Суд: Косівський районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 17 березня 2026 р.
Справа: №347/540/26
Суддя: КІЦУЛА Ю. С.
Справа № 347/540/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2026 року м. Косів
Cуддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцула Ю.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Косівського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
в с т а н о в и л а:
До Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшли адмінматеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП.
Так, щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №736470 від 27.02.2026 року, згідно з яким з початку лютого 2026 року в с. Річка, батько ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбачених законодавством обов?язків щодо забезпечення необхідних умов життя своєї дитини, ОСОБА_2 , 2023 р.н., а саме, батько залишив на 3-4 тижні малолітню дочку з дружиною інвалідом - колясочником.
В судове засідання ОСОБА_1 не з?явився, про причини неявки суд не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Водночас, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.184 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП України.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов?язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Вказана норма є бланкетною, тобто у ній закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, тому обов?язковим є зазначення норми закону, яка визначає обов?язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, яку порушено суб?єктом обов?язків означеного вище правопорушення щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Статтею 150 СК України передбачені обов?язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, батьки зобов?язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що гр. ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя своєї малолітньої дочки, оскільки залишив на 3-4 тижні малолітню дочку з дружиною інвалідом – колясочником.
З долученої до протоколу про адміністративне правопорушення копії інформації начальника служби у справах дітей Косівської міської ради видно, що до Служби звернулась з заявою жителька с. Річка ОСОБА_3 про те, що її дочка ОСОБА_4 , 1997 р.н. інвалід-колясочник, а зять ОСОБА_1 часто пропадає з дому на 3-4 тижні, не пояснюючи причину та не виконує свої батьківські обов?язки відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, не думає про забезпечення сім?ї усім необхідним для проживання, не цікавиться дочкою, її здоров?ям, не водить у дошкільний заклад, на телефонні дзвінки не відповідає (а.с.3).
При цьому, жодних доказів, що мати дитини є інвалідом, в т.ч. інвалідом-колясочником та потребує стороннього догляду, в зв?язку із чим не може сама доглядати малолітню доньку, матеріали справи не містять.
Крім того, відсутні будь-які підтверджуючі докази того, що малолітня дитина проживає з матір?ю та батьком, тобто відсутні дані щодо реєстрації місця проживання дитини, а також що дитина взагалі оформлена в будь який дошкільний заклад, про який зазначає заявниця ОСОБА_3 .
Крім того, в матеріалах справи взагалі не міститься доказів того, що Служба у справах дітей Косівської міської ради виїжджала на місце проживання малолітньої дитини, чи обстежувала умови проживання, а відтак дійшла висновку про ухилення батьком від виконання своїх батьківських обов`язків. Фактично служба у справах дітей, лише написала звернення зі слів заявниці.
На переконання суду, такі обставини, жодним чином, не свідчать про ухилення від виконання батьківських обов?язків.
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення це ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх/неповнолітніх дітей, однак у діях ОСОБА_1 суд не вбачає правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, враховуючи докази по справі, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №736470 від 27.02.2026 року, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а тому, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
п о с т а н о в и л а :
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Ю.С. Кіцула
Оригінал: reyestr.court.gov.ua