Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №646/11185/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/11185/25

Провадження № 1-кп/646/630/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора : ОСОБА_3 ,

потерпілого: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого : ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140001005 від 008.10.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого на посаді машиніста колійної машинної станції ДЕПО АТ «Укрзалізниця», малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2025 року приблизно о 13:45 год. ОСОБА_5 перебував на території «Основ`янської колійної машинної станції № 39», що розташована за адресоою: м. Харків, Мереф`янське шоссе, 30-А, де у вказаний час зустрів ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та в них виник словесний конфлікт. Далі в зв`язку з вказаним конфліктом у ОСОБА_5 виник раптовий злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження майна ОСОБА_4 , а саме автомобіля, яким користується останній.

В подальшому 08.10.2025 приблизно о 13:40 год. ОСОБА_5 діючи умисно, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_4 , що виникли напередодні, з метою реалізації свого раптового злочинного умислу, направленого на умисне пошкодження майна потерпілого, маючи при собі заздалегідь заготовлену полімерну пляшку із легкозаймистою речовиною в середині, прибув на місце для паркування транспортних засобів за адресою: м. Харків, Мереф`янське шосе, 30-А.

Так, ОСОБА_5 перебуваючи на місці для паркування транспортних засобів за вищевказаною адресою, продовжуючи реалізацію свого раптового злочинного умислу направленого на умисне пошкодження майна потерпілого з метою завдання йому матеріальної шкоди, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, тримаючи в руках заздалегідь підготовлену полімерну пляшку із легкозаймистою речовиною в середині, підійшов до автомобіля марки «CHEVROLET», моделі «EPICA», сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., яким користується потерпілий ОСОБА_4 та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно – небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, облив легкозаймистою речовиною вказаний автомобіль та за допомогою заздалегідь підготовлених сірників здійснив його підпал.

Згідно висновку пожежно-технічної експертизи №CE-19/121/25/25756-ПТ від 14.10.2025 технічною (безпосередньою) причиною пожежі в автомобілі моделі «ЕРІСА», сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, що сталася 08.10.2025 року на відкритій ділянці місцевості за адресою: м.Харків, Мереф?янське шосе, 30А, є займання пароповітряної суміші над горючою (легкозаймистою) рідиною, яка була розлита на поверхні даху і заднього скла автомобіля. Займання відбулося під впливом нештатного джерела відкритого вогню (полум?я сірника, запальнички тощо).

В подальшому, ОСОБА_5 , дочекавшись загоряння автомобіля покинув місце вчинення кримінального правопорушення, однак загорання автомобіля було ліквідовано з причин, які не залежали від його волі, тим самим спричинивши матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_4 внаслідок підпалу згідно з висновком транспортно-товарознавчої експертизи N? 15505 від 23.10.2025 в розмірі 14994 гривні 08 копійок.

Прокурор в судовому засіданні просила врахувати при призначенні покарання ОСОБА_5 обставини, що пом`якшують покарання та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, та на підставі ст.75 КК звільнити від відбування покарання строком на 3 роки, речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України, та стягнути витрати на залучення експерта.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного. Просив допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому цілком зрозуміло детально роз`яснене висунуте обвинувачення, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх немає ніякої необхідності.

Потерпілий ОСОБА_4 , не заперечував проти проведення судового розгляду за скороченою процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України, підтримав думку прокурора щодо призначення покарання ОСОБА_5 .

За результатами допиту ОСОБА_5 у судовому засіданні суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, і повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення у зазначені в обвинуваченні час, місці і спосіб. Цих обставин не оспорюють і інші учасники судового провадження, і суд не має жодних сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Враховуючи наведене, суд, з`ясувавши думку учасників процесу щодо порядку судового розгляду, роз`яснив їм процесуальні наслідки застосування скороченої процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, що у цьому разі вони будуть позбавлені можливості оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а також оскаржувати вирок до суду вищої інстанції з підстав недослідження судом доказів.

За таких обставин суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і розглядає справу у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, а також даних, які характеризують особу ОСОБА_5 та підтверджують витрати у кримінальному провадженні.

Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення і кваліфікує його дії, які полягали у закінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України.

Вирішуючи питання щодо обрання обвинуваченому виду, міри покарання і порядку його відбування, суд виходить з такого.

Як унормовано п. 3 ч. 1 ст. 65 цього Кодексу, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з частиною 2 цієї статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 КК України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

Згідно ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ окреслив умови, за яких призначене судом покарання може вважатися пропорційним. Для цього воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити для людини особистий надмірний тягар (п. 38).

Призначаючи ОСОБА_5 захід примусу, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, проте за обставин даної справи не завдало потерпілому тяжкої шкоди і непоправних наслідків, претензії від потерпілого відсутні.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлено, що він офіційно працевлаштований, працюючий на посаді машиніста колійної машинної станції ДЕПО АТ «Укрзалізниця», малолітніх дітей на утриманні не має, має зареєстроване місце проживання, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального провопорушення.

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Згідно з ч. 1 ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не встановлено.

Суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася. Тому при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У частині 2 ст. 65 КК України сформульований принцип доцільності покарання, відповідно до якого винній у кримінальному правопорушенні особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Додержання цих вимог закону припускає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати, чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити винному і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення зазначеної мети. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.

Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

За таких обставин, з метою попередження нових злочинів, виправлення, з врахуванням вимог ст.ст. 50, 65, 68 КК України, а також враховуючи ступінь і характер участі обвинуваченого у вчиненому злочині, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 в межах санкції визначеної ч. 2 ст. 194 КК України, з врахуванням ст. ч. 2 ст. 15 КК України, у виді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, суспільну небезпечність вчиненого злочину, обсяг заподіяної шкоди, намір відшкодувати завдані збитки, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв його розкриттю, характер та ступінь вини, а також те, що обвинувачений, запевнив суд, що став на шлях виправлення, зробивши відповідні висновки, а також встановленні в судовому засіданні пом`якшуючі покарання обставини, які в сукупності дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, суд приходить до висновку про можливе застосувати відносно ст.75КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов`язки, визначені ст. 76 ч. 1, п. п. 1, 2, ч.4 КК України.

Положення ст. 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями у справах даної категорії при призначенні покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк до п`яти років звільнити винну особу від його відбування з випробуванням за наявності підстав для висновку про можливість виправлення особи без відбування заходу примусу.

Іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому під час судового розгляду не обирався. Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність відповідних клопотань учасників процесу, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта по проведенню судової пожежно-технічної експертизи № СЕ-25/25756-ПТ від 14.10.2025, витрати на проведення якої складають 7131,20 грн; проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/121-25/26008-ФХД від 22.10.2025 у розмірі 4902,70 грн; проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №15505 від 23.10.2025 у розмірі 12 722,40 грн., відповідно до вимог ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта в загальній сумі – 24 756,30 грн., у зв`язку з проведенням: експертизи № СЕ-19/121-25/25756-ПТ від 14.10.2025 р. (витрати на проведення якої складають 7131,20 грн.); судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/121-25/26008-ФХД від 22.10.2025 (у розмірі 4902,70 грн.); судової транспортно-товарознавчої експертизи №15505 від 23.10.2025 (у розмірі 12722,40 грн.).

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: сейф-пакет № 6637769, сейф-пакет № 6190361, сейф-пакет № 6190362, в середині яких знаходяться об`єкти дослідження після проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1