Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №464/7738/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №464/7738/25

Провадження №2/463/666/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до Сихівського районного суду м.Львова з позовом до відповідача про стягнення з ОСОБА_2 8025,46 гривень майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.05.2022 року між ТзДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» та ОСОБА_2 укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ЕР-208907881, яким забезпечено транспортний засіб марки «SKODA FABIA» р.н. НОМЕР_1 . 03.10.2022 року о 19 год. 45 хв. по вул.Драгана,1 у м.Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «SKODA FABIA» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «TOYOTA AURIS» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУПАП, визнано ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Сихівського районного суду м.Львова від 08.11.2022 року. Згідно з умовами Полісу № ЕР-208907881 на підставі страхового акту № G-20999-1 від 29.11.2022 року, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати про відшкодування шкоди завданої автомобілю марки «TOYOTA AURIS» р.н. НОМЕР_2 , складає 8025,46 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 168432 від 30.11.2022 року. В зв`язку із викладеним і відповідно до умов договору страхування ТзДВ «СК «ГАРДІАН» відшкодувало ОСОБА_4 шкоду у розмірі 8025,46 гривень. Оскільки відповідач залишив місце ДТП, тому ТзДВ «СК «ГАРДІАНТ» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 на суму 8025,46 гривень. 14.08.2025 року між ФОП ОСОБА_1 та ТзДВ «СК «ГАРДІАН» укладено Договір № 1/Г про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТзДВ «СК «ГАРДІАН» до ОСОБА_2 перейшло до ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки ТзДВ «СК «ГАРДІАН» сплатило відшкодування шкоди завданої майну ОСОБА_4 , а тому, позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, просить стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 8025,46 гривень.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 26.11.2025 року, матеріали справи скеровано для розгляду за підсудністю до Личаківського районного суду м.Львова.

Матеріали справи надійшли до суду 26.12.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 29.12.2025 року, позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині ухвали.

30 грудня 2025 року представником позивача - адвокатом Капля А.С. подано заяву на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 29.12.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 31.12.2025 року, прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

В силу вимог Закону та враховуючи ціну позову дана справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, разом з тим подала суду заяву, в якій просить справу розглядати у відсутності сторони позивача, позов підтримує та просить такий задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Відзив на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Враховуючи те, що представник позивача не заперечила проти ухвалення заочного рішення у справі, у відповідності до вимог ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи, розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача, ухваливши заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 18.03.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09.05.2022 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» та ОСОБА_2 укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ЕР 2089077881, яким забезпечено транспортний засіб марки «SKODA FABIA» р.н. НОМЕР_1 (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2022 року о 19 год. 45 хв. по вул.Драгана,1 у м.Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «SKODA FABIA» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «TOYOTA AURIS» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками, що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Сихівського районного суду м.Львова від 08.11.2022 року (а.с.12-14).

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 08.11.2022 року у справі № 464/4911/22, ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КУпАП (а.с.12).

На час розгляду справи вищевказана постанова суду не оскаржена та не скасована, а тому є чинною.

Частина 6 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

04 жовтня 2022 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» отримало повідомлення від потерпілого ОСОБА_4 про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с.13-15).

Згідно страхового акту № G-20999-1 від 29.11.2022 року та консультації № 42-D/11/45, сума страхового відшкодування складає 8025,46 гривень (а.с.17-25).

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» на підставі заяви про відшкодування шкоди, здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 8025,46 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 168432 від 30.11.2022 року (а.с.17 зворот).

14 серпня 2025 року між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» укладено Договір № 1/Г про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТДВ «СК «ГАРДІАН» до ОСОБА_2 перейшло до ФОП ОСОБА_1 (а.с.7-10).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закону), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та з майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п.п.38.1.1(в) п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ч.1 ст.108 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою для заміни сторони у зобов`язанні, тобто процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони на підставі договору відступлення права вимоги у правовідносинах і переходу до іншої особи (правонаступника) прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За загальним правилом суть правонаступництва полягає в переході прав та обов`язків, що особисто не пов`язані з особою, яка вибуває з правовідносин до іншої особи (правонаступника) яка вступає у спірні правовідносини. Новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі право вимоги за договором відступлення права вимоги.

Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 30.11.2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 168432 від 30.11.2022 року (а.с.17 зворот).

Разом з тим, право грошової вимоги перейшло до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору відступлення права вимоги № 1/Г від 14.08.2025 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження N 14-176цс18) Верховний Суд зазначив про те, що відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За умовами ч.3 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода, відбулася з вини відповідача, внаслідок чого власнику іншого транспортного засобу була заподіяна матеріальна шкода, яка відшкодована страховиком, а тому з огляду на встановлені обставини та наведені норми закону, позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню у повному розмірі.

Позивач у зв`язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються з наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 1211,20 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,0 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Капля Аліною Степанівною укладено договір № 4 від 20.08.2025 року про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання вчиняти від імені та на рахунок клієнта юридичні дії з метою стягнення суми заборгованості з фізичних та юридичних осіб, відповідальних за завдані збитки, до яких клієнт має право зворотної вимоги відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 1/Г від 14.08.2025 року (а.с.27).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 4 від 20.08.2025 року вбачається, що адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу, що полягала у підготовці (написанні) та поданні позовної заяви до суду про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вартість послуг виконавця за цим актом складає 3000,0 гривень. Замовник не має жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг (а.с.28).

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ФОП Титорук Т.С. адвокатом правничої допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивача у справі подані докази понесених судових витрат у строк визначений ст.141 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір, що сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 1211,20 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,0 гривень (а.с.27, 28, 41).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 8025,46 гривень (вісім тисяч двадцять п`ять гривень 46 копійок) майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,0 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Суддя Грицко Р.Р.