Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №639/1762/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

18.03.2026

Справа №639/1762/26

Провадження № 1-КП/639/246/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/1762/26 (в ЄРДР №120262212100000165 від 12.02.2026) за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого автослюсарем КП «Станція санітарного транспорту», раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_5 ,

обвинувачений – ОСОБА_3 ,

захисник – адвокат ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в :

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме — посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо зняття з розшуку за не оновлення даних та неприбуття за повісткою, під час призову на військову службу під час мобілізації, що передбачено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та постановою КМУ «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1487, будучи обізнаним про період воєнного стану, поширеного на території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, під час якого здійснюється проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вчинив злочин за таких обставин:

Так, у невстановлену точну дату та час під час досудового розслідування, в першій половині листопада місяця 2025 року, ОСОБА_3 зустрівся з раніше знайомим йому ОСОБА_7 з метою обговорення питання щодо зняття з розшуку за не оновлення даних та неприбуття за повісткою, під час призову на військову службу під час мобілізації. У ході розмови у ОСОБА_3 виник прямий злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 на його пропозицію надання йому такої вигоди у вигляді грошових коштів в інтересах ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 під час розмови, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання йому неправомірної вигоди у розмірі 750 доларів США (сімсот п`ятдесят) за вплив на прийняття рішення посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, в розумінні ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо зняття з розшуку за не оновлення даних та неприбуття за повісткою, під час призову на військову службу під час мобілізації, що передбачено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та постановою КМУ «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1487, будучи обізнаним про період воєнного стану, поширеного на території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, під час якого здійснюється проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При цьому ОСОБА_3 , діючи з корисливою метою одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в інтересах ОСОБА_8 для себе та третіх осіб у сумі 750 доларів США (сімсот п`ятдесят), повідомив ОСОБА_7 , що без надання зазначеної грошової суми для передачі в подальшому третім особам та без його посередництва ОСОБА_8 не зможе самостійно знятись і в іншому випадку його ніхто не знімить з розшуку.

У подальшому, 18.11.2025 у невстановлений під час досудового розслідування точний час ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_7 поблизу ТЦ «АТБ» за адресою: м. Харків, Гончарівський бульвар, 7 та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб у сумі 750 доларів США (сімсот п`ятдесят), що в перерахунку становить 31 531 грн. 725 коп. з урахуванням офіційного курсу валют НБУ станом на 18.11.2025, так як еквівалент долара США до української гривні визначений 42,0423 грн., діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, повторно повідомив останньому про необхідність надання йому неправомірної вигоди у сумі 750 доларів США (сімсот п`ятдесят) в інтересах ОСОБА_8 за здійснений вплив на прийняття рішень посадовими особами вищезазначених установ, уповноваженими на виконання функцій держави. ОСОБА_3 також повідомив, що в іншому випадку ОСОБА_8 самостійно не зміг знятись з розшуку і одразу отримав вказані грошові кошти від ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 ..

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, як скоїв його при вищезазначених обставинах, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, що підтверджується його детальними показаннями про вчинене кримінальне правопорушення, в яких він зазначив його дату, час, місце, спосіб тощо.

Свої дії ОСОБА_3 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, зобов`язався більше не допускати протиправної поведінки зі свого боку.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обвинувачений ОСОБА_3 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

Цю позицію також висловили прокурор і захисник.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_3 .

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви суду при призначенні покарання

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; одружений, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює автослюсарем КП «Станція санітарного транспорту»; має місце реєстрації та постійне місце проживання, які співпадають.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним корупційним нетяжким злочином; кількість епізодів злочинної діяльності – один; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. (справа № 298/95/16)

При цьому обставин, які б явно свідчили, що призначення ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у виді штрафу буде неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_3 прокурором не доведено. Більш того, сам прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому саме такий вид покарання, а враховуючи факт офіційного працевлаштування, ОСОБА_3 має можливість його виконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що досягнення цілей покарання щодо ОСОБА_3 в цілому на теперішній час можливе шляхом призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкцій ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого тапопередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі грн. 00 коп.).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1