Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №203/2344/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/2344/26

Провадження №1-кп/0203/1709/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року місто Дніпро

Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР№62025170040011250 від 26.06.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра (Дніпропетровська), громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом під час мобілізації на посаді стрілець-санітар 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти "ШКВАЛ" військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:

- 22.01.2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.5 ст.407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.03.2025 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий термін 3 роки 7 місяців 2 дні для проходження військової служби за контрактом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації та, проходячи її на посаді стрільця-санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 11 травня 2025 року, близько 08 год. 00 хв., самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та незаконно перебував за її межами до 02 лютого 2026 року, коли був затриманий в Центральному районі міста Дніпра, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю. При цьому суду пояснив, що після звільнення з місць позбавлення волі, потрапив в частину, де побачив, що проходити службу в таких умовах неможливо, оскільки військовослужбовці вживали наркотичні речовини, пиячили. Поспілкувавшись з командиром, намагався вирішити можливість переведення, але це було неможливо, єдиний спосіб був СЗЧ. Відтак, покинув частину, повернувся додому, знайшов, хто візьме його для продовження служби, але як повернутися не знав, а оскільки його не розшукували, він влаштувався на роботу, жив нормально, не переховувався.

Розуміє, що в умовах війни необхідно захищати державу. Наразі бажає продовжити військову службу, вже домовився з частиною, в якій бажає служити.

Обвинувачений не оспорює фактичних обставин кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому, в подальшому подібного не допустить.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

Захисник зазначила, що дійсно її підзахисний не оспорює фактичні обставини справи, бажає боронити країну, вони наразі вирішили питання щодо отримання згоди частини на проходження служби, однак, оскільки ним вчинено злочин повторно, сторона захисту використає вказані документи після набрання вироком законної сили, в порядку виконання.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю підтверджує обставини кримінального правопорушення, не заперечує їх, учасники не оспорюють кваліфікацію дій обвинуваченого та доказів кримінального провадження, не мають наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухав прокурора, захисника, обвинуваченого, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, до затримання не працював, за місцем проходження служби характеризувався негативно, раніше судимий, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття, що ґрунтується на критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності понести кримінальну відповідальність.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину повторно.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 засуджений 22.01.2024 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 5 ст. 407КК України до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.03.2025 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий термін 3 роки 7 місяців 2 дні для проходження військової служби.

Згідно з ч.4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1. ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відтак, покарання за попереднім вироком ОСОБА_5 повністю не відбуте, а остаточне покарання має бути призначено за правилами ст.ст. 71,72 КК України.

ОСОБА_5 затриманий 02.02.2026 о 12.38 год. на підставі ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді від 03.02.2026 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки обвинуваченому обирається покарання у виді позбавлення волі, підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає і вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Витрати на залучення експерта та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 395, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1. ст. 71 КК України до покарання, призначеного за дійсним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 та призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 02.02.2026 року до набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1