Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №443/2135/25 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/2135/25

Провадження №1-кп/443/36/26

ВИРОК

іменем України

18 березня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за зареєстрованим №12025141130001031 від 23.10.2025) стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бринці-Церковні Жидачівського району Львівської області, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, з базовою середньою загальною освітою, не одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 209 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 , –

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 22.10.2025 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_6 , поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло, з метою заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, діючи в умовах воєнного стану приблизно о 19 годині 30 хвилин прибув за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає потерпілий ОСОБА_6 та знаходячись на території вищевказаного домоволодіння підійшов до будинку та постукав в двері. Після того, як потерпілий ОСОБА_6 відчинив вхідні двері, ОСОБА_3 наніс рукою один удар в область обличчя потерпілому ОСОБА_6 , від чого останній втративши рівновагу впав на підлогу коридору будинку, тим самим ОСОБА_7 проти волі ОСОБА_6 потрапив в приміщення будинку.

Надалі, перебуваючи в приміщенні коридору вищевказаного будинку, ОСОБА_8 продовжив наносити тілесні ушкодження ОСОБА_6 , зокрема ногами та руками по різних частинах тіла потерпілого, тим самим не надаючи змоги підвестись ОСОБА_6 .

Після цього, ОСОБА_7 затягнув потерпілого до однієї з кімнат будинку та висловив вимогу до ОСОБА_6 про передачу грошових коштів, які перебувають у його власності, на що потерпілий висловив відмову. Тоді, ОСОБА_8 схопив електричний чайник, який знаходився на столі кімнати та наніс ним один удар потерпілому ОСОБА_6 по голові.

Своїми умисними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді синця в лобній ділянці справа, синця в лівій скроневій ділянці, садна на тильній поверхні правої кисті, переривчастого садна на передній поверхні середньої третини правої гомілки, переривчастого садна на передній поверхні нижньої третини правої гомілки, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), могли виникнути 22.10.2025, що згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до легкого тілесного ушкодження.

У подальшому, ОСОБА_8 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, самостійно з коробки, яка знаходилась на поличці стелажа, в цій же кімнаті, без дозволу потерпілого, дістав з неї грошові кошти в загальній сумі 15 000 гривень та коли грошові кошти фактично перебували у його розпорядженні, з метою подавлення супротиву зі сторони ОСОБА_6 , який продовжував висловлювати вимогу повернути йому грошові кошти, почав висловлювати погрози вбивством щодо нього, які ОСОБА_6 сприйняв реально та злякавшись за своє життя та здоров`я, будь-яких активних дій не вчиняв. Після того, як ОСОБА_8 виконав всі заплановані дії, утримуючи при собі грошові кошти в сумі 15 000 гривень покинув приміщення вищевказаного будинку, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 15 000 гривень.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений – частина 4 статті 187 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 23.10.2025 о 09 год 25 хв перебуваючи у відділенні №3 ПТ «ЕВ.РО.ЛОМБАРД «ЕВ.РО.ФІНАНСИ ЛІД І КОМПАНІЯ», що за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 28, офіс 73, утримуючи при собі кошти, одержані злочинним шляхом та реалізовуючи свій злочинний умисел на їх легалізацію, достовірно знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, умисно здійснив правочин, а саме за вказані кошти придбав у вищевказаному ломбарді мобільний телефон, стартовий пакет зв`язку «Kyivstar Start sim», мережевий зарядний пристрій WUW 166 Туре С загальною вартістю 2 445 гривень, які використовував у власних потребах.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений – частина 1 статті 209 КК України.

Показання потерпілого ОСОБА_6 , дані ним у судовому засіданні.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 надав суду показання, за змістом яких 22.10.2025 приблизно о 19 год 30 хв він перебував за місцем свого проживання у с. Бринці-Церковні, коли почув стук у двері, які були зачинені. На його запитання «хто стукає» почув відповідь « ОСОБА_9 ». Подумав, що це сусід і відкрив двері. Особа нанесла йому удар кулаком у голову, від чого він упав у коридорі. Після цього ця особа почала копати його всюди, хаотично. При цьому говорив, щоб він не кричав, бо ніхто не почує. У коридорі не бачив, хто це був. Після цього ця особа затягнула його у кімнату і кинула на диван, де продовжувала бити його і вимагати гроші. У кімнаті він бачив, що це ОСОБА_10 , який був одягнутий у спортивний костюм. Не витримавши побоїв сказав, де лежать гроші. Коли ОСОБА_10 виходив з кімнати наніс йому удар чайником по голові та сказав, що якщо він подзвонить у поліцію, то може не дожити до ранку. Він сприйняв цю погрозу реальною, боявся подзвонити у поліцію, оскільки думав, що ОСОБА_10 може бути під вікнами будинку. Лише вранці, приблизно о 8 год подзвонив у поліцію. Через цю подію має страх по даний час.

Позиція сторін щодо обсягу та порядку дослідження доказів.

У судовому засіданні, після встановленого судом порядку дослідження доказів та отримання показань потерпілого обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 209 КК України

Прокурор, зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, завила клопотання про зміну порядку дослідження доказів, вважаючи за доцільне не здійснювати дослідження інших доказів щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, які сторонами не оспорюються, що відповідає вимогам частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням його характеризуючих даних.

Обвинувачений ствердив суду, що він не оспорює обставини кримінальних правопорушень, правильно розуміючи їх зміст і наслідки такої позиції, яка є добровільною, та не заперечив проти встановленого прокурором нового порядку дослідження доказів, а саме: допиту його як обвинуваченого та дослідженням його характеризуючих даних.

Захисник підтримав думку обвинуваченого.

