Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №398/7451/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7451/25

провадження №: 2/398/1055/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20125,00 грн, а також понесені судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що 30 грудня 2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5248559, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу у кредит грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, проценти за користування кредитом, інші платежі та можливі штрафні санкції, що передбачені договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, відповідач не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 5000,00 грн - за тілом кредитом, 14625,00 грн - за відсотками, 500,00 грн - за комісією. 27 квітня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 95-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5248559 від 30 грудня 2022. На підставі зазначеного позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 24 грудня 2025 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також зазначеною ухвалою було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» інформацію про надходження на банківську карту НОМЕР_1 ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн відповідно до кредитного договору.

06 січня 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, який мотивований тим, щоу матеріалах справи відсутні достатні та достовірні докази укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 , а також докази фактичного надання грошових коштів. Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалась електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач фактично отримала від ТОВ «Мілоан» грошові кошти. У долученому до матеріалів справи платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за проведення операції. Наявні лише підпис та печатка ТОВ «Мілоан», що саме по собі не свідчить про факт здійснення банком платіжної операції. Не надано банківських квитанцій чи виписок із рахунку, які б підтверджували рух коштів у сумі, зазначеній у договорі. Таким чином, факт звернення, передання грошей, розпорядження грошовими коштами, розмір заборгованості та момент її виникнення Позивачем не доведено. Крім того, позивач не надав доказів належності розрахунків до дійсних фінансових документів та банківських виписок. Долучена до позовної заяви в якості доказів “Відомість про щоденні нарахування та погашення” за договором про споживчий кредит №5248559 від 30.12.2022 року тільки вказує на “нібито” розмір сум заборгованості, визначених за Відповідачем станом на 14.04.2023 року, однак не містить підстав та методики нарахування відповідних сум. Зазначає, що нарахування процентів здійснювалося за ставкою 1,7% на день і 5% у разі прострочення, що є необґрунтованим та неспівмірним. Також зазначає про розбіжності у документах, наданих на підтвердження відступлення прав вимоги, договір про відступлення прав вимоги не містить жодних відомостей про Відповідача, зокрема: не зазначено номер кредитного договору Відповідача, не вказано суму заборгованості, не ідентифіковано жодним чином зобов`язання, які є предметом даного спору. Таким чином, зміст договору не дозволяє встановити, що саме право вимоги за кредитним договором Відповідача було відступлено Позивачу. Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 27 квітня 2023 року до Договору відступлення прав вимоги №95-МЛ не містить жодних персональних даних боржників, не містить інформації про кредитні договори, суми заборгованості чи будь-які інші відомості, які дозволяли б ідентифікувати Відповідача як боржника, право вимоги до якого було передано. Первинні документи від 27.04.2023 року, ані договір відступлення, ані акт приймання-передачі, не містять жодних відомостей про Відповідача. Лише додатковою угодою №1, укладеною 26 серпня 2025 року, реєстр боржників було викладено у новій редакції, а Витяг з Реєстру боржників складено 10.09.2025 року, тобто більш ніж через два роки після укладення договору відступлення права вимоги. Саме у цих документах уперше з`являються дані про Відповідача, що свідчить про те, що на момент укладення договору відступлення у 2023 році право вимоги щодо Відповідача не було належним чином ідентифіковане та, ймовірно, не було предметом відступлення. За таких обставин виникає обґрунтований сумнів у тому, що реєстр боржників у редакції, яка містить дані Відповідача, існував станом на 27.04.2023 року, а також у тому, що право вимоги щодо Відповідача було фактично передане Позивачу у межах договору відступлення. В Акті приймання-передачі Реєстру боржників, складеного відповідно до п. 8.3.2 договору про відступлення права вимоги № 95-МЛ, відсутні відомості щодо договору про споживчий кредит № 5248559 від 30.12.2022 року. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено факту відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 5248559 від 30.12.2022 року. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є безпідставними, оскільки кредитний договір є неукладеним, відсутні докази отримання коштів, документи щодо переходу права вимоги містять ознаки фальсифікації у зв`язку з чим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 8000,00 на правову (правничу) допомогу.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані сторонами аргументи та подані докази, суд дійшов наступних висновків.

30 грудня 2022 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 5248559, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Так, згідно умов договору сума кредиту становить 5000,00 грн (п.1.2), кредит надано на строк 105 днів з 30.12.2022 (п.1.3), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.04.2023 (п. 1.4). При цьому пільговий період становить 15 днів з дати видачі кредиту і завершується 14.01.2023, а поточний період кредиту складає 90 днів і завершується 14.04.2023.

Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п.1.5.3. проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 *51.

Пунктом 2.3 кредитного договору сторони узгодили умови пролонгації кредитування.

Відповідно до п. 6.1 договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Згідно з п. 6.4 договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору). Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Згідно з п. 7.1. кредитного договору договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне зобов`язання повинно відбутися в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п.1.4 договору.

Отримання відповідачем коштів підтверджується копією платіжного доручення № 90246578 від 30.12.2022.

Крім того, АТ КБ «Приват Банк» згідно з ухвалою судді від 24 грудня 2025 року надав до суду витребувану за клопотанням представника позивача інформацію, згідно з якою на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , рахунок НОМЕР_5 та на зазначений рахунок було зарахування коштів у сумі 5000,00 грн від 30.12.2022, платник: переказ коштів, коментар: Viplata zaima Miloan.

Представником позивача надано до суду копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 25 березня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

27.04.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 95-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5248559 від 30.12.2022 у загальному розмірі 20125,00 грн, що складається: 5000,00 грн - за тілом кредитом, 14625,00 грн - за відсотками, 500,00 грн - за комісією. Вказану заборгованість відповідача також підтверджено випискою з особового рахунку за кредитним договором № 5248559.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Спеціальним законом, який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції є Закон України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з кредитним договором укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за замістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмові формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Доводи представника відповідача щодо недоведеності укладення Кредитного договору спростовані дослідженими судом матеріалами справи. Так, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН», у якій зазначено одноразовий ідентифікатор, дата, час його відправки позичальнику та номер телефону, на який відправлено цей ідентифікатор. Представник відповідача зазначає, що відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач користувалася номером телефону, зазначеному у довідці про ідентифікацію, проте суд звернув увагу, що номер мобільного телефону, зазначений у довідці НОМЕР_7 відповідає номеру телефону, зазначеному як контактний ОСОБА_2 у поданому її представником відзиві на позовну заяву.

Доказів недійсності / нікчемності договору про споживчий кредит № 5248559 від 30.12.2022 та договору відступлення прав вимоги № 95-МЛ суду не надано. При цьому, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Доводи представника відповідача щодо не доведення позивачем отримання кредитних коштів відповідачем спростовано наданою інформацією від АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування коштів у сумі 5000,00 грн 30.12.2022, платник: переказ коштів, коментар: Viplata zaima Miloan.

Щодо аргументів адвоката Когана Р.В. про здійснення позивачем штучного нарахування процентів за кредитним договором, то суд зазначає, що наданий суду розрахунок повністю узгоджується з визначеними кредитним договором умовами, а нарахування процентів здійснено в межах строку договору та відповідно до визначеної у ньому процентної ставки (15 днів пільгового періоду з нарахування процентів за ставкою 1,5 % в день та 90 днів поточного періоду з нарахуванням процентів за ставкою 3% за кожен день користування кредитом).

Також суд вважає доведеним факт відступлення первісним кредитором «ТОВ Мілоан» ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором № 5248559 від 30.12.2022, укладеного з ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Cуду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підтвердження заміни кредитора подало до суду договір № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року про відступлення права вимоги, додатки №№ 1-6 до договору № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року, якими сторонами погоджено форми документів, пов`язаних із передачею прав вимоги, акт приймання-передачі реєстру боржників від 27 квітня 2023 року до договору № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року, додаткову угоду № 1 від 26 серпня 2025 року до договору № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року та платіжну інструкцію про переказ коштів № 71170 від 27 квітня 2023 року на підтвердження оплати за договором № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року.

При цьому суд зауважує, що згідно з положеннями п 1.1 договору відступлення прав вимоги № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Форма реєстру наведена у додатку № 1 до договору. Також згідно з п. 6.2.3 договору права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора суми, указаної у п. 7.1 цього договору (822012,02 грн), після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акт приймання-передачі Реєстру боржників (додаток №2).

Актом приймання-передачі реєстру боржників від 27 квітня 2023 року, підписаним представниками сторін договору та скріпленим печатками, підтверджено, що кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників, складений за формою згідно з додатком № 1 до договору, кількість боржників 2188. Платіжною інструкцією № 71170 від 27 квітня 2023 року підтверджено перерахування коштів від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Мілоан» у сумі 822012,02 грн, що відповідає положенням п. 7.1 договору. Зазначена платіжна інструкція містить підписи та відбитки печатки надавача платіжних послуг і платника. Додатковою угодою № 1 від 26 серпня 2025 року до договору № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року сторони внесли зміни до додатку № 1 до договору – форми реєстру боржників та виклали його у новій редакції. Згідно з витягом з Реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до договору № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року ( у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 26 серпня 2025 року), який скріплений підписами та печатками обох сторін договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором № 5248559 від 30 грудня 2022 року, укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму суму 20125,00 грн, з яких 5000,00 грн - тіло кредиту, 14625,00 грн - відсотки за кредитом та 500,00 грн – залишок по комісії.

Таким чином, суд вважає, що сторонами договору відступлення прав вимоги № 95-МЛ від 27 квітня 2023 року здійснено обмін документацією у порядку, визначеному розділом 8 договору, та матеріалами справи в повному обсязі підтверджено факт переходу до позивача права вимоги до відповідача по договору про споживчий кредит.

Посилання представника відповідача про його обгрунтований сумнів щодо того, що реєстр боржників у редакції станом на 27 квітня 2024 року містив відомості про відповідача, оскільки первинні документи від 27.04.2023 року, ані договір відступлення, ані акт приймання-передачі, не містять жодних відомостей про відповідача і лише додатковою угодою №1, укладеною 26 серпня 2025 року, реєстр боржників було викладено у новій редакції, а витяг з Реєстру боржників складено 10.09.2025 року, тобто більш ніж через два роки після укладення договору відступлення права вимоги, де вперше з`являються дані про відповідача, що свідчить про те, що на момент укладення договору відступлення у 2023 році право вимоги щодо відповідача не було належним чином ідентифіковано суд відхиляє, оскільки факт переходу права вимоги до боржників за договором № 95-МЛ від 27 квітня 2023 підтверджено належними доказами, а поданий до суду витяг з реєстру боржників, датований 10 вересня 2025 року, суд оцінив як такий, що складений позивачем у новій редакції після укладення додаткової угоди № 1 від 26 серпня 2025 року з метою долучення до позовної заяви та є належним і достовірним доказом і не спростовує висновків суду про підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором № 5248559 від 30 грудня 2022 року до позивача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3,12,13,20ЦК України, ст.ст.12,13,44 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 5248559 від 30.12.2022 в сумі 20125,00 грн.

Щодо вимог про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 386/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025 р.; акт наданих послуг № Д/6855 від 12.11.2025; детальний опис наданих послуг до акту № Д/6855 від 12.11.2025 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень та 3000,00 гривень за надання правничої допомоги.

На підставі того, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, які поміж тим не підтверджені відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за кредитним договором № 5248559 від 30.12.2022 в сумі 20125 (двадцять тисяч сто двадцять п`ять) грн 00 коп.

Стягнути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28,) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 18 березня 2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко