Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №766/16383/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/16383/25 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьміна О.І.

Номер провадження: 22-ц/819/450/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретар: Андреєва В.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скотников Олександр Миколайович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2026 року, ухвалене суддею Кузьміною О.І., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (скорочене найменування - ТОВ "Укр Кредит Фінанс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 17 травня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачем ОСОБА_2 за допомогою веб сайту https://creditkasa.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Укр Кредит Фінанс" укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1396-5443, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 20 000 грн на строк 365 днів, базовий період - 30 днів, знижена процентна ставка -1,45 % в день; стандартна процентна ставка 1,45 % в день.. Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач не виконала умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 10 вересня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 128 850 грн, із якої: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 105 850 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 3 000 грн.

Позивач зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "Укр Кредит Фінанс", а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 28 850 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 100 000, тому просив стягнути на свою користь із відповідача частину заборгованості на загальну суму 100 000 грн, із якої: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 80 000 грн, та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2026 року позов ТОВ "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та неспростування відповідачем факту укладення кредитного договору та наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скотников О.М., подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2026 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу зилишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.

23 лютого 2026 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.

24 лютого 2026 року скаржник усунула недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду на 16 березня 2026 року о 15 год. 15 хв.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив принципи змагальності та рівності сторін, право на доступ до суду, оскільки належним чином не повідомив відповідача про дату, час і місце судового засідання, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази направлення відповідачу копій процесуальних документів як позивачем, так і судом. У рішенні суду встановлено та викладено обставини, які свідчать про істотні помилки у викладенні фактичних даних та порушення принципів безпосередності, повноти та об`єктивності судового розгляду, оскільки у мотивувальній частині рішення суд зазначає дані щодо іншої особи - ОСОБА_4 , який не є учасником цієї справи.

Суд першої інстанції не врахував того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно свідчили про те, що вхід на сайт, заповнення заявки, введення платіжних реквізитів та підтвердження операції шляхом введення одноразового коду були здійснені конкретно ОСОБА_2 , а не будь-якою третьою особою, яка могла незаконно заволодіти персональними даними, номером телефону або доступом до електронного пристрою, а позивач не спростував таку можливість і не довів відсутності ризиків стороннього втручання.

Позивачем не надано доказів фактичного отримання відповідачем примірника договору та супутніх документів, доказів перерахування відповідачу грошових коштів на виконання умов договору, а з долученої до матеріалів справи квитанції не вбачається жодних відомостей про особу фактичного отримувача коштів, а також відсутні дані, які б дозволяли однозначно ідентифікувати, кому саме належить банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 .

Позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача, оскільки не надано жодного первинного бухгалтерського документа, зокрема, платіжного доручення чи банківської виписки, які б підтверджували реальний рух коштів, а тому твердження про надання кредиту та правомірність стягнення всієї заявленої суми ґрунтуються виключно на припущеннях.

Встановлена позивачем процентна ставка суперечить імперативним вимогам Закону, порушує принципи правової визначеності, добросовісності та справедливості, а також свідчить про спрямованість договору на неправомірне збагачення кредитодавця за рахунок споживача. Наявність у договорі одразу кількох різних процентних ставок без чіткого механізму їх застосування, без зрозумілого алгоритму розрахунку та без можливості для пересічного споживача самостійно перевірити правильність нарахувань порушує принцип правової визначеності та суперечить вимогам статей 3, 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Нарахована позивачем сума процентів за користування кредитом у декілька разів перевищує розмір основної заборгованості за тілом кредиту, що свідчить про неспівмірність нарахованих сум та суперечить положенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 травня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_2 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1396-5443 продукту "CreditKasa", відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмір 20 000 грн на строк 365 календарних днів (до 16 травня 2025 року) строк дії договору є рівним строку кредитування, комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; стандартна процентна ставка 1,45 проценти за кожен день користування кредитом, яка діє протягом всього строку дії Договору, за виключенням строку використання права користуватися кредитом за зниженою ставкою.

Згідно з довідкою ТОВ "Укр Кредит Фінанс" ОСОБА_2 видано грошові кошти за кредитним договором №1396-5443 від 17 травня 2024 року через платіжну систему LiqPay сумі 20 000 грн на картку № НОМЕР_2 , платіж № 2463363131.

Відповідно до квитанції, ID операції: 2463363131, Order ID: 5e855a23-d59d-4b84-a066-9cfd636bc99c, ідентифікатор еквайра: АТ КБ ПриватБанк, на платіжний інструмент Mastercard № 537541*85, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" перерахувало грошові кошти у розмірі 20 000 грн, призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1396-5443, 2024-05-17.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1396-5443 від 17 травня 2024 року, заборгованість відповідача ОСОБА_2 станом на 10 вересня 2025 становить: 128 850 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 105 850 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 3 000 грн.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 06 січня 2026 року Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_2 змінила прізвище на " ОСОБА_3 ".

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) викладено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачем ОСОБА_2 за допомогою веб сайту https://creditkasa.ua шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) C293, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1396-5443, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 20 000 грн на строк 365 днів з процентною ставкою 1,45% в день.

Колегія суддів зазначає, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України "Про електронну комерцію", де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Колегія суддів звертає увагу, що належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не укладала і не підписувала договір позики відповідачем суду не надано. Крім того, відповідач клопотань про перевірку судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, залучення спеціаліста або призначення відповідної судової експертизи в порядку статтей 74, 103 ЦПК України не заявляла, а в апеляційного суду відсутні сумніви щодо достовірності наданих позивачем доказів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, у контексті розуміння електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Відтак, саме по собі заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою за відсутності у суду сумнівів щодо його достовірності, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач ОСОБА_1 не спростувала належність їй адреси електронної пошти, зазначеної в кредитному договорі, та карткового рахунку, вказаного у договорі, квитанції та довідці ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про переказ кредитних коштів, а також не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до її особистого кабінету, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів видачі кредитних коштів колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки, а саме: НОМЕР_2 . Зазначену інформацію про банківські реквізити надала позивачу саме відповідачка - зважаючи на ту обставину, що, така інформація у відповідності з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самої відповідачки або за її згодою (стаття 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Відповідно до пункту 10 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)" від 03 листопада 2021 року № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Таким чином, відповідачкою при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідачки), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивачем не зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки.

Отже, на підтвердження перерахування відповідачу коштів, до суду надано довідку ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про видачу ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 20 000 грн та квитанцію, Order ID: 5e855a23-d59d-4b84-a066-9cfd636bc99c, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки, а саме, НОМЕР_2 .

Таким чином, первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

ТОВ "Укр Кредит Фінанс" не є банківською установою в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ "Укр Кредит Фінанс". Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Оскільки ТОВ "Укр Кредит Фінанс" є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ щодо рахунку ОСОБА_2 фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, скаржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і могла представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Отже, в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору із відповідачем та видачу кредитних коштів, на противагу яким, скаржником жодного доказу не надано.

Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків тощо), які кредитодавцем були використані незаконно для укладення кредитного договору від імені відповідача, такі як, зокрема, звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій, відповідачем суду не надано.

При цьому, спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ "Укр Кредит Фінанс" в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Разом з цим, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором №1396-5443 від 17 травня 2024 року станом на 10 вересня 2025 року у розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн.

На підтвердження вказаної заборгованості позивачем надано копію договору №1396-5443 від 17 травня 2024 року та деталізований розрахунок заборгованості за договором за період з 17 травня 2024 року по 10 вересня 2025 року.

Як вбачається із умов кредитного договору №1396-5443 від 17 травня 2024 року, кредитором надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 000 грн, що є тілом кредиту, строк надання кредиту - 365 календарних днів, процентна ставка 1,45 % в день.

Вказане узгоджується із даними розрахунку заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідача нараховувалася на тіло кредиту у розмірі 20 000 грн за процентною ставкою 1,45 % в день в межах строку дії кредитного договору, тобто до 16 травня 2025 року, чим спростовуються доводи скаржника про неузгодження між сторонами процентної ставки та незрозумілість її застосування.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, керуючись частиною четвертою статті 367 ЦПК України, колегія суддів, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом за вказаний період, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з пунктом 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.

Перевіряючи розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом, встановлено, що позивачем розмір заборгованості за нарахованими процентами обраховано за весь період кредитування за процентною ставкою 1,45 %, з 17 травня 2025 року відсотки не нараховувалися.

Визначаючи розмір заборгованості, колегія суддів, з урахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5%; з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%, встановила, що заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 17 травня 2024 року не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, оскільки за цей період позивачем здійснено розрахунок, виходячи із процентної ставки 1,45 % в день.

Разом з тим, наведені позивачем розрахунки заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 20 серпня 2024 року, що проведені за ставкою 1,45% за кожен день користування кредитом, не узгоджуються із приписами Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Таким чином, враховуючи те, що розмір заборгованості відповідача за відсотками за період 17 травня 2024 року до 19 серпня 2024 року становить 27 550 грн, з урахуванням максимального розміру денної процентної ставки, за період з 20 серпня 2024 року по 16 травня 2024 року розмір процентів, які підлягають нарахуванню становить 81 550 грн (27 550 грн + (270 днів х (20 000 грн х 1%).

Водночас, апеляційний суд враховує здійснене позивачем списання залишку заборгованості за кредитним договором у сумі 28 850 грн, та приходить до висновку, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом, що підлягає стягненню на користь позивача ТОВ "Укр Кредит Фінанс" становить 52 700 грн (81 550 грн - 28 850 грн).

Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру заборгованості відповідача за наведених ним підстав в порядку Закону України "Про захист прав споживачів", з таких підстав.

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, викладено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Однак, при розгляді даної справи ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються з вищенаведених підстав.

Щодо доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також доказів повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ТОВ "Укр Кредит Фінанс" дотримано вимоги частини першої статті 177 ЦПК України щодо обов`язку подання доказів надсилання відповідачу копій поданих до суду документів відповідно до положень статті 43 цього Кодексу, а саме подано квитанцію № 1785677 від 30 жовтня 2025 року про надсилання копій таких документів на адресу відповідача, зазначену у кредитному договорі, та яка є зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання.

Крім того, відповідно до частин шостої, восьмої статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно з довідкою Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області № 3171 від 04 листопада 2025 року, наданою на запит суду першої інстанції в порядку частини восьмої статті 187 ЦПК України, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 13 березня 2018 року по теперішній час.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції надсилав відповідачу копії процесуальних документів на адресу відповідача: АДРЕСА_2 , однак до суду поверталися конверти із рекомендованим повідомленням із зазначенням причини невручення "адресат відсутній" (а.с. 26-27, 43-44).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з пунктом четвертим частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно розглянув справу у відсутності відповідача, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не повідомила про причини неявки, жодних клопотань не подавала.

Колегія суддів зауважує, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції доказів щодо реєстрації відповідача як внутрішньо переміщеної особи матеріали справи не містили, а суд, в силу вимог вищезазначених вимог Закону, не зобов`язаний встановлювати фактичне місце проживання учасника справи, в тому числі місце проживання внутрішньо переміщеної особи.

При цьому, суд повідомляв відповідача про дату, час і місце судових засідань шляхом надсилання судових повісток у вигляді SMS-повідомлень на номер телефону, зазначений позивачем у позовній заяві, а саме: 095 783 66 56, та який зазначений представником відповідача у апеляційній скарзі, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку SMS-повідомлень, які хоч і не можуть вважатися доказом належного повідомлення відповідача, однак свідчать про вжиття судом заходів щодо забезпечення права особи в судовому розгляді справи.

Крім того, апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про зазначення у рішенні суду даних ОСОБА_4 , оскільки зазначена описка в мотивувальній частині рішення суду є технічною помилкою та на суть вирішення спору не впливає.

Відтак, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшити суму заборгованості за кредитним договором №1396-5443 від 17 травня 2024 року, стягнутої із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" із 100 000 грн до 72 700 грн., із якої: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 52 700 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині визначення розміру заборгованості відповідача.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ТОВ "Укр Кредит Фінанс" звернулося до суду з позовом про стягнення із відповідача кредитної заборгованості у розмірі 100 000., за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмір 2 422 грн 40 коп., оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 72 700 грн, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 761 грн 08 коп. (72,70 % задоволених позовних вимог), і відповідно зменшити стягнуту судом першої інстанції суму судового збору.

Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з позивача ТОВ "Укр Кредит Фінанс" на її користь слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 793 грн 58 коп. (2 906 грн 88 коп. х 27,3 %) .

Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скотников Олександр Миколайович,задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2026 року змінити.

Зменшити розмір загальної суми заборгованості, стягнутої із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" за договором про відкриття кредитної лінії №1396-5443 від 17 травня 2024 року із 100 000 грн до 72 700 грн., із якої: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 52 700 грн.

Зменшити стягнуту судом першої інстанції із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" суму судового збору за подання позовної заяви із 2 422 грн 40 коп. до 1 761 грн 08 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 793 грн 58 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська