Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №643/23395/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/560/26

Справа № 643/23395/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді- ОСОБА_1 , за участю секретаря – ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження № 12025226200000677 від 07.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, має повну середню освіту, не одружена, не працевлаштована, раніше не судима, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

УСТАНОВИВ:

06.12.2025 року приблизно о 22:40 годині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився у кафе «Реді» розташованого по вул. Гвардійців-Широнінців 73-Ж в м. Харкові.

На грунті раптово виниклих неприязних стосунків, розпочала словесний конфлікт із потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого діючи згідно раптово виниклого протиправного умислу, спрямованого на завдання побоїв ОСОБА_4 з метою спричинення їй фізичного болю, проявляючи надмірну агресію, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення потерпілій фізичного болю, страждань та бажаючи їх настання, умисно нанесла один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілій, а саме в область перенісся, спричинивши їй відчутний фізичний біль.

Далі, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, вийшовши з кафе «Реді» попрямувавши на зупинку громадського транспорту із назвою «вул. Нескорених», розташовану навпроти кафе «Реді» за вищевказаною адресою, наздогнала ОСОБА_4 і того ж дня біля 23:00 годин, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, спрямований на завдання побоїв ОСОБА_4 з метою спричинення їй фізичного болю, умисно нанесла їй ще два удари долонею правої руки в область правої щоки, спричинивши потерпілій виражений фізичний біль, але не спричинивши тілесні ушкодження, після чого протиправні дії ОСОБА_3 були припинені сторонніми особами.

Внаслідок умисно завданих побоїв ОСОБА_4 , які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, потерпілій ОСОБА_4 був спричинений сильний фізичний біль.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.126 КК України, тобто умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Прокурором подане клопотання про розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні, яке суд вважає обґрунтованим з наступних підстав.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до кримінальних проступків (ч. 2 ст. 12 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Як зазначає у своїх рішеннях ЄСПЛ, ані текст, ані дух ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100).

До того, як можливо стверджувати, що обвинувачений чітко своєю поведінкою відмовився від важливого права, передбаченого ст. 6 Конвенції, необхідно продемонструвати, що він міг обґрунтовано передбачити наслідки своєї поведінки (Ермі проти Iталії [ВП]). § 74, Сейдович проти Італії [ВП], § 87).

Деякі гарантії ст. 6 Конвенції, такі як право на адвоката, яке є фундаментальним правом серед тих прав, які складають поняття справедливого судового розгляду та забезпечення ефективності решти гарантій, викладених у ст. 6 Конвенції, вимагають спеціального стандарту захисту «усвідомлена та розумна відмова», встановленого у прецедентному праві Суду (Дворскі проти Хорватії [ВП], § 101; Піщальніков проти Росії § 77-79).

Разом з обвинувальним актом прокурором надано заяву обвинуваченої ОСОБА_3 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Крім того, надано письмову заяву потерпілої ОСОБА_4 , в якій підтверджено згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження.

Ураховуючи обставини кримінального провадження, позицію обвинуваченого, висловлену за участі захисника, а також позицію потерпілого, суд дійшов висновку, що у цій справі дотримані необхідні мінімальні гарантії справедливого судового розгляду та відмова обвинуваченого від права на розгляд справи в загальному порядку, передбаченому Главою 28 КПК України, не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Отже, наявні підстави для розгляду обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Учасники судового провадження не оспорювали обставини вчинення кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування.

Відтак, у суду відсутні підстави надавати у даному вироку оцінку доказам, які зібрані органом досудового розслідування на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, а саме умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Враховуючи, що розгляд обвинувального акту здійснюється у спрощеному провадженні, суд встановлює відомості, що характеризують обвинуваченого, виключно на підставі даних, зібраних органом досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Інших відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає її щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до ст. 67 КК України, визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння .

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Таким чином, у ч. 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.

При призначенні обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків; обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання; особу винної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Водночас суд враховує обставини скоєного кримінального правопорушення, яке полягало у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій з метою самоствердження та демонстрації переваги у фізичній силі.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про можливість призначення обвинуваченій покарання, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, у виді штрафу.

На переконання суду, такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та формування у свідомості обвинуваченого уявлення про неминучість покарання, у разі вчинення кримінального правопорушення.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався. Прокурором клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось. Враховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не пред`явлено, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів і документів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 2, 91, 337, 369-371, 373, 374, 381, 382, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Речові докази:

- CD-R диск «hp», на якому міститься інформація аудіозапису зі служби «102» про події,що мали місце 06.12.2025 , що запаковано до паперового конверту білого та скріплено печаткою «Для пакетів » ХРУП№2 ГУНП в Харківській області , CD-R диск «hp», на якому міститься інформація стосовно спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мало місце 06.12.2025 , що запаковано до паперового конверту білого та скріплено печаткою «Для пакетів » ХРУП№2 ГУНП в Харківській області - зберігати в матеріалах кримінального провадження 12025226200000677 від 07.12.2025 протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1