Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №462/7484/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7484/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Чайко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» 29.09.2025 року звернулися в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просять стягнути з ПАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої, як законний представник ОСОБА_2 , 288000 грн. страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника для малолітньої дочки загиблого; 10666,67 грн. відшкодування моральної шкоди, частка яка належить малолітній дочці загиблого; 27252 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги; стягнути з ПАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_1 10666,66 грн. відшкодування моральної шкоди, частки яка належить дружині загиблого; стягнути з ПАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_3 10666,67 грн. відшкодування моральної шкоди, частка яка належить дочці загиблого; 6056 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 12.07.2025 року о 17.50 год. водій ОСОБА_4 , керуючи автопоїздом у складі тягача «DAF FT XF 105.460», номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа «BODEX», номерний знак НОМЕР_2 , у Синельниківському районі Дніпропетровської області, поблизу с.Дмитрівка та с.Миколаївка, здійснив зіткнення з автомобілем марки «VOLKSWAGEN T4», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 . Також у салоні вказаного автомобіля на пасажирських місцях перебували ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Зазначає, що порушення вимог п.12.1 ПДР водієм ОСОБА_4 знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої водій автомобіля «VOLKSWAGEN T4», ОСОБА_5 , отримав тілесні ушкодження, які призвели до його смерті. Також, пасажири автомобіля марки «VOLKSWAGEN T4» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події. За фактом ДТП Головним управління Національної поліції в Дніпропетровській області 12.07.2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025040000000725 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України. Досудове розслідування в даному кримінальному провадженні завершено та обвинувальний акт направлено до суду. Станом на дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «DAF FT XF 105.460», була застрахована у ПАТ «СГ «ТАС» за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №223152011. Внаслідок вказаної ДТП було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам ОСОБА_5 , а саме: дружині- ОСОБА_1 , малолітній доньці - ОСОБА_2 та повнолітній доньці - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у них виникло право на відшкодування шкоди за рахунок відповідача. У зв?язку з чим, просять позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 06.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено п?ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк 21.10.2025 року представником відповідача ПАТ «СК «ТАС» - Пилипчаком І.М. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив, що позивачі до ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявами про виплату страхового відшкодування в порядку, передбаченому законодавством, не зверталися, тому рішення про виплату страхового відшкодування позивачам не приймалося, отже звернення позивачів до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів є безпідставними, оскільки зі сторони ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів позивачів.

Також вказав, що обставини наявності чи відсутності вини водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, у скоєнні спірної ДТП та смерті потерпілої особи становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, від результатів якого буде залежати наявність або відсутність обставин, що є підставами для задоволення або відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі. Відтак відсутні підстави стягнення з відповідача страхового відшкодування на користь позивачів, у зв`язку із відсутністю вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили, та вказували, що смерть ОСОБА_5 є прямим наслідком спірної ДТП, а звернення до суду є передчасним. Окрім того, відповідач вважає витрати на правничу допомогу в заявленому розмірі неспівмірними із складністю справи.

01.12.2025 року в порядку ст.200 ЦПК України судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце проведення такого були повідомлені належним чином. При цьому, представник позивачів ОСОБА_10 09.03.2026 року подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, що суд вважає за можливе, оскільки, згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ПАТ «СК «ТАС», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи, не забезпечив явку в судове засідання у справі свого уповноваженого представника, про причини неявки такого в судове засідання з розгляду справи по суті суд не повідомив.

Дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 12.07.2025 року поблизу с.Миколаївка та с.Дмитрівка Синельниківського району Дніпропетровської області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_4 , керуючи автопоїздом у складі тягача «DAF FT XF 105.460», номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа «BODEX», номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем марки «VOLKSWAGEN T4», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок даної ДТП водій автомобіля марки «VOLKSWAGEN T4» ОСОБА_5 та пасажири ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 21.07.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Синельниківському районі Дніпропетровської області у віці 43 роки, актовий запис №4059 (а.с.29).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №617 від 14.07.2025 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі М-30 в Синельниківському районі (а.с.30).

Згідно довідки про причину смерті №617 від 15.07.2025 року, причиною смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є травматичний шок, інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла, особа, що знаходилася у вантажному автомобілі типу «пікап» чи фургоні, травмована при зіткненні з важким вантажним транспортним засобом чи автобусом (а.с.31).

Таким чином, між отриманими ОСОБА_5 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв?язок.

За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУНП у Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025040000000725 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

13.07.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а 27.07.2025 року - зміну раніше повідомленої підозри (а.с.11-13, 14-18).

28.08.2025 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, а обвинувальний акт направлено на розгляд до суду Дніпропетровської області (а.с.28).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 28.07.2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_11 уклали шлюб 28.07.2005 року у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №1716. Після одруження ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.34).

Згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 07.02.2006 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і в такому її батьками значаться ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.33), а згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 16.10.2015 року ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і в такому її батьками значаться ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.32).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «DAFFTXF105.460», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-223152011 від 30.08.2024 року, який був чинний на дату ДТП, що підтверджується копією витягу з бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю потерпілого, становить 320000 грн. (а.с.35, 36).

Згідно з п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов?язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За приписами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім?єю.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов?язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п?ята статті 1187 ЦК України).

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Отже, у деліктних правовідносинах за участю джерела підвищеної небезпеки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов?язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отже, шкода була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки. При цьому, під час розгляду даної справи відповідачем не доведено, що шкоду, яка пов?язана із смертю ОСОБА_5 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу ОСОБА_5 .

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов?язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов?язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов?язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров?я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов?язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов?язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України №3720-IХ, який діяв станом на момент виникнення страхового випадку).

Згідно з ст.4 Закону України №3720-IХ об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Згідно з статтею 5 Закону України №3720-IХ страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Частиною 1 стаття 14 Закону України №3720-IХ у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком (ч.1 ст.25 Закону України №3720-IХ).

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «DAF FT XF 105.460», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, має місце страховий випадок, та незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, обов`язок відшкодувати заподіяну позивачу шкоду, відповідно до Закону України №3720-IХ, покладається на відповідача, як на страховика в межах страхової суми.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (постанова Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 208/4598/21).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України №3720-IХ загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

Згідно з ч.3 статті 25 Закону України №3720-IХ страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Згідно Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну життю та здоров?ю потерпілих, у розмірі 320 000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на день настання страхового випадку розмір мінімальної заробітної плати становив 8 000 грн.

Відтак, мінімальний гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов?язаного з втратою годувальника, становить 288000 грн. (36 х 8000), а загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у даному випадку становить 32 000 грн., який розподіляється рівними частинами між особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на те, що позивачі із заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії не зверталися, що є підставою для відмови у позові, оскільки позивачі діючи добросовісно в межах визначеного Законом строку скористалась своїм правом на відшкодування шкоди в судовому порядку, що не позбавляло відповідача оцінити всі наявні докази та самостійно прийняти рішення про виплату страхових сум.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року у справі №465/4287/15 зазначила, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов?язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 288000 грн.страхового відшкодування пов?язаного з втратою годувальника, 10666,67 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, на користь ОСОБА_1 10666,66 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та на користь ОСОБА_3 10666,67 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем Гнип О.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_2 та адвокатським об?єднанням «Автопоміч» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №Ж369 від 29.07.2025 року (а.с.42-43) та між позивачем ОСОБА_3 та адвокатським об?єднанням «Автопоміч» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №Ж319 від 29.07.2025 року (а.с.44-45).

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується детальними розрахунками робіт, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги ОСОБА_3 становить 6056 грн., а ОСОБА_2 - 27252 грн.

Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.

Згідно з п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, предмет позову, те, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, а також обсяг наданих адвокатом послуг та долучених до матеріалів справи доказів, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу стороною позивача завищено та такий неспівмірний із заявленим позовом.

Виходячи із наведеного, враховуючи очевидну неспівмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 до 10000 грн. та ОСОБА_3 до 5000 грн., що відповідатиме критерію реальності витрат та розумності їх розміру.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 3200 грн., від сплати якого позивачі були звільнені згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.3, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_2 288000 грн. страхового відшкодування, пов?язаного з втратою годувальника, та 10666,67 грн. моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а всього - 29866,67 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_1 10666,66 грн. моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_3 10666,67 грн. моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» 3200 грн. судового збору в дохід держави.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_2 10000 грн. понесених судових витрат на правничу допомогу.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_3 5000 грн. понесених судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м.Київ, пр.Берестейський, 65.

Текст рішення складено 17.03.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний