Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №456/6581/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6581/25

Провадження № 2/456/545/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 березня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ТОВ «Коллект Центр» в особі представника – директора Ткаченко М.М. звернувся в Стрийський міськрайнний суд Львівської області з позовною заявою, в якійпросить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 0501534733 від 26.09.2019 в розмірі 50 416,39 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 26.09.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надається кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн в межах строку дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору. Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «Інфінанс» вчинили дії, визначені ст.ст. 11–12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору. ТОВ «Інфінанс» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у сумі 3 799,98 грн, однак відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 70 299,82 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 799,98 грн, заборгованість за процентами – 66 499,84 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 50 416,39 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 799,98 грн, заборгованість за процентами – 46 616,41 грн.

14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 14–07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0501534733. В свою чергу, 10.01.2023 на виконання договору про відступлення (купівлю–продаж) прав вимог № 10–01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0501534733. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0501534733, тому просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у запропонований судом строк відзив на позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Одночасно з поданням позовної заяви 25.11.2025 представник позивача Ткаченко М.М. заявила клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача /а.с.5/.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В. /а.с. 72/

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності – відповідача ОСОБА_1 , в результаті чого на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 73/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.01.2026. /а.с. 74/.

Ухвалою судового засідання від 07.01.2026 розгляд справи відкладено на 27.01.2026 у зв`язку з неявкою відповідача /а.с. 80/.

Ухвалою судового засідання від 27.01.2026 розгляд справи відкладено на 26.02.2026 у зв`язку з повторною неявкою відповідача /а.с. 87/.

Ухвалою судового засідання від 26.02.2026 розгляд справи відкладено на 17.03.2026 у зв`язку з повторною неявкою відповідача /а.с. 94/.

Розгляд справи відбувся 17.03.2026 без участі сторін.

Ухвалою судового засідання від 17.03.2026 суд постановив проводити заочний розгляд справи /а.с. 99/.

В судове засідання представник позивача Ткаченко М.М. не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду тричі не з`явилась у судові засідання 07.01.2026, 27.01.2026, 26.02.2026, 17.03.2026 про причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 26.09.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 в електронній формі, підписаний електронним підписом шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 9q3r6s, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача /а.с. 6–8/.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку №l та Додатку №2 до Договору – при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору – при наданні (отримати) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору – при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

У п. 1.5 договору позики визначено, що загальний (максимальний) розмір кредитної лінії становить 20 000,00 гривень.

Згідно із п. 1.6 вищевказаного договору в рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: до умов даного договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом договору та Правилами. Максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) 30 календарних днів, діючий ліміт (сума кредиту) 20 000,00 грн, максимальна відсоткова ставка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості – 1,75 %. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Відповідно до п. 1.7 договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та Правил.

Як вбачається з умов договору (п. 1.10.2, 1.14) максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 638,75 %.

Відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно–телекомунікаційної системи ТОВ «Інфінанс» заповнив та подав заявку-анкету на отримання кредиту від 03.11.2019, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по–батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, реквізити банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , адресу електронної пошти та місце реєстрації/проживання /а.с. 9/.

03.11.2019 відповідач ОСОБА_1 здійснив акцепт пропозиції ТОВ «Інфінанс» про отримання траншу кредиту в розмірі 3 800,00 грн згідно заявки-акнети від 03.11.2019 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019, яку відповідач ОСОБА_1 підписав елекронним підписом одноразовим ідентифікатором 914d1g /а.с. 10/.

Листом ТОВ «Інфінанс» та листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3151_25908142728 від 08.09.2025 підтверджується факт перерахування первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» кредитних коштів ОСОБА_2 03.11.2019 о 09:58 в розмірі 3 800,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 42199460 /зворотна сторона а.с. 20, а.с. 21/.

Оскільки відповідач не виконував умови договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 належним чином, за ним утворилася прострочена заборгованість у розмірі 70 299,82грн, яка складається з наступного: 3 799,98 грн – заборгованість за тілом кредиту; 66 499,84 грн – заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунками заборгованості, які здійснені ТОВ «Інфінанс» за період з 26.09.2019 по 14.07.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 14.07.2021 по 09.01.2023 та ТОВ «Коллект Центр» за період з 10.01.2023 по 27.10.2025 /зворотна сторона а.с. 21– а.с. 29/.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 50 416,39 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 799,98 грн, заборгованість за процентами – 46 616,41 грн.

Судом встановлено, що 14.07.2021 ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 14–07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» (клієнт) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) за плату право грошової вимоги у сумі 221 939 136,68 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами, укладеними між клієнтом і боржниками /а.с. 30-34/.

Відповідно до п. 2.3. вказаного договору факторингу за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників. Відповідно до п. 6.1.4. право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання–передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги. Як вбачається з п. 7.1. сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 1 561 454 грн. 09 коп. Фактор здійснює фінансування на користь клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору.

Долучені позивачем платіжне доручення № М1 від 14.07.2021 та акт приймання–передавання реєстру боржників за договором факторингу № 14–07/21 від 14.07.2021 підтверджують факт переходу від ТОВ «Інфінанс» до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників /зворотна сторона а.с. 38 – а.с. 39/.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14–07/21 від 14.07.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги відносно боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 5 862) за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 в розмірі 41 106,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 799,98 грн; заборгованість за процентами 37 306,50 грн /а.с.42/.

Судом встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювало нарахування відсотків за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 в період з 14.07.2021 по 09.01.2021, в результаті чого заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становила 70 299,82 грн /а.с. 28/.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення (купівлю–продаж) прав вимоги № 10–01/2023, відповідно до якого сторони погодили, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників /а.с. 43-48/.

Відповідно до п. 5.2. вказаного договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання–передачі реєстру боржників.

Актом приймання–передавання Реєстру Боржників підтверджується здійснення передачі права вимоги згідно з Договором про відступлення (купівлю–продаж) прав вимоги № 10–01/2023 від 10.01.2023 /а.с. 55/.

Відповідно до витягу з реєстру боржників про відступлення (купівлю–продаж) прав вимоги № 10–01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги відносно боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 11 975) за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 в розмірі 70 299,82 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 799,98 грн; заборгованість за процентами 66 499,84 грн /а.с. 58/.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 становить 70 299,82 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 799,98 грн; заборгованість за відсотками на дату розрахунку (27.10.2025) 66 499,84 грн /а.с. 29/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно–телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно–цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор – це алфавітно–цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно–телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61–12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь–яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/19199/21).

Таким чином, права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6–459цс17.

Судом встановлено, що відступлення прав вимоги за договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 року не суперечить положенням ЦК України, а тому ТОВ «Коллект Центр» наділений правом вимоги про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором із відповідача ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 14.07.2021 ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 14–07/21. Відповідно до п. 2.3. вказаного договору факторингу за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14–07/21 від 14.07.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги відносно боржника ОСОБА_1 за договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 в розмірі 41 106,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 799,98 грн; заборгованість за процентами 37 306,50 /а.с. 42/.

Після відступлення права вимоги від первісного кредитора новому кредитору ТОВ «Вердикт Капітал», останнім здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитними коштами в період з 14.07.2021 по 09.01.2023 та було нараховано 66 499,84 грн відсотків за користування кредитом /а.с. 28/. В подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 в розмірі 70 299,82 грн /а.с. 58/.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» процентів за користування кредитом за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 є безпідставним, оскільки договором факторингу № 14–07/21 від 14.07.2021 не передбачено право нових кредиторів на здійснення таких нарахувань.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, з урахуванням умов п. 2.3 договору факторингу № 14–07/21 від 14.07.2021 з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 у розмірі 41 106,48 грн, яка зазначена у реєстрі боржників станом на момент відступлення первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Коллект Центр».

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання коштів позичальником, а також розрахунок заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до фактора.

Водночас, судом встановлено, що вимога представника позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 у розмірі 50 416,39 грн, яка охоплює нарахування за період з 14.07.2021 по 09.01.2023, є безпідставними, оскільки нарахування процентів за користування кредитом, які здійснювали ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» за вказаний період суперечить умовам договору факторингу № 14–07/21 від 14.07.2021.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019 підлягають до часткового задоволення. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість, яка була нарахована ТОВ «Інфінанс» з 26.09.2019 по 14.07.2021, в розмірі 41 106,48 грн, з яких: заборгованість за тілом – 3 799,98 грн, заборгованість за процентами – 37 306,50 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на те що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача в розмірі 2 468,85 грн, які є пропорційні до розміру задоволених вимог (41 106,48*100/50 416,39 = 81,5339615% задоволених вимог; 81,5339615%*3 028,00/100 = 2 468,85 грн судового збору).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правової допомоги на загальну суму 16 000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024; прайс-лист; заявку на надання юридичної допомоги № 539 від 01.10.2025; витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 /а.с. 64–70/.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціни позову, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати представника позивача за надання правничої допомоги в розмірі 16 000,00 грн є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності та розумності). Таким чином, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати за надання професійної правової допомоги на загальну суму 5 000,00 грн, що відповідає критеріям виправданості та справедливості.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 41 106,48 грн (сорок одну тисячу сто шість гривень сорок вісім копійок) заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0501534733 від 26.09.2019, що складається з тіла кредиту в розмірі 3 799,98 грн (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто вісім копійок), процентів за користування кредитом в розмірі 37 306,50 (тридцять сім тисяч триста шість гривень п`ятдесят копійок).

В решті позовних вимогах – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2 468,85 грн грн(дві тисячі чотириста шістдесят вісім гривень вісімдесят п`ять копійок) пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

В решті витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»: код ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН