Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №766/21132/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/21132/24 Головуючий в І інстанції: Рядча Т.І.

Номер провадження: 22-ц/819/413/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Беженар Євгенії Олександрівни, яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Рядчої Т.І., дата складення повного рішення – не зазначено, у справі за позовом адвоката Тихоши Дмитра Сергійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

12 грудня 2024 року адвокат Тихоша Дмитро Сергійович, який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 21 480 600 (двадцять один мільйон чотириста вісімдесят тисяч шістсот) гривень в якості відшкодування перевищення вартості предмету забезпечення над розміром забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Позов обґрунтований наступним.

08.06.2021 між ОСОБА_1 (Позичальник) та ОСОБА_2 (Позикодавець) укладено договір позики.

Відповідно до п.1.1. договору Позики Позикодавець на положеннях цього договору надає Позичальнику суму позики у сумі 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що є еквівалентом 1 075 000 (один мільйон сімдесят п`ять тисяч) доларів США за курсом НБУ, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві зазначену в договорі суму грошових коштів частками, а саме: суму грошових коштів в розмірі 500 000 доларів США в строк до 20.09.2021; суму грошових коштів в розмірі 300 000 доларів США в строк до 20.12.2021; суму грошових коштів в розмірі 275 000 доларів США в строк до 14.05.2022 року.

На забезпечення зобов`язань за договором позики 09.06.2021 між ОСОБА_1 як "Заставодавцем" та ОСОБА_2 як "Заставодержателем" укладено договір застави частки у статутному капіталі.

Обтяження частки Заставодавця у статутному капіталі внесено в державний реєстр обтяжень рухомого майна під №28983825 від 11.06.2021 року.

Відповідно до п.1.1. договору 3астави цим договором забезпечується виконання Заставодавцем зобов`язань перед Заставодержателем, що виникають із договору позики від 08 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В забезпечення виконання зобов`язань Боржник за договором позики "Заставодавець" передає в заставу частку у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" в розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза".

У відповідності до п. 1.4. Договору застави оціночна вартість предмета застави на день укладення цього Договору становить: 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень .

Згідно до п. 5.2., 5.3. Договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення "Заставодавцем" частки у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" на користь "Заставодержателя" на підставі Договору про задоволення вимог "Заставодержателя" шляхом відступлення частки в статутному капіталі з відкладальною умовою, який укладається одночасно з цим Договором.

У відповідності до п.2.1. вказаного договору відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" за погодженням Сторін вчиняється за ціною, що відповідає, сумі заборгованості ОСОБА_1 перед "Заставодержателем" за договором позики від 08 червня 2021 року між ОСОБА_1 та "Заставодержателем", 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень.

В подальшому ОСОБА_1 , сплативши ОСОБА_2 відповідні суми коштів, здійснив часткове виконання умов договору позики на загальну суму 21 480 600,00 грн, що еквівалентно 800 000 дол. США, а саме: 16.07.2021 року – 2 179 200 грн, що еквівалентно 80 000 доларів США за курсом НБУ; 20.09.2021 року – 11 201 400 грн, що еквівалентно 420 000 доларів США за курсом НБУ; 13.12.2021 року – 8 100 000 грн, що є еквівалентом 300 000 доларів США за курсом НБУ.

Останній платіж, який мав би остаточно провести розрахунки за договором позики, у розмірі 275 000 дол. США ОСОБА_1 не здійснив у зв`язку із тим, що 24 лютого 2022 року почалася військова агресія РФ проти України, настали надзвичайні та невідворотні обставини, що є об`єктивною обставиною для фізичних та юридичних осіб по договорам виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Зважаючи, що постійне місце проживання/перебування та роботи ОСОБА_1 було в місті Херсон, яке перебувало в окупації і розташоване в місці проведення бойових дій, зазначені обставини непереборної сили прямо вплинули на відповідача.

Внаслідок часткового невиконання умов вказаного вище договору ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

05.03.2024 в межах справи №916/1329/23 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду позов ОСОБА_2 задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 у розмірі 275 000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) доларів США, що складає еквівалент 10 056 365 (десять мільйонів п`ятдесят шість тисяч триста шістдесят п`ять) гривень, було звернуто стягнення на предмет застави – частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" в розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, що становить 50% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза", шляхом визнання права власності на неї за ОСОБА_2 ; визначено розмір частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" в розмірі 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень, що становить 100% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза".

Зазначена постанова в подальшому залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2024.

Отже, у тій справі №916/1329/23, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , у відповідності до п.1.4. Договору застави та п.2.1. Договору про задоволення вимог заставодержателя, ОСОБА_2 фактично отримав таку частку за погодженою сторонами ціною – 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що в повній мірі задовольняє вимоги кредитора (згідно умов договору позики).

