Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №462/1391/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1391/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12026141390000091, відомості про яке внесено 06.02.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 у лютому 2026 році, точної дати органом досудового розслідування не встановлено, придбав (знайшов) біля смітника, неподалік Головного залізничного вокзалу м. Львова, що за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1, кастет, який належить до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом, після чого незаконно всупереч вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, не маючи передбаченого законом дозволу, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, носив кастет зі собою, а саме в наплічній сумці чорного кольору.

05.02.2026 року, ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи при собі вказаний кастет, перебуваючи за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 близько 21 години 50 хвилин був зупинений працівниками військової частини № НОМЕР_1 , які виявили та в подальшому після приїзду слідчо-оперативної групи вилучили у нього кастет, який належить до категорії ходової зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом.

У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_4 доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового слідства кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 263 КК України, так як обвинувачений носив кастет без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного.

Згідно роз`яснень даних у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Вирішуючи питання про обрання покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Також, суд враховує, що кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше не судимий /матеріали кримінального провадження а.с.62, 64, 67-69/.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманні малолітнього сина, суд вважає призначити обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі визначеному санкції статті обвинувачення, як і просив це прокурор у виступі в судових дебатах.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Згідно вимог ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов`язані із залученням експерта. Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Із матеріалів справи вбачається, що документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи у справі загалом становлять 3565 гривень 60 копійок /матеріали кримінального провадження а.с.30/, які підлягають до стягнення із обвинуваченого на користь держави, оскільки проведення судової експертизи ходової зброї (висновок експерта №СЕ-19/114-26/2912-Хз від 09.02.2026р.) було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, при цьому, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту на речовий доказ.

В межах кримінального провадження було вжито заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту з метою забезпечення збереження речового доказу, однак, такий вид заходу кримінального провадження як арешт на речовий доказ слід скасувати, оскільки розгляд провадження завершено і слід вирішити долю вказаного речового доказу.

Керуючись ст. 50, 65-67, 263 КК України, ст. 100, 118, 124, 174, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 /сімнадцять тисяч/ гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 3565,60 /три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок/ процесуальних витрат.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 09.02.2026 року на речовий доказ, а саме: металевий предмет, візуально схожий на кастет, який вилучено 05.02.2026 року - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12026141390000091:

- кастет, який зберігається у ВП №1ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області (номер книги обліку речових доказів: 1298, порядковий номер:1039) – знищити;

- цифровий носій, на якому знаходиться 1 файл – залишити при матеріалах справи а.с.30).

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1