Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №215/9001/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/9001/25

номер провадження 2/215/1209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 рокуТернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді - Дудікова А.В.,

при секретарі - Болдирєвій А.О.,

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/9001/25 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив

Описова частина

У листопаді 2025 року представник АТ «ПУМБ» звернувся через підсистему електронний суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1002045665501 від 14.12.2021 у розмірі 75 935,10 грн та понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1002045665501 від 14.12.2021, за яким позичальнику видано кредит у сумі 55 000 грн. строком на 36 місяців, розмір процентної ставки 0,01% річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами). Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.08.2025 складає у загальному розмірі 75 935,10 грн. Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду із позовом. За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 04.08.2025 становить у загальному розмірі 75 935,10 грн, з яких: 38 101,86 грн - заборгованість за кредитом, 9,74 грн - заборгованість за процентами, 37 823,50 грн - заборгованість за комісією. Також просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Ухвалою суду від 01.12.2025 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.12.2025.

22.12.2025 відповідач до суду подав заяви про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи для звернення за правовою допомогою.

22.12.2025 задоволено заяву відповідача, розгляд справи відкладено на 29.01.2026.

25.01.2026 представником відповідача Кадук В.В. до суду направлено відзив на позовну заяву. Позовну заяву Відповідач визнає частково, погоджується, що 14 грудня 2021 року між ним та позивачем укладено Договір № 1002045665501 (далі – Договір) про надання кредиту у сумі 55000,00 грн, погоджується, що на його картковий рахунок дійсно було нараховано кредитні кошти у розмірі 55 000,00 грн, якими він користувався та відповідно сплачував тіло кредиту та фіксовані проценти за користування кредитом (0.010 % річних- фіксована, згідно пунктів 1, 2 розділу ІV Кредитного договору № 1002045665501 від 14.12.2021). Однак, не погоджується з вимогою позивача щодо нарахування та стягнення суми заборгованості за комісією, так як позивачем не надано доказів надання відповідачеві послуг з обслуговування кредитної заборгованості. Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Враховуючи, що Позивач не зазначив та не надав доказів наявності додаткових послуг за період кредитування і погодження їх зі споживачем, то положення щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Тобто, зміст пункту 5 розділу ІV Кредитного договору № 1002045665501 від 14.12.2021 щодо обов`язку сплачувати комісію, пов`язану з обслуговуванням кредиту в розмірі 2,99% щомісяця від суми кредиту, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування». Посилання позивача у позовній заяві на висновки викладені у постанові Миколаївського апеляційного суду від 11.09.2024 по справі № 486/203/24 щодо правомірності стягнення комісії за обслуговування кредиту є помилковими, оскільки, вони суперечать висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.При цьому, висновки Верховного суду, як найвищого суду у системі судоустрою України,забезпечують сталість, стабільність та єдність судової практики. Таким чином, нарахування та стягнення комісії за Кредитним договором№ 1002045665501 від 14.12.2021 є незаконними. Позивачу надано кредит у розмірі 55000,00 грн, при цьому згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, станом на 04.08.2025, відповідачем сплачено 16898,14 грн. за тілом кредиту та 21378,50 грн. за нікчемною комісією, що загалом становить 38 276,64 грн. Таким чином, представник відповідач зазначила, що за її контррозрахунком заборгованість за тілом кредиту має становити 16 733,10 грн, з яких: 16 723,36 грн. заборгованість за тілом кредиту (55000грн – 38276,64 грн); 9,74 грн. заборгованість за процентами. Просила суд позовні вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково, а саме: стягнути заборгованість за Кредитним договором № 1002045665501 від 14.12.2021 у розмірі 16 723,36 грн та стягнути витрати зі сплати судового збору у сумі 533,90 грн (відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

29.01.2026 розгляд справи відкладено на 11.03.2026, для надання позивачу часу на ознайомлення з відзивом.

У судове засідання призначене на 11.03.2026 представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач та представник відповідача, в судове засідання призначене на 11.03.2026 не з`явилися, у відзиві на позовну просили розглянути справу за їх відсутності. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Мотивувальна частина

Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч. 3 ст. 211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст. 247 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.12.2021 ОСОБА_1 підписав з АТ «ПУМБ» заяву №1002045665501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якої відповідач отримав кредит у розмірі 55 000 грн на споживчі цілі (а.с.16).

Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ" в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах. У заяві зазначено, що кредит надається на загальні споживчі цілі шляхом банківського переказу на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ» (а.с.16-18).

14.12.2021 ОСОБА_1 підписав з АТ «ПУМБ» паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних відповідачем умов кредитування (а.с.19).

Заява та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем власноручно.

Надання відповідачу кредитних коштів в сумі 55 000 грн за договором №1002045665501 від 14.12.2021 підтверджується платіжною інструкцією TR.54523006.71156.8810 від 14.12.2021 (а.с.41).

Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору (а.с. 23).

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно п. 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Частиною 6 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що сторони несуть відповідальність, передбачену умовами цього договору та чинним законодавством України за невиконання, неналежне виконання своїх обов`язків, передбачених договором.

Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 станом на 04.08.2025, складає 75 935,10 грн, з яких: 38 101,86 грн - заборгованість за кредитом, 9,74 грн - заборгованість за процентами, 37 823,50 грн - заборгованість за комісією (а.с.42-46).

До матеріалів справи долучені виписки за рахунком ОСОБА_1 , з яких вбачається, що відповідач протягом строку кредитування користувався кредитними коштами та частково сплачував грошові кошти за умовами договорів (а.с. 47-51).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, позивачем до суду надано копії Заяв позичальника на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, зокрема договір №1002045665501 від 14.12.2021, який містить особистий підпис ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

05.08.2025 позивач направив відповідачеві письмову вимогу (повідомлення), в якій вимагав від останнього виконати зобов`язання перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором, а саме: погасити заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 75 935,10 грн (а.с.36,37,39).

Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 станом на 04.08.2025, становить 75 935,10 грн, а саме: 38 101,86 грн - заборгованість за кредитом, 9,74 грн - заборгованість за відсотками, 37 823,50 грн - заборгованість за комісією.

Разом з тим, відповідач у відзиві зазначає, що заборгованість за договором ним була сплачена в сумі 38 276,64 грн.

З наданого позивачем розрахунку суд вбачає, що відповідачем було сплачено згальна сума 38 282,12 грн, які позивачем були розподілено: 16 898,14 грн –заборгованість тілом кредиту; 5,48 грн – заборгованість за відсотками та 21 378,50 грн – заборгованість за комісією.

Разом з тим, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5.7.3 публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Проте, банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» був ознайомлений відповідач ОСОБА_1 та погодився з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 5 Заяви № 1002045665501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 14.12.2021 визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,99%. Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена в розділі «Графік платежів». Розмір такої комісії за кредитним договором, щомісяця, становить 1 644,50 грн.

Однак, у заяві № 1002045665501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 14.12.2021 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 5 Заяви № 1002045665501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 14.12.2021 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №496/3134/19.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним, у позивача були відсутні підстави для нарахування заборгованість по комісії.

Враховуючи, що кредитним договором №1002045665501 від 14.12.2021, сторони погодили процентну ставку за користування кредитом, позивачем надано належні докази на підтвердження розміру заборгованості за процентами за спірним кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за сумою кредиту та процентами за вищевказаним Кредитним договором. Разом з тим, суд не погоджується з сумою, яка була нарахована позивачем, оскільки із виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що останній сплатив грошові кошти у сумі 16 898,14 грн + 21 378,50 грн. Однак позивач частину вказаних коштів направив не на стягнення кредитної заборгованості, а на погашення заборгованості по комісії.

Після отримання відзиву на позов, позивач не скористався своїм правом на надання пояснень, які б спростовували викладені пояснення представником відповідача.

Відповідач визнав, що між ним та АТ «ПУМБ» був укладений кредитний договір № 1002045665501 від 14.12.2021 та отримання за ним кредитних коштів за договором в сумі 55 000 грн. Враховуючи сплачені відповідачем кошти у розмірі 38 276,64 грн., на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягнення 16 723,36 грн. заборгованості за кредитним договором.

Висновки за результатом розгляду позовної заяви

З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 частково виконав зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1002045665501 від 14.12.2021, укладеними між ним та позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» підлягають частковому задоволенню. З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 16 733,10 грн, з яких: 16 723,36 грн - заборгованість за кредитом, 9,74 грн; - заборгованість за процентами.

Вказана вище заборгованість підтверджується представленими позивачем розрахунками заборгованості, які є арифметично правильними та у встановленому законом порядку (ст. ст. 12, 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем.

Щодо судових витрат

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 532,93 грн (коефіцієнт задоволених вимог 0,220).

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 272, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 733,10 грн (шістнадцять тисяч сімсот тридцять три гривні 10 коп.), з яких: 16 723,36 грн - заборгованість за кредитом, 9,74 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 532,93 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 93 коп.).

В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосереднього до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ - 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 17 березня 2026 року.

Суддя