, що вважають, що не можуть бути відповідачами по справі, просили провадження закрити.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили обставини, які викладені в позовній заяві. Підтвердили той факт, що ОСОБА_3 дійсно проживав, із позивачкою в будинку її батька, з 2015 року однією сім`єю, вели спільне господарство, робили ремонти, сплачували комунальні платежі.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши позивача та її представника, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що 28.08.2025 року внаслідок інтенсивного вогневого впливу противника в районі н.п. Варачине Сумського району, Сумської області втрачено зв`язок з солдатом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 18).

Позивач ОСОБА_1 фактично проживали разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в органах РАЦСУ.

Вони проживали разом в житловому будинку за адресою в АДРЕСА_1 . За рахунок спільної праці та коштів вони виконали ремонт зазначеного будинку, облаштували систему водовідведення та ванну кімнату, перекрили дах, встановлення твердопаливного котла для обігріву будинку, облаштували його новими меблями та виконали ряд інших ремонтних робіт.

З 02.08.2024 року ОСОБА_3 служить у Збройних Силах України. Під час проходження військової служби ОСОБА_3 допомагав їй фінансово, а саме перераховував кошти на її картковий рахунок, що підтверджується випискою про рух коштів позивачки. (а.с. 26-29).

Факт спільного проживання однією сім`єю, як подружжя, підтверджується в т.ч. довідкою Антонінської селищної ради від 04.09.2025 року № 274 (а.с. 25), а також свідченнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ч. 2 та ч. 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю, складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єднались для спільного проживання.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім, власне, факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно довідки Антонінської селищної ради від 04.09.2025 року № 274 (а.с. 25), а також свідчень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживав з позивачкою однією сім`єю в АДРЕСА_1 та вів з нею спільне господарство.

Даний факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, показами свідків, які є сусідами подружжя.

Крім того, суд зауважує, що повідомлення про втрату зв`язку з солдатом ОСОБА_3 , як члену сім`ї (дружині) надійшло саме позивачці, що також вказує (підтверджує) на викладені обставини позивачкою у своїй позовній заяві.

Сам відповідач по справі (батько ОСОБА_3 ) не заперечував того факту, що його син проживав з позивачкою однією сім`єю як чоловік та дружина з 2015 року. (дану обставину було встановлено під час судового засідання).

Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884 (надалі по тексту Порядок) визначено механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.

Пунктами 2, 3, 4 Порядку передбачено, що під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, процесуальний закон передбачає умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов`язано із вирішенням спору про право.

За змістом ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі достатньо для задоволення заяви про встановлення факту родинних відносин. Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до українського законодавства, має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Надані позивачем та її представником докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, встановлення якого є необхідним для отримання позивачкою грошового забезпечення.

Таким чином, судом встановлено, що позивач проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, вела з ним спільне господарство, мала спільний побут, взаємні права та обов`язки. Встановлення цього факту породжує для неї виникнення права на отримання грошового забезпечення у зв`язку з його зникненням під час виконання обов`язків військової служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови № 168 КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, Військова частина НОМЕР_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт, проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації шлюбу, починаючи з 2015 року по день його зникнення безвісті (ІНФОРМАЦІЯ_3.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи (сторони):

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

- НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, Військова частина НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення виготовлено 18.03.2026 року.

Суддя: В.О. Шовкун