Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №607/2284/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/2284/26

Провадження №2/603/116/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.07.2023-100000534 від 30.07.2023 року у розмірі 6587,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 30.07.2023 року з відповідачем укладено кредитний договір № 28.07.2023-100000534, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3500,00 грн строком на 42 дні із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 2,1 % у день. Внаслідок порушення умов договору, неповернення суми кредиту, несплати процентів у повному обсязі у ОСОБА_1 виникла заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 6587,00 грн. На підставі наведеного позивач просить стягнути із ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також судові витрати у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 визнала позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» частково – у розмірі 3500,00 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту. Водночас вважає економічно надмірним застосування ставки 2,1 % у день та, як наслідок, нарахування 3087,00 грн заборгованості за відсотками. Зазначає, що така процентна ставка створює несправедливе фінансове навантаження і має на меті отримання позивачем непропорційної вигоди. Зважаючи на наведені обставини, з огляду на її сімейний стан та скрутне матеріальне становище просить відмовити у задоволенні позову у цій частині або обмежити розмір нарахованих процентів обліковою (подвійною обліковою) ставкою Національного банку України. Разом із відзивом ОСОБА_1 також заявила клопотання про розстрочення виконання рішення суду у цій справі на 3 місяці рівними частинами, яке мотивоване тим, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, у неї на утриманні є четверо неповнолітніх дітей, і сім`я проживає на мінімальні кошти, а тому одноразове стягнення всієї суми заборгованості унеможливить забезпечення базових потреб її сім`ї.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що ТОВ «Споживчий центр» нараховувало відсотки за договором як плату за правомірне користування грошовими коштами та виключно впродовж строку кредитування. Вищевказаний розмір відсотків передбачений договором і не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення договору. З огляду на наведене просить задовольнити позов у повному обсязі. Окрім того, представник позивача звертає увагу на те, що розстрочення виконання рішення суду здійснюється лише у виняткових випадках, обумовлених об`єктивними обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим. Натомість відповідач не надала доказів наявності таких обставин – у матеріалах справи відсутні докази матеріального стану ОСОБА_1 , наявності у неї чи членів її сім`ї тяжкого захворювання тощо. Водночас даний спір виник саме з вини відповідача, оскільки ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе за договором зобов`язання, що свідчить про її недобросовісну поведінку.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголосила, що процентна ставка у розмірі 2,1 % у день не відповідає принципам розумності і справедливості, створює істотний дисбаланс прав і обов`язків та суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Звертає увагу на те, що свобода договору не є абсолютною та підлягає обмеженню з метою захисту слабшої сторони – споживача. У зв`язку із наведеним просить задовольнити позов частково, а саме у розмірі 3500,00 грн, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог. Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що вона та її діти мають статус внутрішньо переміщених осіб, її щомісячний дохід становить приблизно 8000,00 грн, а тому зазначені обставини об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі. Водночас розстрочення його виконання строком на 3 місяці не порушить прав позивача та забезпечить реальне виконання рішення суду.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явилася у судове засідання, не повідомивши про причини своєї відсутності, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд установив такі обставини.

30.07.2023 року ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) шляхом акцептування відповідачем пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти), обрання у заявці конкретних умов кредитування та їх схвалення кредитодавцем, в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 28.07.2023-100000534.

Зі змісту п. п. 2.1–2.2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 30.07.2023 року видно, що зазначений електронний кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

За умовами п. 3.1 пропозиції про укладення вищевказаного кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію.

У п. 3.3 вищевказаної оферти передбачено, що дата надання кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною цієї оферти.

Так, у п. п. 1–6, 8 зазначеної заявки визначено такі умови кредитування: дата надання кредиту – 30.07.2023 року; сума кредиту – 3500,00 грн; строк, на який надається кредит – 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 09.09.2023 року; первинний період користування кредитом – 14 дні з дня його надання; черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; процентна ставка – фіксована, незмінна, у розмірі 2,1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Відповідно до п. 9 заявки проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.

Згідно з п. 10 заявки (графік платежів) проценти за первинний і черговий періоди сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти; сума кредиту у розмірі 3500,00 грн сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 28.07.2023-100000534 від 30.07.2023 року, платежі за кредитом здійснюються протягом 3 періодів: первинного періоду, який закінчується 12.08.2023 року, та двох чергових періодів, які закінчуються 26.08.2023 року та 09.09.2023 року відповідно. Загальна вартість кредиту – 6 587,00 грн, з яких 3 500,00 грн – сума кредиту за договором, 3 087,00 грн – проценти за користування кредитом.

У вищевказаній заявці ОСОБА_1 також зазначила реквізити належного їй електронного платіжного засобу для перерахування коштів за даним та наступними договорами – 5168-75XX-XXXX-5314.

Окрім того, у п. 17 заявки відповідач підтвердила ознайомлення з інформацією, зазначеної в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та отримання паспорта споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», графіка платежів з переліком складових загальної вартості кредиту відповідно до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також примірника цього договору.

Згідно з абз. 3 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) ОСОБА_1 підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 28.07.2023-100000534 від 30.07.2023, з якими вона попередньо уважно ознайомилася.

До вказаного кредитного договору, окрім того, долучено додаток до анкети позичальника, який ОСОБА_1 підписала 30.07.2023 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також скриншот із сайту Національного банку України щодо здійснення ідентифікації ОСОБА_1 за допомогою системи BankID.

Зі змісту договору про надання послуг в системі LiqPay № 4507 від 01.11.2020 року видно, що Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») надає фінансові послуги з приймання та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням ТОВ «Споживчий центр» на банківські картки платників.

Згідно з долученою до позовної заяви квитанцією (ID операції 2345955345) АТ КБ «ПриватБанк» (еквайр) 30.07.2023 року здійснило переказ коштів за договором № 28.07.2023-100000534 у розмірі 3500,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 28.07.2023-100000534 від 30.07.2023 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 6587,00 грн, з яких 3500,00 грн – основний борг, 3087,00 грн – проценти, нараховані за період з 30.07.2023 року до 09.09.2023 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046–1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 675-VIII).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що 30.07.2023 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 28.07.2023-100000534, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3500,00 грн на строк 42 дні із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 2,1 % у день. Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Відповідач погодилася із вказаними обставинами, підтвердила отримання кредитних коштів у зазначеному вище розмірі, проте заперечила проти стягнення нарахованих за договором відсотків як таких, що суперечать принципам розумності, справедливості та добросовісності.

Визначаючись із розміром заборгованості відповідача за вищевказаним кредитним договором, суд зазначає таке.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони повинні виконувати. Сторони не можуть довільно відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже було зазначено, у силу ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На переконання суду, відсутні підстави вважати, що нарахування процентів у передбаченому кредитним договором № 28.07.2023-100000534 розмірі суперечить принципам справедливості, добросовісності чи розумності.

Так, з матеріалів справи видно, що, укладаючи кредитний договір № 28.07.2023-100000534, відповідач ОСОБА_1 отримала необхідну інформацію для ознайомлення з умовами кредитування у ТОВ «Споживчий центр». У цьому договорі також чітко та однозначно передбачено його істотні умови – умови про розмір кредиту, строк дії договору, ціну договору, порядок надання/повернення кредиту тощо. Відповідач була обізнана про оплатність цього договору, тобто про обов`язок сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також про розмір вказаних процентів та порядок їх сплати. Отже, ОСОБА_1 мала можливість оцінити запропоновані їй умови кредитування та зважити на можливість виконання умов договору.

З огляду на це суд вважає нерелевантним посилання відповідача на приписи ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 1 якої передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частина ч. 2 ст. 18 вказаного Закону визначає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зважаючи на мету законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона – фахівець, а інша – ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.

Водночас вказані вимоги закону не мають на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник), у свою чергу, також не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор надасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і, відповідно, до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Суд, окрім того, критично оцінює посилання відповідача у відзиві на постанови Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 522/511/17, від 19.05.2021 року у справі № 761/39943/19, від 16.06.2021 року у справі № 127/15672/19, від 01.12.2021 року у справі № 333/6020/20, від 04.07.2018 року у справі № 310/11024/15-ц та від 11.12.2019 року у справі № 522/10127/16-ц, оскільки такі постанови відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц не містить зазначених відповідачем висновків.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суд приходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 28.07.2023-100000534 від 30.07.2023 року у розмірі 6587,00 грн, з яких 3500,00 грн – основний борг (тіло кредиту), 3087,00 грн – проценти.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Отже, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Установлено, що у відповідача ОСОБА_1 є четверо малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями відповідних актових записів про народження.

На підтвердження того, що відповідач з дітьми мають статус внутрішньо переміщених осіб, до відзиву на позовну заяву долучено скришноти довідок переселенця із застосунку «Дія» № 6111-7002032705, № 6111-7002032847, № 6111-7002032822, № 6111-7002032794 та № 6111-7002032756 від 28.02.2026 року.

На підтвердження розміру доходів відповідач надала скриншот особистого кабінету на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України від 04.03.2026 року, зі змісту якого видно, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за 2022 рік – 78 600,00 грн, за 2023 рік – 87 100,00 грн, за 2024 рік – 93 300,00 грн, за 2025 рік – 96 000,00 грн, за 2026 рік – 8647,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить висновку про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання відповідачем рішення суду у цій справі. Суд зважає на ступінь вини відповідача у виникненні даного спору та водночас враховує відомості про матеріальне становище ОСОБА_1 , перебування на її утриманні чотирьох малолітніх дітей, а також те, що відповідач має статус внутрішньо переміщеної особи.

Отже, за вказаних обставин відповідачу ОСОБА_1 слід розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.07.2023-100000534 від 30.07.2023 року у розмірі 6587,00 грн строком на 3 місяці зі сплатою на користь ТОВ «Споживчий центр» щомісяця по 2195,50 грн та останнього платежу у розмірі 2196,00 грн, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.

У силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 2662,40 грн сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 354, 435 ЦПК України, ст. ст. 14, 205, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.07.2023-100000534 від 30.07.2023 року у розмірі 6587 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.07.2023-100000534 від 30.07.2023 року у розмірі 6587,00 грн строком на 3 місяці зі сплатою на користь ТОВ «Споживчий центр» щомісяця по 2195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн 50 (п`ятдесят) коп. та останнього платежу у розмірі 2196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова