Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №465/11077/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/11077/25

3/465/112/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

17.03.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера,

за участі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Білецької О.Р., потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Вишневського М.С.,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 992397 від 08.12.2025, ОСОБА_1 19.11.2025 близько 09:30 по вул. Василя Кука, 10 у м. Львові вчинив дрібне хуліганство, а саме нецензурно висловлювався, чіплявся до ОСОБА_2 , чим вчинив дії, що порушують громадський спокій і порядок, а саме адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав, пояснив, що він обраний страшим по будинку. Заходив до під`їзду, відкрив двері і хотів закрити, коли до нього підбіг ОСОБА_2 і почав виражатись нецензурними словами. Зазначає, що захищався, а ОСОБА_2 напав на нього. Заперечує нанесення ударів ОСОБА_2 . Зазанчає, що він тримав його за руки.

Адвокат Білецької О.Р. у судовому засіданні просила провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що прийшов на роботу та прибирав. Будучи біля котельні, побачив, що ОСОБА_1 не закрив двері. Взяв пакет і йшов до себе в роздягалку. Не заперечує, що виражався нецензурними словами, проте ОСОБА_1 теж виражався нецензурними словами. У цей день ОСОБА_2 більше не працював.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що в момент конфлікту перебувала на балконі. Побачила свого свекра, який ішов додому і ОСОБА_2 , який взяв пакет, пришвидшив хід за її свекром. Почула шум, гам. Вийшла в коридор, спускалась по сходах і побачила ОСОБА_1 , який піднімався по сходах. У нього була розірвана горловина від светра, щока і руки побиті з кров`ю. Поліцію і швидку не викликали.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього письмові докази, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 173 КУпАП адміністративна відповідальність настає за дрібне хуліганство, тобто за нецензурну лайку в громадських місцях, за образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони дрібного хуліганства є місце його вчинення, а саме громадське місце, яке має законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

Приймаючи до уваги те, що правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, встановлює відповідальність за вчинення хуліганських дій, у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути конкретизовані мотиви, якими керувався правопорушник під час вчинення правопорушення, спосіб вчинення правопорушення та вказано, що дії правопорушника носили навмисний характер і були спрямовані на порушення громадського порядку і спокою громадян.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к роз`яснено, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства від інших незаконних дій проти особи. При цьому хуліганські дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.

Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці у присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 992397 від 08.12.2025, 19.11.2025 близько 09:30 по вул. Василя Кука, 10 у м. Львові ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство, а саме нецензурно висловлювався, чіплявся до ОСОБА_2 , чим вчинив дії, що порушують громадський спокій і порядок, а саме адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Також, на підтвердження вини ОСОБА_1 надано реєстрацію ЄО №32635 від 19.11.2025, заяву ОСОБА_2 від 19.11.2025, реєстрацію ЄО №32656 від 19.11.2025, пояснення ОСОБА_1 від 19.11.2025, пояснення ОСОБА_2 від 19.11.2025, пояснення ОСОБА_4 від 19.11.2025, рапорт ст. лейтенанта поліції Степового С. від 08.12.2025.

Інших доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, матеріали справи не містять.

Наявність умислу в діях ОСОБА_1 на порушення громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, не встановлено. Конфлікт мав особистісний характер, спровокований діями потерпілого ОСОБА_2 , а не бажанням ОСОБА_1 протиставити себе суспільству.

За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що зібраними матеріалами неможливо встановити будь-які інші обставини події, оскільки доказів суду не надано, що на думку суду свідчить про недоведеність вини в діях ОСОБА_1 та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України.

Відповідно дост. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що допустимими та достатніми доказами не доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає до закриття у зв`язку із відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя З.М. Коліщук