Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №607/25989/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2026 Справа №607/25989/25 Провадження №2/607/514/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., позивачки - ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , представника відповідача - Процька І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» про порушення прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз», просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати протиправними дії ПрАТ "Тернопільміськгаз" щодо припинення газопостачання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , що відбулося 05.11.2025;

- зобов`язати ПрАТ "Тернопільміськгаз" відновити становище, що існувало до порушення - 05.11.2025 та відновити газопостачання у житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ПрАТ "Тернопільміськгаз" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40000 грн;

- стягнути з ПрАТ "Тернопільміськгаз" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 5000000 грн;

Позов мотивовано тим, що позивачці ОСОБА_1 ПрАТ Тернопільміськгаз" 05.11.2025 припинено газопостачання, як споживачу у зв`язку із наявністю боргу за розподіл природного газу шляхом відрізання.

Позивачка вважає такі дії протиправними, вважає недоведеним факт її заборгованості за послугу розподілу природного газу.

Звертає увагу, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської

області від 31.10.2024 у справі №607/22854/24 відмовлено приватному акціонерному товариству «Тернопільміськгаз» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу. Будь-які інші судові рішення які б встановили факт заборгованості позивачки перед відповідачем станом на цей час відсутні.

Позивачка наголошує, що між нею і відповідачем не укладено жодних договорів про надання їй, як споживачу послуги із розподілу природного газу. Позивачка вчасно і повністю сплачує послуги із газопостачання, проте, вона не погоджується із своїм боргом по незрозумілій їй послуги із розподілу газу.

Також позивачка просить суд врахувати, що в Акті про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 09.11.2025, відповідач як на правову підставу припинення газопостачання посилюється на постанову КМУ від 08.12.2006 №1687 "Про затвердження Порядку припинення (обмеження) газопостачання споживачам", що є неправомірним.

ОСОБА_1 вважає що відключенням газопостачання Відповідач порушив її право на життя та на повагу до гідності.

Внаслідок протиправного припинення газопостачання у холодний період року, позивачці було завдано реальної матеріальної шкоди, яка полягає у фактичних витратах, спричинених необхідністю забезпечення мінімальних умов для існування.

Після незаконного відключення газу позивачка була позбавлена можливості: опалювати житло, готувати їжу, підігрівати воду, підтримувати санітарно-гігієнічні умови проживання. У зв`язку з цим вона була змушена використовувати електричні обігрівачі, що призвело до різкого збільшення рахунків за електроенергію, купувати готову їжу або користуватися сторонніми джерелами харчування, залучати сторонню допомогу для забезпечення побутових потреб.

Звертає увагу, що вона є особою пенсійного віку, її єдиним джерелом доходу є пенсія. Для такої особи будь-яке різке збільшення витрат є критичним та безпосередньо порушує її право на гідний рівень життя.

Відсутність опалення в зимовий період робить житло фактично непридатним для проживання, створює ризик для життя та здоров`я, особливо для людини похилого віку та порушує право на безпечні та гідні умови існування.

Відключення газу в холодний період призвело до постійного переохолодження, неможливості підігріти житло та воду, загострення хронічних захворювань, притаманних особам похилого віку.

Позивачка зазнала постійного страху замерзнути, відчуття безпорадності, сильного стресу через неможливість захистити себе самостійно, приниження гідності, оскільки була змушена просити допомоги у сторонніх осіб.

Подія відбулася під час дії воєнного стану, що саме по собі супроводжується підвищеним рівнем тривожності, інформаційним тиском та страхом за власне життя.

Внаслідок відсутності газопостачання у квартирі потріскали батареї, замерзла вода, що погіршило її становище.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Тернопільміськгаз у заявах по суті просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що відповідно до постановою НКРЕП від 29.06.2017 № 860 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ» акціонерному товариству надано право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Тернопіль та Тернопільського району (крім сіл Довжанка, Домаморич, Драганівка, Забойки, Почапинці) Тернопільської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації.

Позивач будь яких доказів заподіяння матеріальної шкоди, в тому числі розрахунків, не надала.

Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 , на даний час за адресою АДРЕСА_1 , яке належить позивачу, рахується заборгованість за послуги з розподілу природного газу, тобто позивачем не виконується належним чином відповідно до умов договору зобов`язання щодо сплати послуг з розподілу газу, а Оператором ГРМ - ПрАТ «Тернопільміськгаз» надавалися послуги з розподілу газу та неодноразово повідомлялося про наявність заборгованості за послуги з розподілу газу.

Однак своїми діями позивач нехтував своїм обов`язком, що призвело до припинення, у встановленому законом порядку, газопостачання у будинку який належить позивачу на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 03.02.2026 суд постановив прийняти заяву про збільшення позовних вимог та перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 26.02.2026 суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у заявах по суті.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (додається) ОСОБА_1 є власницею житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається із розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу (додається) ОСОБА_1 з травня 2021 року здійснює подання показників лічильника газу та за деякі місяці здійснюється оплата послуг з розподілу газу, загальна сума заборгованості за послуги розподілу газу за період з 01.05.2021 по 31.12.2025 становить 4245,41 грн. В розрахунку наявні відомості про періоди нарахування, часткові оплати позивачкою та обсяг використаного газу.

Відповідно до повідомлення від 31.03.2025 №2794, яке надіслане рекомендованим листом 07.04.2025, ПрАТ «Тернопільміськгаз» повідомило ОСОБА_1 про припинення розподілу природного газу у зв`язку із тим, що станом на 28.03.2025 наявна прострочена заборгованість в розмірі 4807,25 грн за послуги транспортування природного газу.

Згідно повідомлення про припинення природного газу від 02.05.2025 №1274, яке надіслано позивачці рекомендованим листом 08.05.2025 ПрАТ «Тернопільміськгаз» повідомило ОСОБА_1 про припинення розподілу природного газу шляхом механічного від`єднання у зв`язку із ненаданням доступу до стояка.

Відповідно до акту про відмову у доступі до об`єкта споживача від 20.10.2025 №4244 на об`єкті по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 20.10.2025 вчинила дії - не забезпечила доступ до газового стояка, що перешкодили представникам оператора ГРМ провести припинення газопостачання (розподіл) природного газу на об`єкт споживача.

Згідно повідомлення від 17.10.2025 №2794 ПрАТ «Тернопільміськгаз» повідомило ОСОБА_1 про припинення розподілу природного газу у зв`язку із тим, що станом на 27.10.2025 наявна прострочена заборгованість в розмірі 5265,33 грн за послуги транспортування природного газу. Також, зазначено, що у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 вчинила дії щодо не забезпечення доступу до газового стояка, що перешкодило представника оператора ГРМ повести припинення газопостачання на об`єкт споживача, ПРАТ «Тернопільміськгаз» повідомила, що 05.11.2025 буде припинено газопостачання. Повідомлення надсилалося позивачці рекомендованим листом.

Відповідно до акту про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільчого пункту (за його наявності) від 05.11.2025 складеного ПРАТ «Тернопільміськгаз» у зв`язку із боргом за розподіл природного газу припинено газопостачання та опломбовано по АДРЕСА_1 .

Як видно із акту пошкодження майна від 19.02.2026 за участю позивачки та свідків, 15.02.2026 було проведено обстеження житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 , яке складається з 8-м кімнат загальною площею 109,6 кв.м. Виявлено пошкодження майна, а саме - тріскання та розмерзання батарей по цілому будинку, в результаті чого система опалення стала непридатною для обігріву будинку. Система фільтрації води зупинилася, зупинилося водопостачання. Стіни покрилися памороззю.

Заслухавши учасників, дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Тлумачення статті 714 ЦК України свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів споживачу, є видом договору купівлі-продажу [див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17)].

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, врегульовані статтею 714 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 №2494, який розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2496, іншими нормативними актами та умовами укладених між сторонами договорів.

Відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно з вимогами пункту 2 частини другої статті 13 вказаного Закону, споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до вимог пункту 3 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2496 від 30 вересня 2015 року, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Згідно пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, який затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824 доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 в порядку, визначеному цим розділом.

Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Положеннями частини першої статті та другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

При цьому, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

В силу вимог пункту 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951 цс 15.

Убачається, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови НКРЕП від 29.06.2017 № 860 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ», акціонерному товариству надано право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Тернопіль та Тернопільського району (крім сіл Довжанка, Домаморич, Драганівка, Забойки, Почапинці) Тернопільської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації.

З розрахунку суми заборгованості ПрАТ «Тернопільміськгаз» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 , у період із травня 2021-2026 роки вона користувалася послугами газопостачання та частково оплачувала їх, що підтверджує її приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) згідно пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу.

Отже, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини з розподілу природного газу.

Зважаючи на те, що позивачка користувалася послугами з постачання та розподілу газу, оплачувала частково їх, суд відхиляє її доводи про те, що в неї відсутні договірні відносини із відповідачем.

Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за №2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1384/27829.

Цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ, яким на території міста Тернополя району є ПРАТ «Тернопільгаз», обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем (кодекс ГРМ), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494.

Відповідно до п. 7.4 розділу VII вказаного Типового договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Разом із тим, з розрахунку суми заборгованості ПрАТ «Тернопільміськгаз» вбачається, що станом на 31.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 за газопостачання становить 4245,41 грн.

Позивачка не спростувала вказану заборгованість та обсяг спожитого газу, однак, заперечує необхідність сплачувати послугу із розподілу газу.

Разом із тим, суд не погоджується із такими доводами.

Так, при постачанні природного газу між постачальником та споживачем виникають відносини щодо купівлі-продажу природного газу як товару. Постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач - оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Однак постачання потребує відповідної мережі, через яку природний газ розподіляється між споживачами.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №329-VIII оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

При розподілі природного газу у споживача та газорозподільного підприємства виникає ряд взаємних прав та обов`язків, зокрема, щодо якості та тиску газу, обліку природного газу та проведення контрольного зняття показів лічильника газу, доступу до газового обладнання та/або комерційного вузла обліку газу споживача, обмеження (припинення) розподілу природного газу тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №329-VIII розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Закон №329-VIII не містить прямої та однозначної норми щодо того, хто саме повинен бути замовником послуг з розподілу газу. Однак, видається очевидним, що такий договір має бути укладено і хто б не був замовником - постачальник чи споживач, витрати на послуги з розподілу газу врешті-решт буде нести споживач.

Отже, у Типовому договорі постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженому постановою Комісії від 30.09.2015 № 2500 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27831) та Типовому договорі розподілу природного газу, затвердженому постановою Комісії від 30.09.2015 №2498 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829) закріплено підхід, щодо необхідності укладенні двох окремих договорів, предметом яких є: (1) придбання газу у будь-якого постачальника на вибір споживача (договір постачання) і (2) доставка газу споживачу через газорозподільчу мережу Оператора (договір розподілу). У першому договорі особа є споживачем газу, а у другому - замовником послуги з доставки та розподілу. Споживання газу без його доставки (розподілу) споживачу є неможливим.

Отже, отримання та споживання природного газу побутовими споживачами України забезпечується двома послугами: постачанням природного газу і його розподілом, на отримання яких у побутового споживача повинні бути укладені два окремі договори - на постачання природного газу (укладається побутовим споживачем з постачальником, який має відповідну ліцензію) та на розподіл природного газу (укладається побутовим споживачем як Замовником послуги розподілу з відповідним Оператором ГРМ, що має відповідну ліцензію на провадження діяльності в межах території, де розташований відповідний об`єкт споживача).

Такі висновки викладені у Постанові ВС від 15.06.2022 у справі №640/9828/20.

Згідно з положеннями Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу укладається шляхом приєднання споживача та фактичне споживання газу та підключення до газорозподільної системи свідчить про приєднання до такого договору.

Отже, навіть за відсутності письмового договору, споживач вважається таким, що приєднався до умов договору розподілу та зобов`язаний оплачувати відповідні послуги.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутні рішення суду, який би встановлював розмір заборгованості, оскільки такий розмір заборгованості зафіксовано в розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед ПрАТ «Тернопільміськгаз», який є належним та допустимим доказом.

