Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №390/73/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/73/26

Провадження № 3/390/30/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2026 р.м. Кропивницький

Суддя Кіровоградського районного суду Кіровоградської області Квітка О.О.,

при секретарі – Петренко В.Р.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Лапіної І.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої – Жеребенко О.В.,

розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кіровоград, громадянин України, одружений, РНОКПП НОМЕР_1 , має на утриманні малолітню дитину, працює налагоджувальником обладнання в ТОВ «ТРИ СТАР», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

встановив:

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що о 21 год 30 хв 07 січня 2026 року в АДРЕСА_1 , на подвір`ї, ОСОБА_1 ображав грубою нецензурною лайкою свою дружину ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічної форми.

ОСОБА_1 пояснив, що він розійшовся зі своєю дружиною – ОСОБА_2 .. Остання ще в липні 2025 року забрала всі речі із їхнього спільного будинку в с. Обознівка, в якому він проживає. Він пропонував ОСОБА_2 разом із їхнім сином залишитися жити у спільному будинку, проте вона вирішила виїхати проживати окремо. 07.01.2026, приблизно о 21 год, він уже збирався спати, коли почув стук у вікно. Він одягнувся і відкрив двері. У будинок залетіла його дружина. Вона виключила кашу, яку він готував для собаки. За що він зробив їй зауваження. ОСОБА_2 також завела у будинок їхнього спільного сина – ОСОБА_3 та при ньому почала його всіляко принижувати. Провокувала його. Також підійшла до ОСОБА_4 та ображала і її, вимагаючи у неї медичну книжку. Він та ОСОБА_2 викликали поліцію. Перед приїздом поліції ОСОБА_2 відвела сина до автомобіля. Після приїзду поліції ОСОБА_2 написала на нього заяву.

Дружина вимагала від нього документи на спільний будинок, який на той час він віддав адвокату. Речей дружини у будинку вже не було. Він дійсно змінив замок на вхідних дверях, бо старий зламався. Раніше у нього були сварки із дружиною і вона казала, що знищить його. У його будинку дійсно проживала ОСОБА_5 , з якою він уклав договір та надав їй одну із кімнат. Ніяких інших стосунків між ним та ОСОБА_5 не було.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні 17.03.2026 повідомила, що після роботи 07.01.2026 вона дійсно поїхала до свого колишнього чоловіка, щоб забрати документи на будинок, оскільки їх необхідно було передати адвокату. ОСОБА_1 вона не попередила про приїзд, оскільки він не брав від неї слухавки. Приїхавши, постукала у вікно. ОСОБА_1 довго не відкривав двері, а потім став на дверях і не пропускав її до хати. Документи на будинок ОСОБА_1 їй не надав. Натомість почав на неї кричати нецензурною лайкою та махати руками. У будинку на той час також була інша жінка. Їхній спільний син під час конфлікту був у машині. Вона все-таки зайшла у хату, де почала відкривати шухляди та шукати документи. Її чоловік змінив замок на вхідних дверях.

Допитана як свідок у судовому засіданні 28.01.2026 ОСОБА_5 пояснила, що вона працює в ТОВ «ТРИ СТАР» пакувальницею. Із ОСОБА_1 у неї робочі відносини. Із листопада 2025 року по початок лютого 2026 року вона знімала кімнату у ОСОБА_1 в с. Обознівка. 07.01.2026 вона повернулася разом із ОСОБА_1 з роботи. Коли вони укладалися спати, то у вікно хтось постукав. Потім у хату через двері залетіла дружина ОСОБА_1 , яка почала зразу кричати, що ОСОБА_1 незаконно проживає та виганяти останнього. Із ОСОБА_2 також приїхала повнолітня донька та неповнолітній син. ОСОБА_1 спокійно говорив із колишньою дружиною. У неї ОСОБА_2 вимагала медичну книжку. ОСОБА_2 все вивертала із шухляд. Потім приїхала поліція і конфлікт припинився. ОСОБА_2 написала заяву на ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 17.03.2026 пояснила, що ОСОБА_1 - це колишній чоловік її матері - ОСОБА_2 .. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом десь 12 років. У них є ще спільний одинадцятирічний син - ОСОБА_3 . Десь о 21 год 07.01.2026 вони разом приїхали в будинок матері в с. Обознівка, щоб забрати документи на будинок, які необхідні адвокату. ОСОБА_1 почав себе агресивно поводити, махав руками, матюкався на маму. В будинку в цей час була незнайома їй жінка. На той час мати вже не проживала із ОСОБА_1 десь із літа 2025 року. Сина ОСОБА_3 в будинку не було під час конфлікту.

Судом досліджені наступні матеріли: рапорт працівника поліції про отримання заяви про домашнє насильство; протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 485227 від 07.01.2026; протокол про прийняття заяви про вчинене правопорушення ОСОБА_2 ; довідка Кропивницького РУП ГУПН в Кіровоградській області щодо непритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року; характеристика ОСОБА_1 ; відеозапис з нагрудних камер працівників поліції; відповідь начальника ВП №2 Кропивницького РУП ГУПН в Кіровоградській області щодо складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 КУпАП від 07.01.2026; копія договору купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та витяг із Державного реєстру речових прав; акт опитування свідків на підтвердження спільного проживання, згідно із яким ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_2 дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із липня 2025 року; характеристики Катеринівської сільської ради та ТОВ «ТРИ СТАР» на ОСОБА_1 ; довідки КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР», з якої вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; копія світлини переписки (не завірена), інші матеріали справи.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII).

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII).

Суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа «Гурепка проти України», Заява N 61406/00, Страсбург 6 вересня 2005 року).

Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про спосіб вчинення правопорушення, форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, протиправні наслідки, які були спричинені чи могли бути спричиненні правопорушенням, свідчить про неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.

Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 485227 від 07.01.2026, вбачається, що о 21 год 30 хв 07 січня 2026 року в АДРЕСА_1 , на подвір`ї, ОСОБА_1 ображав грубою нецензурною лайкою свою дружину ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічної форми, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Разом з тим, формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не є конкретним та не містить всіх необхідних ознак, які повинні бути вказані в обвинуваченні.

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких було завдано шкоду фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані, які дозволяють встановити: яка шкода психологічному здоров`ю здоров`ю потерпілої та в чому вона полягала, які саме діяння є такими, що спричинили психічне насильство..

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями та свідчить про наявність ситуації, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Зокрема, зі змісту пояснень потерпілої ОСОБА_2 , особи, яка притягується до відповідальності, ОСОБА_1 , свідків вбачається, що конфліктна ситуація дійсно виникла у зв`язку із потребою віднайти документи на будинок, яка, на думку потерпілої, була нагальною і не могла бути вирішена у інший спосіб.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Так, під час збирання доказів працівниками поліції не встановлено та не допитано всіх свідків-очевидців на місці події, не зібрано інших достовірних доказів, які б свідчили саме про сімейне насильство ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 , що свідчить про формальний підхід до складання протоколу та висунення відповідного звинувачення.

Пояснення потерпілої та свідків, наданих у судовому засіданні, свідчать про наявність конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте не вказують на проявлення психологічного насильства.

Вищевказане свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення носить суперечний, непослідовний характер та містить недостатні дані для розуміння суті висунутого обвинувачення та організації ефективного захисту.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року (Заява N 16437/04) зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє прийти до висновку поза розумним сумнівом про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Тому провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283-284 КУпАП,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.О.Квітка