Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №398/7519/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7519/25

провадження №: 2/398/1098/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"18" березня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернулось в суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1547006 від 10.04.2024 року в розмірі 68 250,00 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.04.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1547006 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 6 500,00 грн, строком на 360 днів, тобто до 05.04.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 1,500% в день (знижена процентна ставка) до 2,50% в день (стандартна процентна ставка). 27.06.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27062025, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право грошової вимоги до відповідача за договором №1547006 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року. Відповідач тривалий час не виконує свої зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 27.06.2025 року, виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 68 250,00 грн, в тому числі: 6 500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 58 500,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 250,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилась без повідомлення причин, відзив не подала та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено ухвалу про заочний розгляд цієї справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 10.04.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір №1547006 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 6 500,00 грн, строком на 360 днів, тобто до 05.04.2025 року (включно). Зазначений договір містить додаток №1 (графік платежів). Крім того, відповідач ознайомилась з паспортом споживчого кредиту. Вказані кредитний договір, додаток №1 до нього (графік платежів) та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало повністю та надало їй кредит в сумі 6 500,00 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, що також підтверджується інформацією, наданою АТ «Перший Український Міжнародний Банк». Зокрема, з інформації банку вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована та видана на ім`я відповідача та 10.04.2024 року на зазначену картку зараховано кошти в сумі 6 500,00 грн.

27.06.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27062025, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №27062025 від 27.06.2025 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за договором №1547006 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором №1547006 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року.

Згідно з розрахунками, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, у зв`язку з чим станом на 27.06.2025 року, виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 68 250,00 грн, в тому числі: 6 500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 58 500,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 250,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись в суд з позовом, позивач просив стягнути тіло кредиту в розмірі 6 500,00 грн та наявними у справі доказами підтверджується факт укладення кредитного договору, отримання і неповернення відповідачем суми кредиту в розмірі 6 500,00 грн, а відтак з відповідача підлягає стягненню саме така сума тіла кредиту.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесені зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, доповнено ст. 8 частиною п`ятою наступного змісту: «5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Крім того, зазначеним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5%; протягом наступних 120 днів – 1,5%».

Цей закон набрав чинності 24.12.2023 року.

Отже, протягом перших 120 днів, тобто з 24.12.2023 року до 21.04.2024 року включно, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів, тобто з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно – 1,5%, а з 20.08.2024 року – 1% (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Також, оскільки відповідач не виконала умови кредитного договору для отримання індивідуальної ставки (1,500% в день), то нарахування відсотків з першого дня користування кредитом слід здійснювати за стандартною ставкою (2,50% в день) (п. 1.5 кредитного договору).

Враховуючи вище викладене, суд не погоджується з наданим розрахунком в частині нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки протягом всього строку кредитування (з 10.04.2024 року до 05.04.2025 року) відсотки за користування кредитом нараховувались з розрахунку 2,50% за кожен день користування кредитом, що суперечить вищевказаним приписам Закону України «Про споживче кредитування», а тому нарахування відсотків повинно бути здійснено наступним чином:

- за період з 10.04.2024 року до 21.04.2024 року включно (11 днів) нарахування відсотків за користування кредитом повинно здійснюватися з розрахунку 2,50% за кожен день користування кредитом, тобто 162,50 грн на день (6 500,00 грн х 2,50% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 1 787,50 грн (162,50 грн х 11 днів);

- за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно (120 днів) повинно здійснюватись з розрахунку 1,5% за кожен день користування кредитом, тобто 97,50 грн на день (6 500,00 грн х 1,5% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 11 700,00 грн (97,50 грн х 120 днів);

- за період з 20.08.2024 року до 05.04.2025 року включно (229 днів) повинно здійснюватись з розрахунку 1% за кожен день користування кредитом, тобто 65,00 грн на день (6 500,00 грн х 1% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 14 885,00 грн (65,00 грн х 229 днів).

Відтак заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом за період з 10.04.2024 року до 05.04.2025 року включно, в межах заявлених позовних вимог, становитиме: 28 372,50 грн (1 787,50 грн (відсотки за період з 10.04.2024 року до 21.04.2024 року включно) + 11 700,00 грн (відсотки за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно) + 14 885,00 грн (відсотки за період з 20.08.2024 року до 05.04.2025 року включно).

Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені договором і законом зобов`язання ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 500,00 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 28 372,50 грн, а всього – 34 872,50 грн.

Щодо стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій (штрафів) в сумі 3 250,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на дату укладення кредитного договору (10.04.2024 року) та строк його дії в період дії в Україні воєнного стану, нарахування штрафних санкцій (пені, штрафів) суперечить вищезазначеній нормі ЦК України, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафів) в розмірі 3 250,00 грн не підлягають задоволенню.

З огляду на ціну позову, яку зазначив позивач та вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1547006 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року в загальному розмірі 68 250,00 грн, судом задоволено 51,10 % (34 872,50 грн х 100% : 68 250,00 грн)

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог (51,10%), в розмірі 1 237,85 грн та 5 110,00 грн відповідно.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 280 – 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором №1547006 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року станом на 27.06.2025 року в загальному розмірі 34 872 (тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 50 коп, яка складається з:

6 500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;

28 372,50 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в розмірі 1 237 (одна тисяча двісті тридцять сім) грн 85 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 110 (п`ять тисяч сто десять) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 18 березня 2026 року.

Суддя О.В.Авраменко