Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №385/249/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/249/26

Провадження № 2/385/131/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

16.03.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін

позиція позивача

позивачка, через свого представника – адвоката Марущака О. Є., звернулась в суд з позовом до відповідача в якому просить розірвати шлюб укладений між ними 11.09.2024 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог щодо розірвання шлюбу позивачка покликається на те, що 11.09.2024 вона з ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Однак спільне життя з відповідачем не склалось. Вони мають різні погляди на життя та сімейні обов`язки. Подружні відносини припинили, спільне господарство не ведуть та проживають окремо. Можливості зберегти сім`ю немає. На примирення вона не згодна. Після розірвання шлюбу просить залишити їй прізвище ОСОБА_5 .

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення аліментів позивачка покликається на те, що сторони стали проживати окремо та припинили підтримувати шлюбні відносини, вести спільне господарство. Дитина - ОСОБА_6 , проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини, кошти на її утримання не надає. Відповідач фізично здоровий, працездатний, та має можливість сплачувати аліменти інших утриманців немає. У зв`язку з наведеним, вона змушена звернутись з даним позовом до суду.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення аліментів на своє утримання позивачка покликається на те, що вона на даний час доглядає за малолітньою дитиною та, у зв`язку з цим, окрім допомоги на утримання дитини жодного іншого доходу не має. Відповідач є здоровий, працездатний, а отже має постійний дохід та можливість надавати кошти на її утримання.

Позивачка в судове засідання не з`явилась. Від представника позивачки надійшло клопотання в якому він просить розглянути справу за його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач правом подання відзиву не скористався, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою від 19.02.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Разом з позовною заявою стороною позивача подано клопотання про витребування доказів.

16.03.2026 від представника позивачки до суду, надійшло клопотання в якому він просить розглянути справу за його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

16.03.2026 судом проведено розгляд справи по суті за відсутності сторін.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивачка скористалась своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подавши через представника заяву про розгляд справи за її відсутності, а відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь яких заяв на адресу суду не подав. Направлена за його адресою реєстрації рекомендованим поштовим відправленням судова повістка вважається врученою йому 26.02.2026, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання, будучи належним чином повідомленим, не з`явився, позивачка, згідно поданої заяви, не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

При зазначенні дати ухвалення судового рішення та вказанні в резолютивній частині дати складання повного тексту судового рішення судом враховано висновок викладені в постанові ОП ВС від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, за яким у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Сторони по справі одружились 11.09.2024, зареєструвавши шлюб в Гайворонській міській раді, актовий запис № 8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.09.2024; після реєстрації шлюбу позивачці присвоєно прізвище ОСОБА_5 . (а.с. 7).

З свідоцтва про народження про народження серії НОМЕР_2 від 19.03.2025, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками, неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

З довідки № 120 від 06.02.2026, яка видана Гайворонською міською радою вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та на її утриманні перебуває донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Слід вказати, що суд вважав за можливе задоволити клопотання позивачки про витребування доказів та з отриманої відповіді № 2461835 з державного реєстру платників податків вбачається, що відповідач в 2025 році отримав дохід в загальній сумі 207917,06 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наміром позивачки припинити шлюбні відносини з відповідачем та стягнути з нього аліменти на утримання дитини та своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, за приписами частини 3 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Крім цього, суд зважає на роз`яснення Пленуму Верховного суду України, викладені в пункті 10 постанови від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як вбачається з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, судом враховано такі положення Закону:

дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч. 1, 2, 4 ст. 84 СК України).

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, однак на даний час не проживають як подружжя та не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства. Позивачка на примирення не згідна, наполягає на розірванні шлюбу.

Неявку відповідача в судове засідання, суд розцінює як його байдужість до долі шлюбу.

Наведені обставини дають підстави вважати, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Зважаючи на те, що вступ в шлюб та перебування в ньому повинні ґрунтуватись на вільній згоді жінки і чоловіка, враховуючи тривалість розладу в сім`ї сторін, суд доходить переконання, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження їхнього шлюбу є неможливим, тому позов в частині вимоги про розірвання шлюбу слід задовольнити.

Суд звертає увагу на положення ст. 113 СК України, за яким особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище та на те, що позивачка просила залишити їй прізвище отримане при реєстрації шлюбу.

Також дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що у сторін є неповнолітня дитина – донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Відповідач кошти на утримання дитини не надає.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує матеріальний стан позивачки та відповідача, потреби дитини даного віку. Зокрема суду не надано доказів того що відповідач є непрацездатним чи має на утриманні інших осіб.

Враховуючи мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, беручи до уваги витрати, які необхідні для утримання та виховання дитини, необхідність створення для неї такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, рівність прав батьків щодо обов`язку утримання дитини та моменту з якого проводиться стягнення, в зв`язку з чим суд доходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Виходячи з викладеного вище, позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю, а в частині стягнення аліментів частково в розмірі 1/4 частки заробітку відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й підлягають стягненню з дня подачі позову - 17.02.2026.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, яку суд зазначає наступне.

Сімейним кодексом в статті 84 передбачено право дружини - матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

При визначенні розміру стягувати на утримання дружини аліментів, суд враховує, що у Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

При визначенні розміру стягуваних аліментів на утримання дружини, суд вважає, що оскільки відповідач не спростував можливість надання ним такого утримання, суду не надано доказів того, що він є непрацездатним, має на утриманні інших осіб, окрім малолітньої доньки ОСОБА_7 , вимога про стягнення на утримання аліментів у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) є надмірною та вважає за можливе стягнення на утримання дружини аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку відповідача що буде достатнім та співрозмірним.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини до досягненню дитиною трирічного віку - слід задовольнити частково.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено 1331 грн 20 коп судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 3), а тому, з врахуванням положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Щодо витрат за сплату судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та дитини (позовні вимоги майнового характеру), то позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Оскільки позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено повністю, а на утримання дружини - частково.

Судовий збір за позовні вимоги майнового характеру ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог, а з урахуванням пропорційного, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, стягнення судового збору з нього в дохід держави слід стягнути 1198,08 грн судового збору.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. 150, 180-182, 191 СК України, суд, -.

ухвалив:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.09.2024 в Гайворонській міській раді, актовий запис № 8.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище ОСОБА_5 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 17.02.2026 і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В решті позову відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1198 (одну тисячу сто дев`яносто вісім) грн 08 коп. судового збору в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 18.03.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 16.03.2026