Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №644/689/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

17 березня 2026 р.

Справа № 644/ 689 /26

н/п 3/644/ 505 /26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі – судді Сітало А.К.,

розглянувши адміністративний матеріал по справі про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

19.01.2026 о 00-35 год. ОСОБА_1 рухаючись по бульвару Дмитра Антоновича біля будинку № 2-А в м. Харкові, керував автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST 6820», результат огляду склав 2,86 проміле, тест № 4258. З результатами огляду проведеного за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALCOTEST 6820», водій ОСОБА_1 погодився, поставивши свій підпис в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та в роздруківці із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу.

Під час зупинки транспортного засобу та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння велась відеофіксація на боді-камери працівників поліції.

Після проходження огляду на стан сп`яніння та складання протоколу ОСОБА_1 не зазначено жодних обставин з посиланням на докази, які б давали достатні підстави вважати, що протокол у відношенні нього складено неправомірно та відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог, встановлених п. 2.9 (А) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 неодноразово не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення. Суд звертає увагу на те, що вказана в протоколі адреса місця проживання, повідомлена самою особою, яка притягується до адміністративної відповідальності при його складанні. Також ОСОБА_1 отримані надіслані судом смс-повідомлення в яких міститься інформація про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку смс- повідомлень.Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 130 цього Кодексу присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

З метою дотримання строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КУпАП за наявними матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Під час керування транспортним засобом водій, як учасник дорожнього руху, повинен виконувати вимоги ПДР України, у зв`язку з чим ОСОБА_1 підлягав огляду на стан алкогольного сп`яніння у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 256, 266, 268 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень п. 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. п. 2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З викладених вище вимог інструкції вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан сп`яніння.

Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані сп`яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак сп`яніння.

Вказані обставини, а також наявність ознак алкогольного сп`яніння вочевидь обумовлювали вимогу працівника поліції, який їх виявив, запропонувати водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST» на місці зупинки транспортного засобу.

З доданих до протоколу відеозаписів судом встановлено, що ОСОБА_1 не спростовував факт керування транспортним засобом. Після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу газоаналізатора «DRAGER ALCOTEST 6820» він погодився з результатом проведеного огляду, який склав –– 2,86 проміле, тест № 4258. Жодних претензій до працівників поліції щодо процедури огляду на стан сп`яніння та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не висловлював.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З викладеного вище вбачається, що огляд на стан сп`яніння в присутності двох свідків проводиться лише в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що під час подій, які відображені в протоколі, працівниками поліції здійснювалась відеофіксація вказаних в протоколі подій на боді-камери працівників поліції. Вказані відеозаписи долучені до матеріалів справи.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У зв`язку з порушенням вимог п. 2.9 (А) Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Постанова суду, відповідно до ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що ґрунтується на доданих до матеріалів справи доказах, а саме:

-протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 569649 від 19.01.2026 складеному за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-роздруківці із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу «DRAGER ALCOTEST 6820», результат огляду склав 2,86 проміле, тест № 4258. Роздруківка засвідчена підписом ОСОБА_1 ;

-акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено результат огляду на стан сп`яніння – 2,86 проміле. Вказаний акт також засвідчений підписом ОСОБА_1 , який з результатом огляду погодився та поставив свій підпис;

-відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції на яких зафіксовані події 19.01.2026 за участю водія ОСОБА_1 .

Після дослідження письмових доказів та відеозаписів долучених до протоколу, суд визнає їх належними та достатніми у даній справі, які поза розумним сумнівом доводять винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні останнім вимог п. 2.9-А Правил дорожнього руху України та наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом`якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.

Санкція частини першої ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тоді коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

З довідки доданої до протоколу вбачається, що згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Таки чином, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами, а тому до нього не може застосуватися адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вказане право на керування транспортними засобами ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не надавалось.

При визначенні виду та міри стягнення, суд враховує факт та характер скоєного правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу правопорушника, обставини що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що для запобігання вчинення нових правопорушень, відповідно до ст. 23 КУпАП, вважає необхідним накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, в розмірі визначеному станом на час вчинення адміністративного правопорушення без позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

Згідно положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, необхідно сплатити суму судового збору, яка відповідає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 23. 33-38, 40-1, 130, 247, 251, 276, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., який підлягає стягненню в дохід держави.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.

(отримувач коштів – ГУК у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37874947;банк отримувача – Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача (МФО) – 899998;рахунок отримувача – UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету – 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783; банк отримувача- Казначейство України(ЕАП) ;код банку отримувача (МФО) – 899998; рахунок отримувача – UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова в порядку визначеному ст. 294 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: А. К. Сітало