Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №463/3666/24 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/3666/24

Провадження № 2/463/113/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Качан Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

встановив:

позивач звернулась з позовом до відповідачів в якому просить суд встановити факт, що має юридичне значення, спільного проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період з 01.01.2004 року по 18.11.2023 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона спільно проживала з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім?єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу більше 30-ти років, з 1992 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 - дати смерті ОСОБА_8 . Вони спільно проживали в однокімнатній квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Ця квартира спочатку належала його батьку - ОСОБА_9 , а потім, після смерті батька, в 2017 року квартиру успадкував ОСОБА_7 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності N?5004455370679 від 22.04.2024 р.). Вони з ОСОБА_7 вважали себе подружжям, разом проживали, мали взаємні права та обов?язки, їздили на відпочинок, вели спільний побут, проте офіційний шлюб так і не уклали, оскільки спільних дітей в них не було. У зв?язку зі смертю останнього, виникла необхідність у встановленні факту спільного проживання однією сім?єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, від якого тепер залежить включення її в коло спадкоємців 4-ої черги та можливості визнання майна померлого спільною сумісною власністю подружжя. За час їхнього спільного проживання, вони з ОСОБА_7 , мали спільний бюджет, робили разом ремонт у вищезгаданій квартирі, купували побутову техніку, продукти, засоби гігієни, різні побутові речі, разом несли витрати по утриманню їхнього житла. Неодноразово їздили на відпочинок, в тому числі на море. Часто їздили відпочивати разом з відповідачами – синами ОСОБА_7 та його матір?ю, ходили один до одного в гості, відвідували всі важливі родинні події. Зазначає, поки ОСОБА_7 був живий, в них з відповідачами були досить приязні стосунки, проте після його смерті - вони почали уникати спілкування. Після його смерті вона, будучи «неофіційною» дружиною, навіть не змогла отримати документи про його смерть, не має жодних прав у всьому, що пов?язано з померлим, хоч і прожили вони з ним разом половину життя як чоловік і дружина.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 15.05.2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Качан Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім`єю прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Представником відповідача, адвокатом Кріль О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_4 , було подано відзив на позов, який мотивує наступним. Встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не породжує для позивача юридичних наслідків - від встановлення такого факту остання не набуде права на спадкування майна, то увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_10 , оскільки наявні спадкоємці першої черги, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, а отже у задоволенні позову слід відмовити із зазначеної підстави. Щодо аргументів викладених в позовні заяві зазначає. Додані до позовної заяви фотографії щодо спільного відпочинку зі спадкодавцем, спільна присутність на святкуванні свят лише підтверджують зазначені обставини та, в силу вище наведених правових позицій Верховного Суду, не свідчать про ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільний побут та взаємні права і обов?язки таких осіб як подружжя. Зазначені обставини не підтверджують ні акти про пломбування лічильників, на яких міститься напис про те, що такі акти підписувала особа з прізвищем « ОСОБА_11 », ні гарантій талони, чеки, інструкції на побутову техніку без жодної прив?язки щобо того в інтересах яких осіб були використані ці предмети. Щодо чеків про оплату за комунальні послуги, то такі стосуються періоду починаючи з 2020 року та містять прізвище платника « ОСОБА_7 », що підтверджує факт оплати останнім відповідних платежів. Квитанції про оплату позивачем за комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 підтверджують лише факти таких оплати та стосуються періоду лише 2023 року. Виписки з рахунку позивачки за період з 2020 року підтверджують поодинокі платежі за домофон та телекомунікаційні послуги за адресою АДРЕСА_1 , здійснені з жовтня 2021 року, та факт купівлі позивачкою продуктів у магазинах. Таким чином, додані до позовної заяви документи не підтверджують те, що між сторонами склались та мали місце протягом 2004-2023 року усталені відносини, які притаманні подружжю.

