Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №641/3029/18 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 березня 2026 року

м. Харків

справа №641/3029/18

провадження № 22-ц/818/1444/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Домашенка Дениса Миколайовича на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Боговського Д.Є., -

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження (боржника).

Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2023 року заяву задоволено. Замінено сторону боржника – ОСОБА_3 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 641/3029/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пожежі, яка сталась 07.10.2017 року в житловому будинку по АДРЕСА_1 , в розмірі 195000,00 грн, витрати на проведення оцінки в розмірі 1500,00 грн, судовий збір в розмірі 1965,00 грн, а всього 198465,00 грн, на його правонаступників – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Домашенко Денис Миколайович просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; апелянт зазначав, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву про заміну сторони виконавчого провадження, поклавши на апелянта та її матір необґрунтовані грошові зобов`язання, не пересвідчившись у отриманні спадкоємцями спадкового майна, його вартості та проігнорувавши приписи ст.ст. 1281, 1282 ЦК України. Крім того у п. 1 постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено загальну суму, яка підлягає стягненню 198465,00 грн. Втім в п. 3 тієї ж постанови державний виконавець безпідставно визначив виконавчий збір у розмірі 198465 грн, тобто 100% від суми боргу. Тому вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, не обґрунтованою та має бути скасованою з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені клопотання про заміну сторони виконавчого провадження

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження (боржника), суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер та відповідно листа Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління юстиції від 15.09.2023 року за № 2168/02-14 вбачається, що було заведено спадкову справу № 680/2021 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до наданої копії спадкової справи № 680/2021 вбачається, що спадщину прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована разом з ним. Вимогами статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття провадження. Відповідно до положень ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тому заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задовольнив.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.11.2018 року у справі № 641/3029/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз», про відшкодування матеріальної шкоди, заявлені позовні вимоги були задоволені; присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пожежі, яка сталась 07.10.2017 року в житловому будинку по АДРЕСА_1 , в розмірі 195000,00 грн, витрати на проведення оцінки в розмірі 1500,00 грн, судовий збір в розмірі 1965,00 грн, а всього 198465,00 грн.

30.05.2019 року Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 641/3029/18, який пред`явлено для примусового виконання до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, про що 29.03.2021 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 5791.

Державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 01.06.2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, ВП № 60945688, у зв`язку зі смертю відповідача.

Державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 10.11.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП № 73297100.

Відповідно листа Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління юстиції від 15.09.2023 року за № 2168/02-14 вбачається, що було заведено спадкову справу № 680/2021 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

Відповідно до наданої копії спадкової справи № 680/2021 вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 , прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

До складу спадщини входить 42/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею загальною площею 161,2 кв.м., житловою площею вцілому 79,8 кв.м (а.с.50,52).

28.09.2021 року ОСОБА_5 подав до нотаріальної контори заяву вимогу до спадкоємців на суму 198 465,00 грн(а.с.57).

Як на підставу вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) у справі заявник посилався на те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_4 та його донька – ОСОБА_2 . Просив замінити сторону виконавчого провадження, а саме ОСОБА_3 на ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1). Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття провадження (ч.5).

Аналогічні положення містить ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Під правонаступництвом як на стадії виконання судового рішення, так і до відкриття виконавчого провадження, розуміється заміна однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав і обов`язків від право попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участь як у розгляді справи, так і у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства (ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження») заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Водночас стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 34 Закону України № 1404-VII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Згідно з частиною другою статті 39 Закону виконавче провадження у такому випадку зупиняється для визначення правонаступників боржника.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Невиконання такого обов`язку не є підставою для звільнення спадкоємця від виконання зобов`язання спадкодавця.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

Отже, обов`язок спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.11.2018 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 195000,00 грн, витрати на проведення оцінки в розмірі 1500,00 грн, судовий збір в розмірі 1965,00 грн, а всього 198465,00 грн із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємців.

Установивши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до порядку, визначеного нормами ЦК України прийняли спадщину ( не подавши в межах строку визначеного ст. 1270 ЦК України заяви про відмову від спадкування після смерті ОСОБА_3 ), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження – боржника ОСОБА_3 його правонаступниками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Посилання заявника на порушення судами вимог статей 1281 та 1282 ЦК України, якими визначено спеціальний порядок та строки пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора, на висновки суду не впливають. Приписи зазначених норм закону на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для відмови у заміні боржника його спадкоємцем у виконавчому провадженні, а є підставою для визначення державним виконавцем меж відповідальності спадкоємця, який залучений, як правонаступник по боргам спадкодавця.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі №2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18), яка при цьому прийняла рішення про відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений в постановах від 13 червня 2018 року справі № 2-н-169 (провадження № 61-29084) та від 22 серпня 2018 року у справі № 773/1219/16-ц (провадження № 61-887св18).

Крім того судова колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що до складу спадщини входить 42/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, загальною площею 161,2 кв.м., житловою площею вцілому 79,8 кв.м.

Даних про те, що вартість успадкованого майна менша за суму заборгованості, апелянтом суду не надано.

Ухилення спадкоємця від обов`язку звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про права на спадщину на нерухоме майно, передбачена ст.1297 ЦК України, не звільняє його від виконання зобов`язаннь спадкодавця.

Висновок суду про наявність підстав для заміни боржника правонаступниками відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі « Іванов Ю.М. проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).

Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвала суду відповідає вимогам закону.

Доводи апелянта щодо неправильного нарахування виконавцем виконавчого збору не є предметом перегляду в межах заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Домашенка Дениса Миколайовича – залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2023 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина