Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №717/203/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/203/26

Номер провадження 2/717/229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Каленчука П.О.

розглянув в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства „ІДЕЯ БАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача - Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 90440 гривень 90 копійок та судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок, що сплачений при поданні позовної заяви.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та надіслав до суду заяву у якій просить розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі матеріалів. ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання у якому просить надати йому розстрочку виконання рішення суду. ОСОБА_1 надіслав до суду відзив у якому просить зменшити розмір штрафних санкцій і процентів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Представник позивача у позовній заяві просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом встановлено, що між АТ „ІДЕЯ БАНК” та відповідачем ОСОБА_1 23 травня 2023 року був укладений кредитний договір. Згідно даного договору 23 травня 2023 року відповідач отримав кредит в розмірі 100100 гривень зі сплатою відсотків у розмірі 89% річних. Строк дії договору та дата повернення кредиту до 23 травня 2026 року. Згідно графіку щомісячних платежів передбачено, що позичальник зобов`язався щомісяця вносити 8054 гривень в рахунок погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Вказані обставини стверджуються копіями договору кредиту №М.32.00118.010168575, додатку №1 до договору №М.32.00118.010168575, платіжної інструкції №8023105 від 23 травня 2023 року, виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 07.01.2000 по 07.01.2026 року.

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу основний борг в сумі 60708 гривень 01 копійку, та не сплатив проценти в сумі 29732 гривні 89 копійок. Вказані обставин стверджуються випискою по рахунку ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Штраф та пеня не нараховані. Враховуючи наведене суд вважає безпідставною вимогу відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити повністю і з відповідача слід стягнути на користь позивача борг в сумі 90440 гривень 90 копійок, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту в сумі 60708 гривень 01 копійка та заборгованість по відсотках в сумі 29732 гривні 89 копійок.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статті 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У частині першій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що відстрочка виконання рішення суду може бути застосована судом у виняткових випадках, що створюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10 провадження № 61-46129св18.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26 червня 2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не надано достатніх та переконливих доказів, що свідчать про наявність у нього виключних обставин, через існування яких він позбавлений можливості виконати рішення суду, відтак підстави для задоволення заяви та розстрочення виконання рішення суду відсутні.

Крім цього, як вбачається з поданої заяви про розстрочку виконання рішення суду, ОСОБА_1 в поданій заяві посилається як на підставу необхідності розстрочки виконання рішення суду, складне матеріальне становище.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів свого скрутного матеріального стану, таких як: довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Також слід зазначити, сам по собі факт введення воєнного стану на території України не є безумовною підставою для здійснення судом відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, адже мають враховуватись конкретні обставини введення такого правового режиму у відношенні до певної особи.

Небезпека завдання ракетних ударів залишається на всій території України, однак такий стан не свідчить про те, що виконання рішень судів на всій території України підлягають відстроченню або розстроченню.

З огляду на наведене, доводи відповідача в обґрунтування розстрочки виконання рішення суду, не дають підстав для висновку, що існують обставини, які мають винятковий характер, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства „ІДЕЯ БАНК”, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 19390819, яке розташоване в м. Львів, вулиця Валова будинок 11, до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» 90440 (дев`яносто тисяч чотириста сорок) гривень 90 (дев`яносто) копійок заборгованості за кредитним договором та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року.

Суддя: