Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №509/6954/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6954/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до

ІНФОРМАЦІЯ_1

про

визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2025 року позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 16.10.2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000.00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R130346 від 16.10.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000.00 грн.

На думку позивача оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, такою що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Позивач акцентує, що в період до 07.10.2025 року ОСОБА_1 у додатку «Резерв+» помітив інформація про його розшук ТЦК та СП. За для з`ясування обставин Позивач зателефонував до ІНФОРМАЦІЯ_3 з питанням, чому він в розшуку та що йому необхідно зробити щоб зняти розшук. В ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивачу повідомили, що в розшуку він знаходиться через те, що не пройшов ВЛК, а для зняття з розшуку йому треба приїхати та сплатити штраф. 07.10.2025 року Позивач приїхав до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де працівники ТЦК та СП повідомили, що він не пройшов ВЛК чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Далі працівники ТЦК та СП повідомили, що для зняття з розшуку йому необхідно написати заяву, в якій він зазначає що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, а після цього сплатити штраф в розмірі 8500.00 грн. Невважаючи себе винним позивач написав зазначену заяву та сплатив штраф у розмірі 8500.00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8393-2359-0060- 7144.

Вказані дії представників відповідача є протиправними та фактично злочинними, позивач не мав обов`язку платити штраф тому що не підлягає мобілізації. Фактично це шахрайські дії спрямовані на обман та заволодіння коштами позивача.

Позивач зазначає, що по-перше, на той момент не було ніякої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. По-друге, Позивач відповідно до п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, не має обов`язку проходити ВЛК, тому що має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років. Після безпідставної сплати на рахунок ГУК в Од.обл. 8500.00 грн Позивач вважав, що проблема з розшуком ТЦК та СП вирішена, але 26.11.2025 року Позивач увійшов у свій додаток «Резерв+» та побачив, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № R130346, якою Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000.00 грн. Постанова № R130346 є необґрунтованою та незаконною з огляду на наступне.

В оскаржуваній постанові зазначено, що За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_3 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зміст оскаржуваної постанови не відповідає дійсності.

ОСОБА_1 виховує доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка має інвалідність, що підтверджується корінцем медичного висновку №37 на дитину з інвалідністю віком до 18 років від 01.08.2025 р, тому має відстрочку, не підлягає мобілізації та не повинен проходити медичний огляд (ВЛК), тому постанова № R130346 від 16.10.2025 є незаконною та необґрунтованою. Під час примушування сплатити штраф та на час складання оскаржуваної постанови позивач мав оформлену відстрочку, тому в його діях відсутній склад будь-якого правопорушення.

Також, позивач зазначає, що постанова № R130346 по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена 16.10.2025 року, а заява, в якій Позивач (під примусом, для зняття розшуку) зазначає що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності надійшла особисто від Позивача в паперовій формі 07.10.2025 року. З огляду на це фіктивна постанова № R130346 винесена з порушенням строків, через 9 днів після надходження заяви.

Водночас позивач у своїй позовній заяві просить суд поновити процесуальний строк для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки фактично позивач взагалі не викликався для розгляду справи, постанова йому не вручалася та/ або не відправлялася у законний спосіб.

26.11.2025 року Позивач увійшовши у свій додаток «Резерв+» побачив, що відносно нього винесено постанову № R130346 від 16.10.2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000.00 грн. До цього він навіть не знав про притягнення його до адміністративної відповідальності та про існування цієї постанови. Тобто строк на оскарження починається з моменту появи даних у додатку – 26.11.2025 року, та його необхідно поновити, як пропущений з поважних причин.

Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на вище викладене, суд вважає клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримав.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст.205, 286 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені ст. ст.9, 244 КАС України, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R130346 від 16.10.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000.00 грн.

Відповідно до вказаної постанови вбачається, що з а результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_3 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення- штраф у розмірі 17 000 грн.

ОСОБА_1 дійсно виховує доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка має інвалідність, що підтверджується корінцем медичного висновку №37 на дитину з інвалідністю віком до 18 років від 01.08.2025 р.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідност.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 року № 3, ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно з п. 3 розділу 2 Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

П. 6 цього ж розділу Інструкції визначено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а саме вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до норм статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років не підлягають призову на військову службу під час мобілізації

Відповідно до абз. 3 п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210 -1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 виховує доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка має інвалідність, що підтверджується корінцем медичного висновку №37 на дитину з інвалідністю віком до 18 років від 01.08.2025 р, тому має відстрочку, не підлягає мобілізації та не повинен проходити медичний огляд (ВЛК).

Також оскаржувана постанова № R130346 винесена з порушенням строків передбачених ч. 2 ст. 277 КУпАП, через 9 днів після надходження заяви в якій Позивач (під примусом, для зняття розшуку )зазначає що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Відповідачем не надані докази на спростування доводів позивача по справі. Відзив на позов від відповідача не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 295/3099/17.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а також підстави притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, щодо якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд доходить переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та не спростовано належними та допустими доказами позиції позивача.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем відносно позивача оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, що є підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При поданні цієї позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 5, 7-9, 14, 22, 90, 139, 211, 241-245, 250, 271, 286 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R130346 від 16.10.2025 року, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у сумі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційнускаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.І. Бочаров