Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №215/5472/14-ц — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5472/14-ц

2/215/1918/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в

складі:

головуючого судді - Лиходєдова А.B.,

за участю секретаря судового засідання - Маняхіної А.О.

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, справу за позовом ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) та неповнолітньої ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради (ЄДРПОУ: 04052554, адреса: 50083, Дніпропетровська область, Криворізький район, місто Кривий Ріг, вул. Антона Ігнатченка, 1а) про усунення перешкод у користуванні частиною домоволодіння та визначення порядку користування домоволодінням,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про усунення перешкод у користуванні частиною домоволодіння та визначення порядку користування домоволодінням, неодноразово уточнюючи її (09.07.2015 року, 28.07.2015 року). В обґрунтування позову зазначає, що на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом, нотаріально посвідченого 18 листопада 1997 року державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорною 3.Л. позивач є власником 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_3 . Крім неї, на підставі цього ж свідоцтва про спадщину за заповітом, власником іншої 1/2 частки цього ж домоволодіння був її дядько, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_4 , видане 17 червня 2013 року Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис.

Після смерті її дядька, ОСОБА_4 , на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія ЕЕР № 922842, виданого 08 травня 2015 року реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія ЕЕР №922844, виданого 08 травня 2015 року реєстраційною службою Криворізького міського управління Дніпропетровської області, власниками по 1/4 частці зазначеного домоволодіння є відповідачі ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Домоволодіння АДРЕСА_3 складається: з глинобитного обкладеного 1/2 частини цеглою жилого будинку «А-1», загальною площею 35,8 кв.м., із якої жила площа 21,9 кв.м., з господарчими побудовами шлакоблочна літня кухня «Г», загальна площа 15,45 кв.м., погріб «Е», площею 4,1 кв.м., водоколонка «11», «111», замощення «1», «2» та паркану. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці, загальною

площею 2191,0 м. кв., яка на момент подання позову не приватизована.

Після прийняття спадщини між позивачем та померлим ОСОБА_4 часто виникали суперечки у користуванні 1/2 частини спадкового майна, однак всі питання вирішувалися самостійно.Після його смерті на 1/2 частину спірного домоволодіння, яка належала ОСОБА_4 спадщину прийняли відповідачі дружина ОСОБА_2 та його неповнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 1/4 частині кожна. Позивач стверджує, що відповідачка ОСОБА_2 на територію домоволодіння, яке належить їй на праві приватної власності, а саме на 1/2 частину, її не допускає, чинить перешкоди у користуванні. мотивує тим. що все домоволодіння належати тільки їй одній. На подвір`ї відповідач ОСОБА_2 тримає собаку і позивач не може зайти на територію належного їй 1/2 частини домоволодіння, чим чинить позивачу відповідні перешкоди у користуванні. З огляду на обставини, вона неодноразово зверталася до відповідачки ОСОБА_2 з пропозицією розділити майно аби надалі між ними не виникали суперечки з приводу подальшого користування.

Однак відповідачка ОСОБА_2 добровільно розділити та користуватися спірним домоволодінням не бажає, від переговорів відмовляється, до належної позивачці 1/2 частини домоволодіння не допускає, чим чинить перешкоди. Така поведінка відповідачки ОСОБА_2 спричиняє позивачу, як власнику 1/2 частини домоволодіння певні незручності, порушує права, що змусило її звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав.

Позивач зазначає, що будинок складається з двох жилих кімнат, кімната 1-3 має площу 15.30 кв. м., кімната 1-2 має площу 6,6 кв. м., кухня 1-4 має площу 10,2 кв. М., тамбур - 2.10 кв. м., кладовка - 1,6 кв.м. Будинок обладнаний водяним опаленням, підключено газ, водопостачання та електропостачання. Також на території домоволодіння є літня кухня, площею 15.45 кв. м. та погріб. Отже, якщо при визначені їй у користування виділити в жилому будинку кімнату 1-3, площею 15,3 кв.м. і літню кухню, площею 15,45 кв.м.. а відповідачам ОСОБА_2 та її неповнолітній ОСОБА_3 у будинку кімнату 1-2, площею 6,6 кв.м., кухню 1-4, площею 10,2 кв. м., тамбур, площею 2,10 кв. м. та кладовку, площею 1,6 кв. м.,то їх права не будуть порушені.

Також стверджує, що не будуть порушенні права відповідачів ОСОБА_2 та її неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо земельну ділянку, площею 2190,0 кв. м., на якій розташований будинок АДРЕСА_3 . розділити у користування, позивачу 1/2 частину, а відповідачам по 1/4 частині.

В зв`язку з викладеним позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні належним їй домоволодінням, зобов`язавши відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , надати позивачу вільний доступ до користування 1/2 частиною зазначеного домоволодіння. Визначити наступний порядок користування домоволодінням

АДРЕСА_3 :

ОСОБА_1 виділити у користування кімнату 1-3, площею 15,3 кв. м. у жилому будинку, зазначеному «А-1» та літню кухню, площею 15,45 кв. м., яка розташована на території домоволодіння та зазначена літерою «Г». Відповідачам ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 виділити у користування кімнату 1-2, площею 6,6 кв. м., кухню 1-4, площею 10,2 кв. м., тамбур, площею 2,10 кв. м., кладовку, площею 1,6 кв. м. у жилому будинку, зазначеному літерою «A-1» та погріб, зазначений літерою «Е». Водоколонку та паркан залишити у спільному користуванні. Земельну ділянку, загальною площею 2190,0 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 також розділити у користування, мені частину, а відповідачам ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/4 частині кожній.

09.09.2014 року до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, надійшла вказана позовна заява. В результаті автоматичного розподілу справу призначено судді Тарасенку О.В. Ухвалою від 21.10.2014 відкрито провадження у справі.

У зв`язку із закінченням строку повноважень судді Тарасенка О.В. з досягненням ним шістдесят п?яти років, було призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної цивільної справи. В результаті повторного автоматизованого розподілу справу призначено судді Лиходєдову А.В..

Ухвалою від 18.06.2016 року суддею Лиходєдовим А.В. прийнято до розгляду дану

справу та визначено розглядати зі стадії початку розгляду справи по суті. 27.04.2018 року, в зв?язку з набуттям чинності ЦПК України в редакції 2017 року 15.12.2017 року, суд ухвалив проводити в послідуючому розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників процесу.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, так як позов поданий без зазначення правових підстав, а заявлені вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначила, що ніколи не чинила перешкоди у користуванні спірним домоволодінням позивачу, що підтверджується відсутністю будь-яких доказів щодо обставин справи. Вважає, що до ідеальної частини у праві спільної власності, позивачці належить в будинку : житлової площі 10,95 м.кв., загальної 17,9 м.кв.. Частка відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочки складає житлової площі по 5,47 м.кв. кожній, загальної по 8,95 м.кв.. Відповідач зазначає, що позивач наполягає у своєму позові на встановлені такого порядку користування будинком, при якому їй буде виділена кімната 15,3 кв.м., що на 4,35 кв.м. більше її ідеальної частки у праві спільної сумісної власності. Натомість їй та її неповнолітній доньці позивач пропонує виділити житлову кімнату, розмір якої становить всього 6,6м.кв., тобто по 3,3 м.кв. кожній, що на 2,7 м.кв. менше ідеальних часток відповідачів у праві спільної сумісної власності. Тому в разі задоволення позовних вимог, буде порушений принцип рівності прав співвласників, оскільки правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Також відповідач ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що запропонований порядок користування господарськими прибудовами, згідно до якого, позивач просить виділити їй, ОСОБА_2 , повністю літню кухню, та погріб, що знаходиться в аварійному стані просить залишити в користування відповідачам. Тому просить суд відмовити в позові позивачу в повному обсязі.

Позивач надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що наполягає на позовних вимогах та не вбачає іншого порядку користування спірним домоволодінням, ніж те, що вона пропонує.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду пояснення з приводу відповіді позивача на відзив, та наголосила, що позивач, наполягаючи на виділені їй в користування приміщень в будинку та господарчих будівель, розмір яких перевищує ідеальну частку позивача у праві спільної часткової власності, не приймає до уваги висновок судово-технічної експертизи, відповідно до якого варіант виділення в користування, який пропонує позивач - неможливий.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради надала суду заяву про прийняття рішення на розсуд суду відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видане 18 листопада 1997 року державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорною 3.Л., позивач, ОСОБА_1 , є власником 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_3 (a.c. 17).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 18 листопада 1997 року державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Чорною 3.Л., ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , спадкове майно складається з глинобетонного обкладеного в цеглою жилого будинка «А-1», жилою площею 21,9 кв.м, з господарчими побудовами: кам`яний сарай В, шлакоблочна кухня Г, водоколонка I, замощення ІІ, І, паркан N? 1,2, погріб Е, що знаходиться у АДРЕСА_3 , розташовано на земельній ділянці, яка переходить у тимчасове користування спадкоємців, та підлягає оформленню в особисту власність в установленому законом порядку, що належало спадкодавцю на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Кривого Рога від 07.10.1964 року про признання права власності, що зареєстровано в БТІ м. Кривого Рога.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 797 складений 17.06.2013 року (а.с.8).

Відповідно до рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 10.03.2015 року № 215/7199/14-ц, відповідачі, ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 , по справі набули права власності іншої 1/2 частки цього ж домоволодіння — по частки у кожній, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на праві приватної спільної часткової власності (a.с.67-68).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, частка об`єкту нерухомого майна, яким володіють на праві приватної спільної частки відповідачі, - житловий будинок з господарчими побудовами, об`єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , має наступні складові частини об`єкта нерухомо майна: Житловий будинок A-1, загальна площа 35,8 кв.м, житловою площею 21,9 кв.м, літня кухня - Г, загальна площа 15,45 кв.м, погріб - Е, загальна площа 4,1 кв.м, 1 - водо колонка; II,III - замощення, 1,2 - паркан.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним (стаття 321 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення

перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Позивач стверджує, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні зазначеного домоволодіння, в зв`язку з чим в них постійно виникають суперечки щодо користування, а також відповідач ОСОБА_2 тримає собаку і вона не має змоги зайти на територію належного їй 1/2 частини домоволодіння. В зв`язку з чим просила суд виділити відповідачам ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , виділити у користування кімнату 1-2, площею 6,6 кв. м., кухню 1-4, площею 10,2 кв. м., тамбур, площею 2,10 кв. м., кладовку, площею 1,6 кв. м. у жилому будинку, зазначеному літерою «A-1», та погріб, зазначений літерою «Е». Водоколонку та паркан залишити у спільному користуванні. Земельну ділянку, загальною площею 2190,0 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , також розділити у користування, ОСОБА_1 1/2 частину, відповідачам ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , по 1/4 частині кожній.

Отже, предметом позову у цій справі, є вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_3 , шляхом надання позивачу вільного доступу до користування 1/2 частиною зазначеного домоволодіння, визначивши наступний порядок користування домоволодінням: ОСОБА_1 виділити у користування кімнату 1-3, площею 15,3 кв. м. у жилому будинку, зазначеному «A-1» та літню кухню, площею 15,45 кв. м., яка розташована на території домоволодіння та зазначена літерою «Г». Відповідачам ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 виділити у користування кімнату 1-2, площею 6,6 кв.м., кухню 1-4, площею 10,2 кв. м., тамбур, площею 2,10 кв. м., кладовку, площею 1,6 кв. м. у жилому будинку, зазначеному літерою «А-1» та погріб, зазначений літерою «Е». Водоколонку та паркан залишити у спільному користуванні. Земельну ділянку, загальною площею 2190,0 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , також розділити у користування, їй частину, а відповідачам ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/4 частині кожній. Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо порядку користування домоволодінням, запропонованим позивачем та відсутністю можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (неможливість зайти у двір) за відсутності вільного доступу до належного їй майна, є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.

07.12.2015 року ухвалою суду була призначена по справі судово-будівельна експертиза, для встановлення ринкової вартості домоволодіння АДРЕСА_3 , також на вирішення експерта поставлено питання щодо можливості провести поділ у користуванні домоволодінням, яке розташованого за адресою АДРЕСА_3 .

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, у тому числі висновок судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 1-16 від 12 червня 2016 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та визнання порядку користування ним з таких підстав.

Згідно зі ст. 358 Цивільного кодексу України володіння, користування і розпорядження майном, що є у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі недосягнення згоди щодо порядку володіння і користування спільним майном спір вирішується

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі неможливості такого виділу співвласник має право на виплату йому вартості його частки іншими співвласниками.

Як вбачається з висновку експерта N?1-16, загальна площа житлового будинку літ. «А-1» становить 36,2 м2, що не дозволяє виділити в натурі кожному зі співвласників окремі ізольовані житлові приміщення відповідно до їх часток у праві власності (1/2 у позивача та по 1/4 у відповідачів). Мінімально необхідна нормативна площа однокімнатної квартири відповідно до п. 2.24 та 2.30 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки» становить 27,12 м2, зокрема: житлова кімната — 15 м2, кухня — 7 м2, коридор — 2,42 м2, передпокій — 2,7 м2.

Виходячи з цього, на 1/2 частку припадає 18,1 м2 загальної площі, а на кожну 1/4 частку — по 9,05 м2, що є менше від мінімально необхідної нормативної площі для самостійного житлового користування, а отже, виділ у натурі технічно неможливий.

Крім того, як зазначено експертом, будинок літ. «A-1» та господарські споруди зазнали змін у плануванні, змінено цільове призначення низки приміщень, здійснено демонтаж окремих елементів, проведено інженерні мережі. Питання про законність проведених перепланувань виходить за межі компетенції експерта.

Щодо літньої кухні літ. «Г», експерт встановив, що фізичний знос будівлі становить 50 %, конструкції перебувають у незадовільному стані. Поділ приміщення на два ізольовані приміщення з окремими входами призведе до руйнування конструкцій будівлі, тому виділ у натурі без проведення капітальних робіт є неможливим. Погріб літ. «Е» є підземною спорудою складної конфігурації, також не підлягає поділу.

Щодо земельної ділянки загальною площею 2190 м2, експертом зазначено, що питання про її поділ у натурі не досліджувалося у зв`язку з ненаданням необхідних правовстановлювальних документів, незважаючи на відповідне клопотання експерта.

У рамках експертного дослідження запропоновано три варіанти встановлення порядку користування житловим будинком та господарськими будівлями, які відповідають технічним можливостям та чинним будівельним нормам. Однак позивач не погодився з жодним із запропонованих варіантів, наполягаючи на своєму варіанті, який експертом був визнаний технічно неможливим.

Суд бере до уваги, що висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі (ст. 102 ЦПК України), не спростований іншими доказами та відповідає обставинам справи.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження технічної можливості виділу у натурі його частки або встановлення порядку користування іншим способом, ніж запропоновано експертом.

Таким чином, з огляду на неможливість реального виділу в натурі часток у житловому будинку та господарських будівлях відповідно до часток співвласників, а також непогодження позивача з жодним із технічно можливих варіантів, суд вважає позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування домоволодінням АДРЕСА_3 такими, що не підлягають задоволенню.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 712/7834/16-ц, суд дійшов висновку, що відмова в задоволенні позову про виділ у натурі є правомірною, якщо фактична площа об`єкта менша за мінімальні нормативні показники для самостійного користування.

У постанові ВС від 17.03.2021 справі № 213/1808/17, суд зазначив, що якщо виділ у натурі неможливий, суд може встановити порядок користування. Однак якщо позивач не погоджується з єдиноможливим технічним варіантом, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта є доказом у справі, оцінюється судом нарівні з іншими доказами. Якщо сторони не погоджуються з висновком, вони повинні надати інші докази або клопотати про повторну/додаткову експертизу.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за

захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частинами 1 і 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків,

встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може

ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтями 76, 80, 89 ЦПК України висновок експерта є видом доказу, який оцінюється судом нарівні з іншими доказами.

Суд бере до уваги висновок експерта як належний і допустимий доказ у розумінні статей 76, 80 ЦПК України, оскільки він відповідає вимогам процесуального закону та складений спеціалістом, який має відповідну кваліфікацію, з дотриманням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за

захистом свого цивільного права чи інтересу.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, які є непорушними.

Стаття 358 ЦК України визначає, що майно, яке є у спільній частковій власності, використовується співвласниками за їх згодою, а у разі відсутності згоди — спір вирішується судом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК України власники земельних ділянок мають право

вимагати усунення будь-яких порушень їхніх прав на землю.

У ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див.,зокрема, постанову Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі N? 442/7505/14- (провадження № 61-4536cв18)).

Відповідно до норм ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Співвласник має право на виділ у натурі частки, якщо це можливо без шкоди для майна та інших співвласників.

У разі неможливості виділу в натурі співвласник має право на виплату йому вартості частки іншими співвласниками. За згодою співвласників можливий поділ майна.

Відповідно до ст. 367ЦК України, поділ спільного майна в натурі

здійснюється за домовленістю або за рішенням суду.

Якщо поділ у натурі неможливий, суд може присудити одному співвласнику майно з компенсацією іншим, або встановити порядок користування.

Оскільки експертизою встановлено, що виділ у натурі відповідних часток домоволодіння між сторонами з урахуванням їхніх часток у праві власності не є технічно можливим, а жоден із запропонованих експертом варіантів порядку користування не був прийнятий позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення порядку користування домоволодінням у запропонований нею спосіб не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем варіант не відповідає технічним можливостям і нормативним вимогам.

На підставі викладеного, ст. ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про усунення перешкод у користуванні частиною домоволодіння та визначення порядку користування домоволодінням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 18.03.2026 р.

СУДДЯ: