Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №336/8670/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8670/25

Провадження №: 2/336/485/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Зарютіна П.В., за участі секретаря судового засідання Гордейченко Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у нерухомому майні в порядку спадкування за законом,-

встановив:

У вересні 2025 року адвокат Леліков С.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, до Відповідача ОСОБА_2 , про визнання за Позивачем права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 68,31 кв.м., житловою 45,3 кв.м. в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що квартира АДРЕСА_1 розташована в будинку житлово-будівельного кооперативу №248 (сучасне найменування: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кристал – 9»).

За життя, батько ОСОБА_2 вселився у квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру №978 серії А-IV ЖСК виданим Запорізьким міськвиконкомом 21.11.1979 року, був членом вищевказаного житлово-будівельного кооперативу, та виплатив пай в розмірі 6336,00 грн в 1992 році, набувши права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68,31 кв.м. та житловою 45,3 кв.м..

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_2 .

Єдиним спадкоємцем після померлого, яка разом з померлим була зареєстрована та проживала в квартирі АДРЕСА_1 була його дружина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що прийняла спадщину, проте не оформлювала та не реєструвала за собою право власності на квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача ОСОБА_3 .

Спадкоємцями за законом після неї було два сина: Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та Відповідач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З заявою про прийняття спадщини у відведений законом шестимісячний строк звернувся син ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , також у відведений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса з заявою, підпис на якій не завірений нотаріально.

Таким чином, до складу спадщини після померлої ОСОБА_3 увійшли права на квартиру АДРЕСА_1 , яка була нею успадкована, проте на яку не було оформлено документи, що посвідчують право власності померлої та не здійснено реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З цих підстав 06.06.2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, за заявою ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що позивач не може у позасудовий спосіб оформити спадщину за законом після померлої матері, з огляду на викладені обставини, позивач просив суд визнати за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 68,31 кв.м., житловою 45,3 кв.м. в порядку спадкування за законом в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 336/8670/25, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В ході підготовчого провадження судом було витребувано матеріали спадкових справ після померлих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 08.12.2025 року було закрито підготовче провадження, розгляд справи до судового розгляду по суті призначений на 05.03.2026 року.

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вселився в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68,31 кв.м. та житловою 45,3 кв.м на підставі ордеру №978 серії А-IV ЖСК, виданим Запорізьким міськвиконкомом 21.11.1979 року та виплатив пай у повному обсязі в розмірі 6336,00 грн в 1992 році на користь житлово-будівельного кооперативу №248 (сучасне найменування: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кристал – 9»), що підтверджується довідкою №48 від 21.07.2025 року, виданою Головою ЖБК/ОСББ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_2 .

На день смерті він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який зареєстрований 25.06.1970 року, в в Будинку урочистої реєстрації шлюбів м. Запоріжжя, актовий запис 1370, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 . Після укладання шлюбу дружина набула прізвище ОСОБА_5 .

Спільним місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_3 , яка його пережила була квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи.

ОСОБА_3 , прийнявши спадщину, після померлого чоловіка ОСОБА_2 свої права на квартиру не оформлювала, права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача ОСОБА_3 , після якої відкрилася спадщина.

До складу спадщини увійшли права на квартиру АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не залишила.

Спадкоємцями першої черги спадкування за законом є сини, народжені у шлюбі: позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та Відповідач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які прийняли спадщину подав нотаріусу заяви у відведений законом шестимісячний строк, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Вовк І.І. від 06.06.2025 року ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на частину квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю документів що посвідчують право власності померлої на неї та через відсутність реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, якою завершена процедура оформлення спадщини в нотаріальному порядку, порушує право позивача на спадкування та набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за захистом якого він змушений звернутись до суду, адже в інший позасудовий спосіб їх захистити не можливо.

Згідно зі статтею 392 ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 16 ЦК передбачено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, в разі відсутності правовстановлюючого документа юридичний факт набуття нерухомості у власність за зверненням зацікавлених осіб може бути визнаний, а невизнані державою права спадкоємців - захищені в судовому порядку.

Суд встановив, що спір виник в зв`язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Відповідно до положень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В даній справі ОСОБА_1 прийняв спадщину після матері ОСОБА_7 проте не має можливості оформити свої права у позасудовий спосіб, що підтверджено постановою нотаріуса.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , свідчить про те, що не виконано вимоги закону щодо спадкування, а саме відсутність необхідних документів для прийняття спадщини та відсутність державної реєстрації права власності за померлою, стали підставою для такої відмови ОСОБА_1 .

Разом з тим права померлої ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 є законними, ґрунтуються на нормах матеріального права, підтверджені належними та допустимими доказами, на час розгляду справи нічим не спростовані, адже матеріалами справи підтверджено виплата пая за спірну квартиру.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.ст. 1218 та 1225 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За таких обставин, враховуючи, що спадкоємцями за законом однієї черги є дві особи, відповідно їх частки є рівними, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про спадкування частини квартири є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-283, 353-355 ЦПК України, ст.1216,1218,1220,1261,1267,1268,1269 ЦК України,суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на частку у нерухомому майні в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 68,31 кв.м., житловою 45,3 кв.м., в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького Апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Зарютін П.В.