Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №402/1486/25 — Благовіщенський районний суд Кіровоградської області

Справа №402/1486/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( заочне)

"18" березня 2026 р. Благовіщенський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Ясінського Л.Ю.

секретаря судового засідання - Ільченко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Благовіщенське Кіровоградської області, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності, поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача адвокат Терновенко Р.М. звернувся в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:

-встановити факт проживання однією сім`єю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з січня 1990 року по листопад 2012 р.;

- визнати спільним майном чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу наступне майно: житловий будинок разом з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95.42 кв.м.;

-припинити за ОСОБА_2 право власності житловий будинок разом з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95.42 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку разом з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95.42 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку разом з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95.42 кв.м.

Позов до суду мотивовано зі слідуючих підстав:

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з відповідачем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з січня 1990 року по листопад 2012 року, як дружина та чоловік.

За час спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини позивач та відповідач вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, мають спільних дітей, побудували будинок, купували меблі та інші предмети домашнього побуту.

В період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу тобто з січня 1990 року по листопад 2012 року на відповідача в 2011 році було зареєстровано житловий будинок , який знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.08.2011 року серія НОМЕР_1 .

Даний житловий будинок набутий сторонами за час їх спільного проживання без реєстрації шлюбу та на думку позивача є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки був побудований в період їх спільного проживання за їх спільні кошти. За час спільного проживання позивач не ставила питання про поділ майна подружжя оскільки вважала, що буде проживати разом з чоловіком однією сім`єю та не мала жодного наміру припиняти цивільних шлюбних відносин.

З грудня 2012 року сторони не проживають разом, та не ведуть спільне господарство.

Враховуючи ту обставину, що титульним власником даного будинку є відповідач, та який після припинення шлюбних відносин відмовився в добровільному порядку визнавати право власності на частку позивача, у зв`язку з чим позивач має намір захистити своє порушене право власності на спільно набуте майно, а саме на 1/2 частини житлового будинку площею 95,42 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна, набутого у цей період, спільною сумісною власністю та його поділ.

Ухвалою Благовіщенського районного суду від 15 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Благовіщенського районного суду від 20 лютого 2026 року винесено закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

В судове засідання позивач та його представник - адвокат Терновенко Р.М. повноваження якого містяться в матеріалах справи не з`явились, представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України. Відповідач відзив на позов не надав, повідомлялася про час та місце слухання справи за зазначеною позивачем адресою, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження з позовною заявою та додатками до неї та через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України".

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз`яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, судом встановлюються факти, які породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки; сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 1990 року по 2012 рік почали спільно проживати разом однією сім`єю, як подружжя, однак шлюб не реєстрували. В період спільного проживання, як чоловіка і жінки в них народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт спільного проживання позивача з відповідачем підтверджується : свідоцтвами про народження спільних доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , витягом з реєстру територіальної громади №2025/017021981 від 16.11.20215 року з якої вбачається що ОСОБА_4 з 22.01.1994 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , доваідкою виконавчого комітету Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області від 10 листопада 2025 року №213 з якої вбачається, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали в період з 1991 по 2012 роки : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, факт спільного проживання позивача та відповідача, як подружжя без реєстрації шлюбу в період з січня 1990 року по листопад 2012 року та ведення ними спільного господарства можуть підтвердити свідки, жителі села Кам`яна Криниця Голованівського району Кіровоградської області: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Крім того, факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 підтверджується спільними сімейними фото, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що у період часу з січня 1990 року по листопад 2012 року позивач та відповідач постійно перебували у фактичних шлюбних відносинах за час перебування у цивільному шлюбі за рахунок спільних коштів побудували будинок з господарсько - побутовими спорудами, мали спільний бюджет, купували меблі та інші предмети домашнього вжитку, разом вели спільне господарство. Наведений факт проживання, як чоловіка та жінки не спростовується сторонами, підтверджується зібраними по справі письмовими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Згідно з статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю,але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання,належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно,що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що стаття 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Зазначена правова позиція висловлена ВС у постанові від 25 січня 2018 року в справі №337-5266/15-ц (провадження №61-1678св17).

Відповідно до вимог статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з січня 1990 року по листопад 2012 року. За вказаний період часу за спільні кошти позивача та відповідача було побудовано житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 ,

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.08.2011 року серія НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок розташований за адресою : АДРЕСА_1 було зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 .

Разом з тим, судом встановлено, та не спростовується сторонами, що спірний будинок побудований сторонами за період їх спільного фактичного проживання , як чоловіка та жінки за спільні кошти, тому даний будинок, відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільний будинок на дві рівні частини, визнавши за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку разом з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, однак позивачем в позові було зазначено судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 69-71 СК України, суд, -

УХВАЛИВ

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності, поділ спільного майна - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без реєстрації шлюбу у період з січня 1990 року по листопад 2012 року.

Визнати спільним майном чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу житловий будинок разом з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95.42 кв.м., житловою площею 71.25 кв.м.

Припинити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок разом з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95.42 кв.м., житловою площею 71.25 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95.42 кв.м., житловою площею 71.25 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95.42 кв.м., житловою площею 71.25 кв.м.

Судові витрати залишити за позивачем згідно поданої заяви.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л.Ю.Ясінський