Позивачем було подано відповідь на відзив, який мотивує тим, що аргументи наведені у відзиві на позовну заяву необгрунтованими та безпідставними, а сам відзив на позовну заяву поданим з порушенням вимог встановлених законодавством та судом. Встановлення факту - проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 однією сім?єю без реєстрації шлюбу призведе до юридичних наслідків, а саме забезпечить можливість звернення до суду з вимогою про зміну черговості спадкування. Водночас, у позивача відсутній обов?язок заявляти вимогу про зміну черговості спадкування під час звернення до суду із позовною заявою про встановлення факту спільного проживання, що грунтується на принципи диспозитивності цивільного судочинства.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27.08.2024 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Качан Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім`єю та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12.11.2024 року було постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження, провести повторне підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Качан Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2025 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Качан Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім`єю та призначено до судового розгляду.

У судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 , та її представник ОСОБА_2 , відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 .

Інші учасники цивільної справи у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, надали суду аналогічні пояснення тим, які ними були викладені в письмових заявах по суті спору, просили позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечили, зазначили фотографії щодо спільного відпочинку зі спадкодавцем, спільна присутність на святкуванні свят лише підтверджують зазначені обставини, аде не свідчать про ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільний побут та взаємні права і обов?язки таких осіб як подружжя, просили відмовити в задоволенні позову з підстав необгрунтованості

Третя особа, приватний нотаріус, ОСОБА_13 , письмовою заявою до суду просить розглянути справу за її відсутності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ОСОБА_7 , зазначений факт сторонами неоспорювався.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності N?5004455370679 від 22.04.2024 р. ОСОБА_7 належить квартиза за адресою АДРЕСА_1 .

З акту про фактичне місце проживання від 13.02.2024 оку вбачається, що комісія у складі майстрів виробничої дільниці ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , встановила, що станом на 13.02.2024 року ОСОБА_6 проживає за адресою АДРЕСА_1 , фактично без реєстрації.

До матеріалів цивільної справи долучені квитанції про оплату позивачем комунальних послуги за адресою АДРЕСА_1 підтверджують факти таких оплати.

Також з виписки з рахунку позивачки за період з 2020 року підтверджують платежі за домофон та телекомунікаційні послуги за адресою АДРЕСА_1 , здійснені з жовтня 2021 року, та факт купівлі позивачкою продуктів у магазинах.

Із доданих до заяви сімейних фотографій, справжність та безпосередність яких ніким не ставиться під сумнів, підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зокрема долучені фотознімки 1995 року, 2000-х року, 2004 року, 2007 року, 2009 року, 2010 року, 2019 року, 2020 року, 2021 року2022 року, 2023 року.

З відповіді Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.06.2024 року №702/33.20-108 вбачається, що актового запису про шлюб відносно громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.01.2004 року по 18.11.2023 року - відсутні.

З відповіді Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.02.2025 року № 24/33.23-02.15 вбачається, що в архіві відділу наявний актовий запис про розірвання шлюбу N? 134 від 28.03.1996 року, складений Відділом на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ( ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомостей про реєстрацію повторну реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в архіві відділу не виявлено. Перевірку здійснено по первинних та поновлених актових записах про шлюб з 1996 року по 18.11.2023 року. Інформація щодо перебування у шлюбі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з будь якими іншими особами протягом життя не може бути підтверджена чи спростована, оскільки дана інформацію не можливо перевірити та надання такої інформації не передбачено законодавством України. Одночасно повідомляємо, що Реєстр не відображає інформацію в повному обсязі щодо актових записів, що зберігаються на тимчасово окупованій території України та не внесені до Реєстру, а також тих актових записів, що складені компетентними органами іноземних держав.

З показів свідка, ОСОБА_18 , вбачається наступне. Вона є сусідкою позивача та померлого ОСОБА_7 , проживає на другому поверсі, вони проживали на третьому. Він спочатку померлий, був одружений потім розлучився, і проживав з двома дітьми, потім зустрів позивача, вони проживали разом до його смерті. Жили з 1992 року в однокімнатій квартирі 27-28 м2. Було зроблено ремонти в квартирі, другий ремонт був в 2008 році. Робили перестановку, міняли двері, вікна, зробили балкон. Його діти жили з мамою ОСОБА_7 . Вони були гостеприємні і вона завжди ходила до них в гості. Позивач два-три рази на тиждень готувала їсти і ОСОБА_19 возив матері. Також зазначила, що позивач з померлим часто їздили на море та термальні води в Закарпаття. Залишали свідку ключі від квартири, щоб вона поливала квіти. Також зазначила, що в них був спільний бюджет. Похоронами займалась сестра позивача, померлий завжди казав, що позивач є його дружиною.

З показів свідка, ОСОБА_20 , вбачається, що позивача та померлого ОСОБА_7 знає з "70-х років". Вона проживає поруч. Свідок і померлий разом працювали у " ОСОБА_21 ". Зазначила, що ОСОБА_19 з позивачем, часто їздили разом у Карпати та на море. В 2022, 2023 рр. відпочивали в ОСОБА_22 і ОСОБА_23 . На постійній основі вона була в них в гостях за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_19 коли їхав з роботи забирав ОСОБА_24 з собою. ОСОБА_25 вони разом до його смерті, вели спільне господарство, два рази робили разом ремонт , спочатку косметичний, а другий раз капітальний. Позивач готувала їжу, вона це неодноразово бачила, також зазначила, що позивач окремо ОСОБА_19 готувала їсти, оскільки в останнього був діабет. Вони приймали гостей в квартирі разом. Окрім цього, звернула увагу суду, що ОСОБА_19 представляв ОСОБА_24 , як свою дружину. Стосунки між ОСОБА_24 і ОСОБА_19 були, як між чоловіком і дружиною. Вона була присутня, як зафіксували смерть ОСОБА_19 .

Свідок, ОСОБА_26 , надала наступні покази. Вона проживає в будинку з 1940 року. Більше 32 років позивач проживала з померлим ОСОБА_19 . Зазначила, що ОСОБА_24 була хорошою дружиною. ОСОБА_19 часто зустрічав її з роботи. Свідок декількам разів була в них вдома. ОСОБА_24 та ОСОБА_19 разом працювали у водоканалі. Чому між ними не був зареєстрований шлюб її невідомо.

З показів свідка, ОСОБА_27 , вбачається, що свідок зареєстрована в будинку з 2008 року, але фактично проживає там раніше. Її не було відомо, що між ОСОБА_19 та позивачем не було зареєстровано шлюб. Вона є їх сусідкою та проживає з ними на одному поверсі. Ремонт вони проводили та купували меблі, техніку разом, проживали разом завжди. На свята свідок була в них в квартирі. Також позивач та покійний ОСОБА_19 часто їздили на відпочинок, окрім цього часто їздили до батьків ОСОБА_19 разом.

З показів свідка, ОСОБА_28 , вбачається наступне. Проживає з 1965 року. Покійного пам`ятає з дитинства. Він не знав, що позивач та покійний не були у зареєстрованому шлюбі. Зазначив, що має досвід з будівництва, і ОСОБА_19 звертався до нього за консультаціями. Звертав увагу суду , що померлий з позивачем робили ремонт, коли свідок привозив матеріал і давав покійному чеки, останній просив позивача дати їхні гроші з серванту. Також вони разом відкладали кошти на лікування зубів. Часто їздили до батьків. ОСОБА_19 часто зустрічав ОСОБА_24 з роботи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи вищевикладене, а саме факт проживання позивача та ОСОБА_7 у одній квартирі протягом тривалого часу, наявність значної кількості спільних фотографій сторін, з яких можливо зробити висновок про їх сімейний зв`язок, неперебування сторін у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі, а також беручи до уваги долучені до матеріалів цивільної справи долучені квитанції про оплату позивачем комунальних послуги та за домофон та телекомунікаційні послуги за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи покази свідків, які не викликають сумнівів у їх достовірності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про встановлення факту проживання сторін у період у період з 01.01.2004 року по 18.11.2023 року є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами за подання позовної заяви про розірвання шлюбу було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., таким чином у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені позивачами судові витрати по справі у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Качан Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім`єю – задоволити.

Встановити факт, що має юридичне значення, спільного проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01.01.2004 року по 18.11.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 сплечений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. в рівних частках.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Нор Н.В.