Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №187/224/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/224/26 Провадження №1-кп/0187/62/26

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025047250000048 від 02.10.2025 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має не повну середню освіту, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює у ФОП « ОСОБА_4 », тракторист, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_6 -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в період з березня по травень 2025 року (більш точну дату не встановлено), з метою отримання прибутку за рахунок обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції, усупереч вимогам ст. 14 Конституції України, ст. ст. 116, 124, 126 Земельного кодексу України, які регламентують порядок набуття та реалізації права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність або надання в користування земельних ділянок, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, маючи єдиний умисел на самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності Петриківської селищною ради Дніпровського району Дніпропетровської області, діючи умисно, за допомогою найманої сільськогосподарської техніки та із залученням невстановлених осіб, яких не ставив до відома про свої злочинні наміри, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 37 га, яка складалась з земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1223780800:03:001:1074, 1223780800:03:001:1075, 1223780800:03:001:1082, 1223780800:03:001:1081, 1223780800:03:001:1080, 1223780800:03:001:1078, 1223780800:03:001:1079, 1223780800:03:001:0493, розташованих поблизу с. Куліші Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом протиправного обробітку ґрунту, оранки, культивації та посіву кукурудзи з метою подальшого збирання врожаю.

15 листопада 2025 року під час проведення огляду місця події начальником СД ВП № 3 Дніпровського РУП № 2 ГУНП у Дніпропетровській області зафіксовано факт незаконного збирання сільськогосподарською технікою врожаю кукурудзи на вищевказаних земельних ділянках загальною площею 37 га з кадастровими номерами: 1223780800:03:001:1074, 1223780800:03:001:1075, 1223780800:03:001:1082, 1223780800:03:001:1081, 1223780800:03:001:1080, 1223780800:03:001:1078, 1223780800:03:001:1079, 1223780800:03:001:0493, розташованих поблизу с. Куліші Дніпровського району Дніпропетровської області.

Внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки, Петриківській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області заподіяно значну шкоду на загальну суму 388 605 гривень 57 копійок (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот п`ять гривень п`ятдесят сім копійок), що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її власнику.

11.02.2026 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої останній беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку. Сторони погодили покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 197-1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 250 (двохсот п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину визнав повністю, просить суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання. Пояснив, що наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, йому зрозумілі.

Захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 просить затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисним і прокурором.

Прокурор просить затвердити угоду про визнання винуватості та просить призначити ОСОБА_3 узгоджену міру покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. При цьому, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України є кримінальним проступком.

Суд, переконавшись, що надана суду угода відповідає вимогам статті 472 КПК України, укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов`язання, взяті за угодою обвинуваченими, виконані повністю.

ОСОБА_3 одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює у ФОП « ОСОБА_4 », тракторист, раніше не судимий.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України у відношенні ОСОБА_3 маються обставини, які пом`якшують його покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, що передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено, отже, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, тому суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 11.02.2026, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Витрати на проведення судової експертизи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 лютого 2026 року, що укладена між прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 250 (двохсот п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1