Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №630/1761/25 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1761/25

Провадження № 2/630/183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із даним позовом, у якому вказала, що з травня 1992 року прийнята на роботу учнем білетного касиру вокзалу станції Люботин, у подальшому до 31.12.2024 року працювала на різних посадах в АТ «Українська залізниця». З 31.12.2024 року звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Просить стягнути з відповідача одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в сумі 150471,09 грн. та додаткову одноразову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 200628,12 грн.

Ухвалою суду від 07.01.2026 р. було відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 07.01.2026р. було витребувано докази у відповідача .

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де проти позову заперечував. Зазначив, що 31.12.2024 наказом №3367/ос від 20.12.2014 позивачку було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. З нею проведено остаточний розрахунок, а також зазначено, що одноразову матеріальну допомогу відповідно до п. 2.2.9 Колективного договору у розмірі 7 середньомісячних заробітків слід провести відповідно до рішення правління АТ «Укразалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 ком.т.» Зазначеним рішенням правління АТ «Укразалізниця» на період дії воєнного стану призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами. Право на таке призупинення виникає у роботодавця за приписами статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Даний закон наділяє роботодавця призупиняти дії окремих положень колективного договору. Призупинення пов`язане із необхідністю стабілізації фінансового стану товариства і діє до окремого розпорядження роботодавця або до припинення воєнного стану. Таке призупинення для працівників, що звільнилися раніше позивачки, вже скасовувалося, і приймалися графіки виплати такої допомоги. Проте, протоколом від 28.03.2025 у зв`язку із погіршенням фінансового стану, виплати знов буди призупинені. Отже, позивачці не було відмовлено у проведенні такої виплати, а її відкладено до закінчення воєнного стану або зміни рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Отже, звернення позивачки до суду є передчасним, оскільки порушення її права матиме місце у випадку, якщо відповідна виплата не буде здійснена відповідачем після закінчення воєнного стану або зміни рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Тому, у майбутньому позивачка не позбавлена права звернутися до суду із даним позовом, якщо відповідач не проведе з нею відповідний розрахунок. Також, відповідач зазначив, що до правовдіносин неможливо застосувати ст.116 КЗпП України, оскільки на день звернення відповідачці в день звільнення не належала виплата до виплати матеріальна допомога при виході на пенсію, оскільки такі виплати були зупинені відповідно до ст.11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Отже така допомога їй в день звільнення не була нарахована та не належала до виплати, так як була призупинена на законних підставах.

Також, відповідач просив у випадку, якщо суд зробить висновок про те, що відповідачем було порушено права позивачки на виплату такої допомоги саме при звільненні – застосувати наслідки спливу строків давності до суду із даним позовом, так як із заявою про виплату усіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні ОСОБА_1 отримала особисто 31.12.2024, а звернулася до суду за спливом 3-х місячного строку.

Представник позивачки подав відповідь на відзив, де вказав, що Верховним судом вже було надано правовий аналіз призупинення АТ «Укрзалізниця» окремих пунктів колективного договору щодо матеріальної допомоги. Зокрема – постановою Верховного суду від 05.02.2025 по справі 211/7338/23 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким було визнано незаконним та скасовано п.1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені колективними договорами. Що стосується призупинення виплат на воєнний стан, то Велика Палата ВС у постанові від 26.10.2022 №905/857/19 зауважила, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати заробітної плати у разі наявності обставин непереборної сили. Строки звернення до суду із даним позовом не є пропущеними, оскільки позивачка до цього часу не повідомлена роботодавцем про суми одноразової матеріальної допомоги, які мають бути виплачені при звільненні.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов у повному обсязі із підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив. Зазначили, що позивачка не отримала остаточного розрахунку, так як не була повідомлена про конкретну суму належної до виплати одноразової матеріальної допомоги, яка їй належить до виплати. Тому, до правовідносин не можуть бути застосовані положення статей 116 та 233 КЗпП України.

Представник відповідача підтримала викладені у відзиві доводи. Не змогла надати однозначної відповіді щодо того, чи є позов ОСОБА_1 передчасним, або таким, що поданий із пропуском передбаченого ст.116 КЗпП України строку.

Суд, вислухавши позивачку та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Наказом (розпорядженням) Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики Акціонерного товариства "Українська залізниця" про припинення трудового договору (контракту) від 20.12.2024 №3367/ос, ОСОБА_1 з 31 грудня 2024 року звільнено з посади «старшого аудитора внутрішнього» Департаменту аудиту відділу аудиту доходів власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію за віком. Даним наказом передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги відповідно до п. 2.2.9 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків, як працівнику який звільняється при стажі роботи більше 10 років, та додаткової матеріальної допомоги у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, при стажі роботи понад 30 років. Виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т). (а.с. 13)

Згідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, станом на 31.12.2024 ОСОБА_1 нарахована у зв`язку зі звільненням сума 72671,41 грн, до якої увійшли оплата почасовиків, надбавка за вислугу років, індексація зарплати, компенсація звільнення понад 1 рік, матеріальна допомога, що має систематичний характер, компенсація звільнення до 1 року, компенсація звільнення понад 1 рік. (а.с. 70-71)

Акціонерне товариство "Українська залізниця" листом від 27.10.2025 №ЦЦФ-11/9н на запит ОСОБА_1 надіслало на адресу останньої довідку про середньомісячну заробітну плату за 2 місяці, що передували звільненню, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.12.1995 №100; згідно даної довідки, середньомісячна заробітна плата за жовтень та листопад 2024 року склала 50157,03 грн. (а.с. 35)

Під час розгляду даної справи, представником відповідача визнано той факт, що позивачу не виплачена матеріальна допомога при звільненні відповідно до п. 2.2.9 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків, як працівнику який звільняється при стажі роботи більше 10 років, та додаткова матеріальна допомога у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, при стажі роботи понад 30 років – тому, в силу положень ст.82 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.

У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що розмір невиплаченої допомоги не розраховувався, а тому вона не може вказати, чи вірно позивачка здійснила власний розрахунок належних сум.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України).

Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі.

Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зімни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Колективним договором між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці передбачено пунктом 2.2.9 що при звільненні працівників вперше з роботи, у зв`язку із виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: від 10 років – 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням в зв`язку із виходом на пенсію протягом двох місяців після настання цього права виплачувати додатково матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах: при стажі роботи в галузі для жінок з 30 до35 років - 4 середньомісячних заробітки. (а.с. 14-24)

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди або колективного договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Згідно до протоколу правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. керівництвом АТ "Укрзалізниця" було прийнято рішення щодо призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (окрім матеріальної допомоги на лікування та на поховання) (а.с. 28-32).

Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 06.09.2022 №Ц-3-91/1459/ЦПРОФ/30-22 на адресу Ради Профспілки залізничників і транспортних будівельників України та Головам Дорожніх профспілкових організацій, повідомлено, що на період дії воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразову матеріальну допомогу залежно від стажу роботи при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. У разі припинення або скасування воєнного стану або в разі покращення фінансового стану – вказане рішення правління буде скасовано. (а.с. 113)

Рішенням правління (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024) були поновлені виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/ будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості. Затверджено графіки, які закінчуються особами, що звільнилися у листопаді 2024 року (тобто до звільнення з роботи позивачкою) (а.с.72-74).

Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 24.12.2025 на адресу представника позивачки, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію призупинено. Графік виплати працівникам АТ «Укразалізниця» матеріальної допомоги при виході на пенсію згідно з п.3.2.21 Галузевої угоди для здійснення виплат Товариством не складаються (а.с. 65).

Частиною першою ст.47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Суд зауважує, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для непроведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію.

Разом з цим, відповідач поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», та за наявності відповідного рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу «легітимних очікувань» у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням вищенаведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків, у зв`язку з чим доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Позивачка зверталася до відповідача заявою від 29.08.2025 де просила надати середньомісячний заробіток саме для розрахунку одноразової матеріальної допомогм залежно від стажу роботи при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. На такий запит вона отримала відповідь про середньомісячний заробіток за два місяці, що передували звільненню, який розраховано у 50157,03 грн. (а.с. 33-35)

Частиною першою ст.27 Закону України "Про оплату праці" визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

У даному випадку, позивачка позбавлена права на отримання матеріальної допомоги при звільненні. Таким чином, подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

АТ «Укразалізниця» самостійно конкретну суму невиплачених позивачці матеріальних допомог не здійснювало.

Представник відповідача не зазначив, який конкретний розрахунок вказаної допомоги є вірним.

Позивачкою у позовній заяві наведено власний розрахунок невиплачених їй матеріальних допомог, виходячи з середньомісячної заробітної плати 50157,03 грн.

Одноразову матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію позивачка розрахувала (50157,03 грн *3) 150471,09 грн. Додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті позивачка розрахувала у (50157,03 грн*4) 200628,12 грн.

Суд погоджується із наведеним у позові розрахунком позивачки про належні їй до виплати суми не нарахованих та невиплачених матеріальних допомог 150471,09 грн та 200628,12 грн.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Суд не приймає посилання відповідача про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності у зв`язку із наступним.

Щодо доводів представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Крім того, Рішенням № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України роз`яснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У своєму рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 Конституційний суд навів висновок про те, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат без урахування того, що трудові відносини тривають (обов`язку роботодавця щодо своєчасної виплати заробітної плати), обмежує право на своєчасне одержання винагороди за працю, що суперечить частині сьомій статті 43 Конституції України.

Аналіз наведених норм права з урахуванням висновків, що викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року та від 11 грудня 2025 року, дає підстави вважати, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Окрім того, з наказу про припинення трудового договору, який ОСОБА_1 отримала 31.12.2024 вбачається що розміри спірної матеріальної допомоги роботодавцем розраховані не були, також конкретні суми цієї допомоги, яка б належала до виплати не були повідомлені ОСОБА_1 при звільненні, і їх нарахування та виплата відтермінована роботодавцем на невизначений термін, що залежить від настання певних подій. Ця обставина також не дає підстав вважати, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом має обраховуватися від дати звільнення 31.12.2024.

Тому, посилання представника відповідача на те, що визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду із даним позовом повинен обраховуватися з дня отримання працівником ОСОБА_1 повідомлення 31.12.2024 про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, враховуючи, то перебіг строку звернення до суду розпочався 31.12.2024, у цій частині є безпідставними з урахуванням вищевикладеного.

Таким чином, з врахуванням вимог ст.233 КЗпП України строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Один відсоток від загальної суми до стягнення 351099,30 грн становить 3510,99 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3510,99 гривень на користь державного бюджету України.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ):

- одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію в розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 150471 (сто п`ятдесят тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 09 копійок (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх стягненні);

- додаткову одноразову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків у сумі 200628 (двісті тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 21 копійка (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх стягненні).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 3510 (три тисячі п`ятсот десять) гривень 99 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5.

Повний текст рішення виготовлено 18.03.2026.

Суддя І.М. Сухоруков