Потерпілий, після наданих у суді показань, подав до суду заяву розгляд кримінального провадження за його відсутності. Завдану йому шкоду не відшкодованою. Покарання обвинуваченому просить призначити відповідно до закону.

Застереження щодо обсягу та порядку дослідження доказів.

Суд, зважаючи на думку учасників судового провадження, з`ясувавши, що ними не оспорюються обставини кримінального провадження та правильно розуміється зміст цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції та роз`яснивши їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені частиною 2 статті 394 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо зазначених обставин, що відповідає вимогам частини 3 статті 349 КПК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , дані ним у судовому засіданні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання, за змістом яких він добре не пам`ятає подій того дня, однак пам`ятає, що 22.10.2025 приблизно о 19 год 30 хв він прийшов до будинку ОСОБА_6 , постукав у двері і коли той відкрив вдарив його. Також пам`ятає, що наносив йому удари і вимагав гроші, при цьому погрожував йому шкодою його здоров`ю. Забравши у ОСОБА_6 гроші пішов з будинку. У подальшому за ці гроші у м. Львів придбав мобільний телефон, стартовий пакет та зарядний пристрій. Щиро кається у вчиненому та засуджує свою поведінку.

Висновки.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає доведеним:

факт нападу ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України;

факт розпорядження ОСОБА_3 майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, вчиненого особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 209 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Визнання обвинуваченим вини під час судового розгляду, висловлення у судовому засіданні каяття та осудження своїх дій суд не розцінює як щире каяття, яке відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 КК України є обставиною, що пом`якшує покарання, з огляду на таке.

Щире каяття полягає не у формальному визнанні вини, а у відповідному ставленні до вчиненого, що передбачає критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та прагнення залагодити заподіяну шкоду, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи повинен знаходити відображення у матеріалах кримінального провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19 (провадження № 51-3198км21).

Як встановлено судом, обвинувачений фактично висловив критичну оцінку своїм діям лише під час судового розгляду справи, після надання показань потерпілим. Водночас будь-яких активних дій, спрямованих на залагодження заподіяної шкоди та виправлення наслідків кримінального правопорушення, зокрема щодо відшкодування заданої потерпілому матеріальної шкоди у сумі 15 000 грн, він не вчинив, що підтвердив у судовому засіданні, обмежившись лише наміром зробити це у майбутньому.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у діях обвинуваченого пом`якшуючої обставини у вигляді щирого каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку (пункт 6 частини 1 статті 67 КК України).

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважає на вимоги статті 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисні кримінальні правопорушення, які відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином (частина 1 статті 209 КК України) та особливо тяжким злочином (частина 4 статті 187 КК України).

Обвинувачений негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, раніше не судимий.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені статтею 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені статтею 65 КК України, зокрема, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який негативно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, обставину, яка обтяжує покарання, та відсутність обставин, які його пом`якшують, а також взявши до уваги фактичні обставини справи, способи вчинення кримінальних правопорушень і їх мотиви, тяжкість заподіяних кримінальними правопорушеннями наслідків, форму вини, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій частини 4 статті 187, частини 1 статті 209 КК України, з урахуванням вимог частин 1 статті 70 КК України (сукупність кримінальних правопорушень), у виді позбавлення волі та з конфіскацією майна.

Зважаючи на роз`яснення, викладені у пункті 17 постанови Пленуму ВСУ 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за змістом яких якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину, та беручи до уваги те, що ОСОБА_3 не обіймає жодну посаду та не займається жодною діяльністю, відтак суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, яке передбачене санкцією частини 1 статті 209 КК України та є обов`язковим.

Суд не вбачає обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень статті 69 КК України, які б давали можливість призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом.

Мотиви ухвалення інших рішень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно з вимогами частини 2 статті 124 КПК України.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 209 КК України, і призначити йому покарання:

за частиною 4 статті 187 КК України – у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією майна;

за частиною 1 статті 209 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України ОСОБА_3 призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 17 год 05 хв 23.10.2025 (часу затримання ОСОБА_3 на підставі статті 208 КПК України).

Речові докази, а саме:

4 ПЛС зі слідами пальців рук, змив з поверхні електричного чайника, змив з поверхні полиці шафи (вилучені 23.10.2025 під час проведення огляду місця події в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ), чек оплати № 41782 (вилучений 23.10.2025 під час затримання в порядку ст. 208 КПК України) – залишити при матеріалах кримінального провадження;

мобільний телефон марки SAMSUNG ІМЕІ 1 : НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , зарядний пристрій до телефону, СІМ карту Київстар НОМЕР_3 , силіконовий чохол до телефону (вилучені 23.10.2025 під час затримання в порядку ст. 208 КПК України) – конфіскувати в дохід держави;

спортивні штани темно синього з надписами білого кольору «Worldwide streetwear movement...», спортивну куртку темно синього кольору з надписом «meoncross school», чорні черевики з чорно-помаранчевими шнурівками, на підошві яких наявний надпис «mountaine outdoor», в які підозрюваний ОСОБА_3 був одягнений на момент вчинення ним злочину (вилучені 23.10.2025 під час проведення невідкладного обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) – повернути ОСОБА_3 ;

електричний чайник з маркуванням на копусі «DELFA» (наданий потерпілим ОСОБА_6 для долучення до кримінального провадження в якості речового доказу), магнітний ключ-брелок – повернути ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 6 239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 80 коп.

Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Скасувати застосований відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.10.2025 (справа №456/5825/25 провадження №1-КС/456/1245/2025) захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Жидачівський районний суд Львівської області.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку (його повний текст) негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1