Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №947/362/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: № 947/362/24 Головуючий у 1-й інстанції: Майдан С.І.

Номер провадження: 22-ц/819/458/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретар Андреєва В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Судаков Валерій Валерійович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Проніна Ольга Олександрівна ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Судаковим Валерієм Валерійовичем на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2025 року, ухвалене суддею Майдан С.І., дата складання повного судового рішення 21.11.2026, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 17.04.2023 року позивач уклав з компанією PRIMEROSE SHIPPING GOLTD індивідуальну трудову угоду (контракт), на строк 6 (+/- 2) місяців, згідно з якою працював на т/х "ОУШЕН САГА" у якості старшого помічника капітана, посадовий оклад складав 7200 доларів США. У зв`язку з тим, що на той час, коли позивачу потрібно було отримувати заробітну плату, у позивача не було власного рахунку у банківській установі України, а відкрити його не було можливості, ОСОБА_1 звернуся до відповідачки, яку на той час знав декілька років та повністю довіряв, з проханням про те, щоб власну заробітну плату перерахувати на її рахунок, а вона поверне позивачу її за першою вимогою. За період з 01.05.2023 року по 01.08.2023 року на банківський рахунок відповідачки було зарахована заробітну плату позивача на загальну суму 17 500 доларів США, за курсом НБУ складає 647 325 грн. Оскільки підставою отримання відповідачем вказаної суми було перерахування заробітної плати ОСОБА_1 , позивач вважає, що вищевказана сума повинна вважатися безпідставно набутою та такою, що підлягає поверненню. Позивач усно декілька разів звертався до відповідачки з проханням повернути отриманні нею грошові кошти, але вона відмовляється, мотивуючи тим, що вважає зазначені гроші її власністю, оскільки позивач добровільно передав роботодавцю відомості про банківський рахунок, і таким чином подарував їх. Позивач вважає, що у відповідачки відсутні правові підстави для отримання зазначених грошових коштів у власність. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 17 500 доларів США.

Короткий зміст рішення першої інстанції і мотиви його прийняття

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав, що вважав позовні вимоги безпідставними і недоведеними, доводи позивача про те, що кошти мали бути збережені відповідачем та повернуті на першу вимогу, оцінив їх критично, оскільки вони не підтверджені жодним письмовим доказом, суперечать встановленим обставинам щодо характеру взаємин сторін, не узгоджуються з поведінкою позивача, який добровільно й неодноразово перераховував значні суми без визначення умов повернення та вважав доведеним факт виникнення між сторонами відносин добровільної безоплатної допомоги, а не безпідставного збагачення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Судаков В.В. подав апеляційну скаргу посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази перерахування коштів саме як благодійної допомоги, він не брав на себе зобов`язання, не надавав обіцянок, і відповідно, не мав обов`язку забезпечувати життєво важливі потреби сім`ї відповідачки та лікування онкохворого батька, хоча суд обгрунтував безпідставно відмову у позові саме цими обставинами, які є недоведеними.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання".

Грошові кошти були перераховані без будь-якої правової підстави, без укладання будь-яких правочинів, сторони не пов`язують будь-які договірні правовідносини, що унеможливлює повернення коштів на підставі будь- якого договору.

Ні позивач, ні відповідач не стверджують, що сторони уклали договір зберігання, тому у суду були відсутні підстави аналізувати наявність доказів укладання такого договору, і у суду були всі підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України. Просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про задоволення позову та стягнути судові витрати у справі.

Провадження в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 02.2026 визначено склад колегії для розгляду даної справи : Воронцова Л.П. - суддя - доповідач, судді Майданік В.В., Склярська І.В.

Ухвалою суду від 02.2026 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.2026 справу призначено до судового розгляду на 16.03.2026.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвркат Проніна О.О. зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, доводи викладені у ній не заслуговують на увагу, а законне та обгрунтоване судове рішення не може бути скасованим лише із формальних міркувань. Вважає, що апелянт не довів належними та допустимими доказами фактів порушення судом його прав та інтересів. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволекння, а рішення суду без змін, стягнути із позивача компенсацію судових витрат - на правову допомогу в сумі 20 500 грн, які вона понесла у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи, які не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, що не перешкоджає її розгляду у їх відсутність в порядку частини 2 статті 372 ЦПК України.

Встановлені судом обставини справи

17 квітня 2023 року ОСОБА_1 уклав з компанією ПРАЙМРОУЗ ШІППІНГ KO. / PRIMEROSE SHIPPING СО. індивідуальну трудову угоду (контракт), на строк 6 (+/- 2) місяців, згідно з якою він працював на т/х "ОУШЕН САГА" у якості старшого помічника капітана, посадовий оклад складав 7200 доларів США.

Договір дійсний до 28.12.2026 року.

З інформації щодо руху грошових коштів, які знаходились на поточному рахунку № НОМЕР_1 у Акціонерному Банку "Південний" у доларах США з 01.05.2023 року по 01.08.2023 року вбачається перерахування позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 на її банківський рахунок наступних сум: ІНФОРМАЦІЯ_1 - 7200,00 доларів США; 12.07.2023 року - 6945,00 доларів США.

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 IBAN НОМЕР_3 , відкритого у АТ КБ "ПРИВАТБАНК", за період з 01.05.2023 року по 01.08.2023 рік, вбачається зарахування з призначенням платежу: "Зарахування SWIFT-переказу 1/PRIMEROSE SHIPPING CO.LTD2/TRUST COMPANY COMPLEX AJELTAKE RD2/ MH 969603/MH/SALARY MV OCEAN SAGA (IMO9729312)FOR CH OFF KUTSENKO MYKHAILO1/KYSHEN" 12.05.2023 року у розмірі 3311,55 доларів США.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Мотиви, якими керується апеляційний суд та застосовані ним норми права

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що "водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "№n concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом у період із 01.05.2023 по 01.08.2023 на банківські рахунки ОСОБА_2 за розпорядженням позивача було перераховано грошові кошти - заробітну плату на загальну суму 17 500 дол. США.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 17 500 дол. США, посилаючись, на те, що у нього не було відкритих банківських рахунків і не було можливості їх відкрити, тому за домовленістю із ОСОБА_2 , з якою вони були давно знайомі і довіряючи їй, надав роботодавцю інформацію про рахунки відповідачки для перерахування його заробітної плати, яку вона повинна була повернути йому на першу вимогу, проте не повернула.

ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, пояснила, що позивач дійсно перерахував свою заробітну плату на її банківські рахунки як благодійну допомогу у зв`язку із її складними життєвими умовами - перебування житла на окупованій території, необхідність утримання матері і дитини, лікування онкохворого батька, необхідність пошуку місця проживання та облаштування на новому місці. Допомоги вона у ОСОБА_1 не просила і домовленостей про повернення наданих їй грошових коштів не було.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 17 500 дол.США на підставі статті 1212 ЦК України, Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Таких висновків за аналогічних обставин та при застосуванні статті 1212 ЦК України дотримується Верховний Суд у своїй практиці. ( постанови ВС № 127/12240/22 від 17.04.2024, № 185/446/18 від 04.08.2021, № 548/741/21 від 11.01.2023)

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 кошти, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме три місяці, регулярно, різними сумами, всього було перераховано 3 платежі. Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачкою , а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Отже, за встановлених у справі обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог стягнення коштів .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази перерахування коштів саме як благодійної допомоги, він не брав на себе зобов`язання забезпечувати життєво важливі потреби сім`ї відповідачки , підлягають відхиленню, оскільки позивачем не надано суду у порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, доказів відсутності у нього відкритих банківських рахунків станом на 01.05.2023 та неможливості відкриття таких, відсутності рідних (матері, батька та інше), на чиї рахунки він міг акумулювати свою заробітну плату, а отже вимушеності перерахунку його заробітної плати на рахунки відповідачки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у суду були відсутні підстави аналізувати наявність доказів укладання такого договору, і були всі підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах процесуального права та зводяться до суб`єктивної оцінки норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Проніна О.О. просила стягнути із відповідача судові витрати у вигляді фіксованого гонорару 20 500,00 грн, які вона понесла у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу, що підтверджується письмовими доказами: договором про надання правової допомоги № 134 від 01.02.2024, додатковим договором від 01.02.2025, укладеними між АБ "Ольги Проніної" та ОСОБА_2 ; рахунком-фактурою № 3 від 13.02.2026; платіжною інструкцією KM60-T432-1BE1-C671 від 13.02.2026.

Колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) Верховний Суд виклав висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат, Проніна О.О. надала:

- договір про надання правничої допомоги № 134 від 01.02.2024, яким сторони погодили, що для розрахунків 1 година доручення складає 2 500 грн ( п.3.1 Договору),

додатковий договір від 01.02.2025, яким внесено зміни до п.3.1 Договору від 01.02.2024 та визначено вартість 1 години доручення у розмірі 4 000 грн,

рахункок-фактуру № 3 від 13.02.2026 на оплату правничої допомоги в сумі 20 500 грн,

платіжну інструкцію KM60-T432-1BE1-C671 від 13.02.2026 про здійснення Кишенею Н,М, оплати у розмірі 20 500 грн.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просила в суді апеляційної інстанції стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20 500 грн.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/WestAllianceLimite" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім цього, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 3 статті 141 ЦПК України, якою визначені критерії, які застосовуються судом незалежно від клопотання іншої сторони.

Отже колегія суддів при визначенні розміру витрат на професійну правову допомогу відповідача, понесених у суді апеляційної інстанції враховує предмет спору у даній справі, який не є складним і має стабільну позицію Верховного Суду, відсутність розрахунку вартості правничої допомоги із зазначенням виконаних адвокатом робіт, витратою часу, виходячи, що в суді апеляційної інстанції правнича допомога надана у вигляді відзиву на апеляційну скаргу позивача, який за своїм змістом є ідентичним змісту відзиву на позовну заяву , а отже не потребував значного часу на його складання , з урахуванням критеріїв розумності, співмірності обсягу наданої правничої допомоги, достатньою буде відшкодування вказаних витрат у розмірі 8 000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, тому підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги рішення суду підлягає залишенню без змін, відсутні, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області - без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.

Повний текст складено 16.03.2026.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська