Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №646/6887/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/6887/25

№ провадження 1-кп/646/543/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025170020008272 від 24.06.2025 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка Первомайського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді стрільця 3 відділення 2 патрульного взводу 1 патрульної роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №160 від 26.07.2024, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 3 відділення 2 патрульного взводу 1 патрульної роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віцеадмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби на посаді стрільця 3 відділення 2 патрульного взводу 1 патрульної роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , 04.09.2024 року вирішив стати на злочинний шлях та, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 04.09.2024 року першим заступником командира 5 боп 1 броп - начальником штабу військової частини майором ОСОБА_5 вишикувано особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдата ОСОБА_4 , поблизу н.п. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, з метою доведення бойового розпорядження командира 5 боп 1 броп НГУ №40.

Під час шикування першим заступником командира 5 боп 1 броп - начальником штабу військової частини майором ОСОБА_5 в усному порядку доведено бойове розпорядження командира 5 боп НОМЕР_3 броп НГУ №40 до підлеглого ОСОБА_4 , відповідно до якого, останній мав посилити позиції СП «КОЛО» та СП «КВАДРАТ» за відповідними координатами.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи невдоволеним наказом, відповідно до якого останній мав посилити позиції СП «КОЛО» та СП «КВАДРАТ» за відповідними координатами, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що він зобов`язаний виконувати наказ начальника та маючи об`єктивну можливість його виконати, відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойове розпорядження командира 5 боп 1 броп НГУ №40, а саме - 04.09.2024 року, перебуваючи на поблизу АДРЕСА_2 , в присутності особового військової частини НОМЕР_1 та першого заступника командира 5 боп 1 броп - начальника штабу військової частини майора ОСОБА_5 , відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойовий наказ, відповідно до якого ОСОБА_4 мав посилити позиції СП «КОЛО» та СП «КВАДРАТ» за відповідними координатами, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 .

У подальшому, особовий склад військової частини НОМЕР_1 направився для виконання бойового розпорядження командира 5 боп НОМЕР_3 броп НГУ №40, а солдат ОСОБА_4 залишився поблизу н.п. Ківшарівка Куп`янського район району Харківської області, чим вчинив непокору.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин та пояснив, що під час проходження військової служби на посаді стрільця 3 відділення 2 патрульного взводу 1 патрульної роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , 04.09.2024 року першим заступником командира 5 боп 1 броп - начальником штабу військової частини майором ОСОБА_5 було вишикувано особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_4 , поблизу н.п. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, з метою доведення бойового розпорядження командира 5 боп 1 броп НГУ №40. Під час шикування першим заступником командира 5 боп 1 броп - начальником штабу військової частини майором ОСОБА_5 в усному порядку доведено бойове розпорядження командира 5 боп НОМЕР_3 броп НГУ №40 до ОСОБА_4 , відповідно до якого, останній мав посилити позиції СП «КОЛО» та СП «КВАДРАТ» за відповідними координатами. Обвинувачений пояснив, що, будучи невдоволеним наказом, 04.09.2024 року, перебуваючи на поблизу АДРЕСА_2 , в присутності особового військової частини НОМЕР_1 та першого заступника командира 5 боп 1 броп - начальника штабу військової частини майора ОСОБА_5 , відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойовий наказ, відповідно до якого ОСОБА_4 мав посилити позиції СП «КОЛО» та СП «КВАДРАТ» за відповідними координатами, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 . У подальшому, особовий склад військової частини НОМЕР_1 направився для виконання бойового розпорядження командира 5 боп 1 броп НГУ №40, а солдат ОСОБА_4 , залишився поблизу н.п. Ківшарівка Куп`янського район району Харківської області.

За таких обставин, а також, оскільки інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин справи, суд розглядає справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, у суду немає сумніву в добровільності позиції учасників судового розгляду. Судом роз`яснені правові наслідки розгляду даної кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, а саме, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та подальше проходження ОСОБА_4 військової служби у лавах Національної гвардії України.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити покарання ОСОБА_4 , із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі ч. 1 ст. 58 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в дохід держави в розмірі 20 (двадцяти) відсотків.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й, зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття у вчинені кримінального правопорушення, подальше проходження ОСОБА_4 військової служби у лавах Національної гвардії України, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Також, суд враховує, що ОСОБА_4 неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації про ти України, перебуває на військовій службі за контактом з 08.12.2020 року.

Крім того, згідно письмової згоди командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 за час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 не мав зауважень по дисципліні, зарекомендував себе як військовослужбовець, який сумлінно та гідно виконує бойові завдання під час бойових виходів, під час виконання бойового завдання 08.12.2025 року отримав поранення, зв`язку чим, командир просить врахувати позитивну характеристику ОСОБА_4 , його щире каяття та подальшу готовність проходити військову службу та застосувати до ОСОБА_4 покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Також, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, зазначеної в санкції статті ч. 4 ст. 402 КК України, а також із врахуванням даних про особу обвинуваченого, на підставі ч.1 ст. 58 КК України, замінити покарання на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в дохід держави в розмірі 15 відсотків. Під час відбування цього покарання ОСОБА_4 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 23.05.2025 року підозрюваному ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту фактичного затримання, а саме - з 14:45 23.05.2025, із визначенням застави в розмірі 60 560,00 грн.

27.05.2025 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти, у зв`язку із внесенням застави, що підтверджуються листом ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Відповідно до вимог абз.3 ч.4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі… якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч.11 ст.182 КПК України).

Судом установлено, що з моменту звільнення із-під варти та на день ухвалення вироку, тобто в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладені на нього слідчим суддею обов`язки, передбачені ст.182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю.

Крім того, відповідно до п.в ч.1, ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує в строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 23.05.2025 по 27.05.2025 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати, речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,

У Х В АЛ И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 58 КК України, замінити призначене ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в дохід держави в розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків.

Під час відбування цього покарання обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

На підставі п.в ч.1, ч.5 ст.72 КК України, у строк відбуття покарання зарахувати час попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з 23.05.2025 по 27.05.2025 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.

Внесену на депозитний рахунок заставу в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень за ОСОБА_4 («ПриватБанк», квитанція № 0.0.4383724156.1 від 23.05.2025 року, код квитанції 9379-5547-2134-6346, банк одержувача – ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ, м. КИЇВ, код одержувача 26281249) – повернути заставодавцю ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 діб після проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1