Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №729/1886/24 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 729/1886/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/112/26

Категорія - ст. 126-1 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8 ,

потерпілої – ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024275510000077 від 06.10.2024, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2025 року стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобровиця Чернігівської області, громадянина України, не працюючого, пенсіонера, розлученого, маючого 2 неповнолітніх дочок, із середньою освітою, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

У С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вироком місцевого суду установлено, що ОСОБА_7 , в період часу з 26.12.2023 по 20.09.2024, діючи в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне, а також фізичне насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_9 , з якою спільно проживають в одному будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, а саме ОСОБА_7 неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_9 дії, виражені у словесних образах, приниженні, спричиненні тілесних ушкоджень, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, погрозах фізичною розправою, тим самим викликав у неї побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдавши шкоду психічному та фізичному здоров`ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій, та призвело до психологічних і фізичних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_9 .

Так, ОСОБА_7 неодноразово притягався до адміністративної, відповідальності за вчинення домашнього насильства, а саме:

26.12.2023 року, близько 12 год 00 хв., ОСОБА_7 знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_9 умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурної лайки, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та в подальшому постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09.01.2024 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчення домашнього насильства, 01.01.2024 року, о 14 год 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_9 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурної лайки, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров`ю, та в подальшому постановою Бобровицького. районного суду Чернігівської області від 08.01.2024 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 (сорок) годин громадських робіт.

Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 01.03.2024 року о 16 год 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_9 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік погроз, образ, нецензурної лайки, внаслідок чого потерпілій була заподіяна шкода її психічному здоров`ю, та в подальшому постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07.03.2024 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 01.03.2024 року о 19 год 30 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , порушив вимоги термінового заборонного припису про заборону на вхід та місце перебування в місці проживання ОСОБА_9 не виконав його, прийшов до її місця проживання, вибивав двері, вчинив правопорушення повторно, та в подальшому постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07.03.2024 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчення домашнього насильства, 29.05.2024 року, о 19 год 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_9 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурної лайки, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров`ю, та в подальшому постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04.06.2024 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1.73-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 29.05.2024 року о 20 год 38 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , порушив вимоги термінового заборонного припису про заборону в будь-який спосіб контактувати з потерпілою ОСОБА_9 не виконав його, тобто контактував з постраждалою ОСОБА_9 , та в подальшому постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18.06.2024 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 29.05.2024 року о 23 год 35 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , порушив вимоги термінового заборонного припису про заборону в будь-який спосіб контактувати з потерпілою ОСОБА_9 не виконав його, тобто контактує _і з постраждалою ОСОБА_9 , та в подальшому постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03.06.2024 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Крім того, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчення домашнього насильства, 22.07.2024 року, близько 13 год 00 хв., ОСОБА_7 перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_9 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурної лайки, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров`ю. в подальшому постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25.07.2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Однак, будучи неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 належних висновків не зробив та знову 20.09.2024, близько 20 години 30 хвилин точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , умисно вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_9 , з якою спільно проживають за вищевказаною адресою однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою домашнє насильство, що полягало у словесних образах, приниженні її гідності висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, зі також завдав потерпілій не менше 20 (двадцяти) ударів кулаками обох рук в область голови, обличчя, тулубу, чим спричинив останній тілесні ушкодження. І вигляді двох синців на обличчі, одного синця на правому плечовому суглобі та одного синця на лівому плечовому суглобі, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що не спричини за собою короткочасний розлад здоров`я, за ознакою тривалості розладу здоров`я та вони не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_7 неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_9 дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлювання в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні, залякуванні, а також спричинив їй тілесні ушкодження, тим самим викликав у неї побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдавши шкоду її психічному та І фізичному здоров`ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій, та призвело до психологічних і фізичних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_9 .

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 , відповідно до ст. 1, З Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив домашнє насильство у формі психологічного і фізичного насильства.

Не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченого, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим за ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, визначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бобровицького районного суду від 27.06.2024, та остаточно призначити покарання йому у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вважає, що приймаючи рішення про призначення покарання ОСОБА_7 лише за ст. 126-1 КК України, без застосування ст. 71 КК України, судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність. Зазначає, що відповідно до вироку Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27.06.2024 ОСОБА_7 був засуджений за ст. 126-1 КК України до 1 року позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком у 1 рік. За оскаржуваним вироком ОСОБА_7 вчинив 20.08.2024, тобто в період іспитового строку, визначеного вироком суду від 27.06.2024. Наголошує на порушенні судом вимог ст.ст. 50, 65 КК України. Вважає, що суд не взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема його особливості та обставини, та не надав належної оцінки особі обвинуваченого. Просить врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин щодо потерпілої ОСОБА_9 , вчинив даний злочин у період іспитового строку, його посередню характеристику з місця проживання, не працює, маючи працездатний вік, обставини вчинення кримінального правопорушення, спричинення фізичного насильства у виді не менше двадцяти ударів в область голови обличчя, тулубу потерпілої, наявність обтяжуючої обставини – вчинення злочину повторно.

У запереченні захисник ОСОБА_11 просить поновити строк на подання заперечення, апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2025 року залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду у судовому засіданні прокурор підтримав подану апеляційну скаргу.

Обвинувачений, його захисник та потерпіла ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд судом першої інстанції проводився стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, щиро розкаявся, погодився на недоцільність дослідження доказів у кримінальному провадженні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об`єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, його характер, особу обвинуваченого, який який посередньо характеризується за місцем проживання, врахував обставини, що пом`якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину повторно, так як раніше він притягався до відповідальності за аналогічний злочин, думку потерпілої, врахував висновок органу пробації про можливе виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі, та дійшов висновку про призначення покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням відповідних обов`язків.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” №7 від 27.10.2003, за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбуття основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст. ст. 71,72 цього Кодексу.

Проте, вказаних вимог закону місцевий суд не дотримався та обмежився призначенням покарання за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду.

Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Бобровийького районного суду Чернігівської області від 27.06.2024 ОСОБА_7 засуджений за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком у 1 рік. (а.п. 70,71).

Згідно оскаржуваного вироку суду ОСОБА_7 систематично притягався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство з 26.12.2023 до 20.09.2024, тобто у період іспитового строку, визначеного вироком суду від 27.06.2024.

Місцевий суд у вироку зазначив про відсутність підстав для визначення остаточного покарання за ст. 71 КК України, дійшовши висновку, що ОСОБА_7 виконав обов`язки, покладені на нього вироком суду від 27.06.2024, та фактично відбув призначене покарання так як органом пробації не вносилися подання про звільнення ОСОБА_7 за закінченням іспитового строку чи про скасування випробування та направлення його для реального відбування покарання за вказаним вироком.

Згідно листа начальника Ніжинського РС №2 філії ДУ Центр пробації в Чернігівській області від 01.07.2025, ОСОБА_7 виконав покладені на нього вироком суду обов`язки, а подання про звільнення його від призначеного покарання до суду 27.06.2025 року не вносилися, оскільки наявна інформація про вчинення ним нового злочину в період іспитового строку.(а.п. 82).

За таких обставин, призначаючи покарання лише за ст. 126-1 КК України, без застосування ст. 71 КК України, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що судом не в повній мірі враховано обставини та особливості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, місцевий суд не взяв до уваги актуальність та ступінь тяжкості вчиненого, не надав належної оцінки особі обвинуваченого, чим порушив принципи справедливості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш тяжкого покарання.

Згідно з вимогами ч.1 ст.421 КПК, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Колегія судів вважає, що покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності відповідальності, що відповідає вимогам ст.65 КК України.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст.1 КК України - Кримінальний кодекс України, між іншим, має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина від злочинних посягань, а також запобігання злочинам.

Враховуючи встановлені судом обставини даного кримінального провадження, беручи до уваги тяжкість скоєного ним кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме кількість епізодів вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_9 та спричинення фізичного насильства у вигляді не менше двадцяти ударів в область голови, обличчя, тулубу потерпілої, наявність обтяжуючої обставини, зокрема, вчинення злочину повторно, особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин щодо потерпілої ОСОБА_9 та не став на шлях виправлення, вчинив даний злочин у період іспитового строку, його посередню характеристику за місцем проживання, не працює, хоча має працездатний вік, керуючись вимогами кримінального закону та передбачених цим законом санкцій, колегія суддів визначає остаточне покарання обвинуваченому із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом визначення покарання за цим вироком та часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27.06.2024, та вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Таке покарання необхідне з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання кримінальним правопорушенням, виховання у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, а також відповідальності перед суспільством.

Зазначений вид і міра покарання, на думку апеляційного суду, є справедливими, необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого.

З урахуванням встановлених колегією суддів обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 409, 413, 418, 420, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Задовольнити апеляційну скаргу прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_10 .

Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання та у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

ОСОБА_7 визнати винуватим за ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, визначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27.06.2024 року, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4