Такий розрахунок проведений за показниками лічильника позивачки, відповідно до обсягу спожитого нею природнього газу, що нею не заперечується.

Покликання ОСОБА_1 на ухвалу судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.10.2024 у справі №607/22854/24, якою суд відмовив у Приватному акціонерному товариству «Тернопільміськгаз» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу суд не бере до уваги, оскільки у вказаній ухвалі суд констатував відсутність підстав стягнення послуг розподілу газу саме в наказному провадженні, а не відсутність боргу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6.1. розділу IV Типового договору постачальник має право ініціювати припинення постачання природного газу Споживачу у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством.

Також, відповідно до положень пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки системи газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.

Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.

При припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При складанні акта про припинення розподілу природного газу Оператор ГРМ зазначає в ньому про наслідки несанкціонованого відновлення газоспоживання, передбачені цим Кодексом, а також обов`язково фіксує фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), за винятком випадків відмови в доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ).

Згідно пункту 29 розділу ІІІ Правил, припинення газопостачання не звільняє побутового споживача від обов`язку сплатити заборгованість за фактично спожитий природний газ.

Пунктом 30 розділу ІІІ вказаних Правил передбачено, що відновлення газопостачання споживачу здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості за природний газ за договором або складання між постачальником та споживачем графіка погашення заборгованості та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання.

Відповідачем надано копії повідомлень про припинення газопостачання споживачу із доказами їх надіслання позивачці.

Відповідно до акту про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільчого пункту (за його наявності) від 05.11.2025 складеного ПРАТ «Тернопільміськгаз» у зв`язку із боргом за розподіл природного газу припинено газопостачання та опломбовано по АДРЕСА_1 .

Відтак, Товариством на підставі підпункту 3 пункту 6.1. розділу IV Типового договору, з огляду на наявну та не сплачену заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 було ініційовано припинення постачання природного газу позивачці.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що Товариство діяло у спосіб та порядку, встановленими Правилами постачання та Договором, відповідно до вимог положень інших нормативно-правових актів, що регулюють взаємовідносини вказаних учасників ринку природного газу, а тому викладені доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть братися до уваги судом.

Суд враховує вік позивачки, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що несплата послуг із розподілу природного газу зумовлена її тяжким матеріальним становищем. Зокрема, не встановлено, що позивачка зверталася до органів соціального захисту населення з метою отримання соціальної допомоги, компенсації вартості житлово-комунальних послуг або із заявами про надання розстрочки їх оплати.

Натомість із досліджених доказів убачається, що позиція позивачки зводилася до заперечення самого обов`язку сплачувати за послуги з розподілу природного газу. Крім того, позивачка перешкоджала доступу представників відповідача до газового стояка з метою його опломбування, незважаючи на неодноразові попередження з боку відповідача.

Навіть після відключення від газорозподільчої мережі позивачка мала реальну можливість, у разі погашення заборгованості та оплати відповідних послуг, відновити газопостачання до настання періоду зниження температури, однак такою можливістю не скористалася.

Також, суд вважає безпідставними доводи позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно вимог статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Жодних доказів на підтвердження протиправності дій відповідача суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження завдання моральної та матеріальної шкоди.

Суд вважає недоведеним наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що могло б слугувати підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а саме: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Враховуючи викладені обставини справи та встановлені відповідно до них правовідносини сторін, суд доходить переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

Суд відхиляє доводи позивача про заборону відключення її від газопостачання у зв`язку із наявністю воєнного стану.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Однак, постановою КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», відповідно до яких скасовано мораторій (заборону) на припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг за заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги населенням в територіальних громадах, території яких не відносяться до територій можливих бойових дій, бойових дій та окупованих територій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги).

Отже, суд доходить остаточного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", ел. пошта admin@tmgaz.te.ua, тел. +38(035)-225-04-92, +38(035)-243-50-76, адреса: 46008, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Митрополита Шептицького, будинок 20, ЄДРПОУ 21155959.

Головуючий суддя В. М. Позняк