Враховуючи той факт, що до подачі вказаної вище позовної заяви з боку ОСОБА_2 передувало отримання останнім 21 480 600 грн, то сукупність вказаних обставин вказує на отримання ОСОБА_2 додаткового блага, що зумовлює необхідність відшкодування перевищення вартості предмету забезпечення над розміром забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Є посилання на ст.25 Закону України "Про заставу".

Таким чином, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 часткове виконання умов договору позики в розмірі 800 000 доларів США та частку статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза", ринковою вартістю 1 075 000 доларів США, що в сукупності дорівнює грошовому еквіваленту в розмірі 1 875 000 доларів США, що виходить за межі укладеного договору між сторонами.

А тому представник позивача просить різницю між розміром позики та фактично отриманим благом стягнути з відповідача.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.01.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом. При цьому суд ухвалив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Від представника відповідача адвоката Ковальчук Ірини до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Вказала, що позивач посилається на статтю 25 Закону України "Про заставу", однак навмисно залишає поза увагою суду ту обставину, що предмет застави не реалізовувався в розумінні зазначеного Закону, а між сторонами укладено Договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі.

Відповідно до пункту 1.1. договору застави "Заставодавець" передає у власність "Заставодержателю" частку у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" в розмірі 6 000 000 гривень, що становить 50% розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза". Відповідно до пункту 1.2.6. розмір внеску: 6 000 000 гривень.

Відповідно до пункту 2.1. Договору про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі з відкладальною умовою: відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" за погодженням Сторін вчиняється за ціною, що відповідає сумі заборгованості ОСОБА_1 перед "Заставодержателем" за Договором позики від 08 червня 2021 року між ОСОБА_1 та "Заставодержателем", 29 214 630 гривень.

Згідно п 2.2. Сторони домовились, що після державної реєстрації відступлення частки у статутному капіталі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вони не мають претензій одна до одної відповідно до умов Договору застави частки у статутному капіталі від 09.06.2021 року, а "Заставодержатель" також не має будь-яких претензій до ОСОБА_1 відповідно до умов Договору позики.

Таким чином, жодного подвійного блага, яке в розумінні статті 25 Закону України "Про заставу" має бути відшкодоване Позивачу, Відповідач не отримував, адже про перехід частки, вартістю 6 000 000 грн, сторони домовились безпосередньо Договором про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі з відкладальною умовою від 09.06.2021 року.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 року по справі №916/1329/23, даючи аналіз отримання заставодержателем подвійного блага у випадку задоволення вимог у правовідносинах, що склалися, зазначив, що у ч.1 ст.627 ЦК деталізовано принцип свободи договору та зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У спірних правовідносинах, сторони, з урахуванням принципу свободи договору, узгодили, що право ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет застави у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" набувається останнім у випадку неналежного виконання ОСОБА_1 умов договору позики, незалежно від розміру заборгованості останнього (пункти 5.56, 5.57 постанови). Представник відповідача наполягає, що вартість 50 % у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза", яку набув на підставі ОСОБА_2 , становить 6 000 000 грн.

Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" визначено в розмірі 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень.

Таким чином, ніякого подвійного блага відповідачем не отримано. А беручи до уваги Договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки в статутному капіталі з відкладальною умовою, то частка перейшла якраз із настанням відкладальної умови, а не реалізації предмету застави.

Про інші умови сторони не домовлялися, як це було встановлено Верховним Судом. Оцінка предмету застави не проводилась, оскільки вона мала визначений грошовий еквівалент 6 000 000 грн.

Представником Відповідача адвокатом Н.Петренко до суду надані додаткові пояснення, в яких зазначила, що посилання представника Позивача у позовній заяві на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу невиконання Позивачем взятого на себе зобов`язання, а також постійне місце проживання/ перебування та роботи ОСОБА_1 у місті Херсон, яке перебувало в окупації і розташоване в місці проведення бойових дій, є необґрунтованим та не відноситься до предмету доказування у даній справі.

У Договорі Застави Сторони досягли згоди щодо звернення стягнення на предмет застави у разі неналежного виконання договору позики, тобто у випадку який відбувся, а саме часткового непогашення заборгованості. При цьому, Сторони не визначили еквівалент суми неналежного виконання основного зобов`язання розміру частки в статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" при зверненні на неї частки.

Отже, Сторони заздалегідь погодили, що в разі прострочення або неповного повернення позики, відбудеться стягнення – передача частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 , але при цьому вони не визначили необхідність визначення розміру предмета застави, який би відповідав сумі непогашеного боргу.

Сторонами було погоджено спосіб звернення стягнення на предмет застави, і цей спосіб відбувається не шляхом реалізації предмета застави в порядку ст. 591 ЦК України та ч. 8 ст. 20 Закону України "Про заставу", а шляхом набуття у власність ОСОБА_2 всього об`єкту застави, а не її частини.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник Позивача Д.Тихоша в судовому засіданні 11.11.2025 року наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позові.

Представник Відповідача Н. Петренко в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову. Крім заперечень, зазначених у відзиві, вказала на те, що вартість майна, яке було оцінено на момент укладання договору застави, може не відповідати оцінці на день звернення до суду з позовною заявою. В даному випадку оцінка предмета застави не проводилася.

Представник Відповідача Є. Беженар в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що Верховний Суд в постанові по справі №916/1329/23 виснував, що право на предмет застави виникає при будь-якій заборгованості, а також в п.5.45 вже дав оцінку подвійному благу.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2026 року позов було задоволено. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 480 600 (двадцять один мільйон чотириста вісімдесят тисяч шістсот) гривень в якості відшкодування перевищення вартості предмету забезпечення над розміром забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за укладеним 08.06.2021 року між ОСОБА_1 (Позичальник) та ОСОБА_2 (Позикодавець) договором позики Позикодавець надав Позичальнику суму позики у сумі 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що є еквівалентом 1075000 (один мільйон сімдесят п`ять тисяч) доларів США за курсом НБУ, а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві зазначену в договорі суму грошових коштів частками, а саме: суму грошових коштів в розмірі 500 000 доларів США в строк до 20.09.2021; суму грошових коштів в розмірі 300 000 доларів США в строк до 20.12.2021; суму грошових коштів в розмірі 275 000 доларів США в строк до 14.05.2022 року.

Також суд виходив з того, що на забезпечення зобов`язань за вказаним договором позики між ОСОБА_1 як Заставодавцем та ОСОБА_2 як Заставодержателем було укладено 09.06.2021 року договір застави частки у статутному капіталі, за яким в забезпечення виконання зобов`язань Боржника за договором позики Заставодавець передає в заставу частку у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" в розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза".

Суд враховував, що відповідно до п.1.4 договору Застави оціночна вартість предмета застави на день укладання цього Договору становить 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, з чим Сторони погоджуються. Експертна оцінка предмета застави не проводиться та сторонами не вимагається.

Також суд виходив з того, що між сторонами було укладено 09.06.2021 року договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі з відкладальною умовою. У відповідності до пункту 2.1. вказаного Договору відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" за погодженням Сторін вчиняється за ціною, що відповідає сумі заборгованості ОСОБА_1 перед Заставодержателем за договором позики від 08 червня 2021 року між ОСОБА_1 та Заставодержателем, 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень.

Також суд виходив з того, що оскільки сторони визначили вартість частки статутного капіталу, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза" в розмірі 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що є еквівалентом 1 075 000 (один мільйон сімдесят п`ять тисяч) доларів США за курсом НБУ на день укладання договору Позики, а Відповідачем не спростовано, що заявлена сума не відповідає вартості цієї частки, то слід вважати, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 , крім часткового виконання умов договору позики в розмірі 800 000 доларів США, частку статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза", ринковою вартістю 1 075 000 доларів США, що в сукупності дорівнює грошовому еквіваленту в розмірі 1 875 000 доларів США.

Пославшись на передбачені на п.6 ст.3 ЦК України такі засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, суд вважав, що з урахуванням того, що Відповідач отримав частку статутного капіталу, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза", узгодженою сторонами вартістю 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що відповідає сумі заборгованості, а також часткове виконання боргу в сумі 21 480 600 грн, то слід дійти висновку, що остання сума підлягає поверненню, як надмірне благо, а позов підлягає задоволенню. Саме таке рішення, на думку суду, буде відповідати принципам добросовісності, справедливості та розумності.

Крім того, суд враховував й те, що Верховний Суд у вказаній постанові від 10.07.2024 року у справі №916/1329/23 виснував, що сторони, визначаючи умови договору застави та договору про задоволення вимог заставодержателя, не були позбавлені права встановити, наприклад, що останній може звернути стягнення на частку у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" лише у розмірі пропоріційно до розміру невиконаного зобов`язання боржником, чи інші умови, які встановлювали б особливості задоволення вимог заставодержателя в залежності від обсягу виконання боржником зобов`язань за договором позики, однак не узгодили такі умови. Водночас стягнення грошових коштів із заставодержателя, які на думку скаржника є надмірним благом, не є предметом розгляду у справі №916/1329/23, як і оцінка приписів законодавства, на підставі яких таке стягнення може відбуватися п.5.58, 5.59 Постанови). Отже, на думку суду першої інстанції, Верховний Суд у тій іншій справі не надавав оцінку в правовідносинах, що склалися між сторонами, чи були гроші, сплачені ОСОБА_1 , надмірним благом.

На вказане рішення адвокат Беженар Євгенія Олександрівна, яка діє від імені ОСОБА_2 , подала через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Також просить стягнути на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору. При цьому вона послалався на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказала, що судом не було прийнято до уваги те, що в договорі застави від 09.06.2021 року сторони заздалегідь погодили, що в разі прострочення або неповного повернення позики, відбудеться стягнення – передача частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 , але при цьому вони не визначили необхідність визначення розміру предмета застави, який би відповідав сумі непогашеного боргу. Наведене, на думку скаржника, дає можливість зробити висновок, що сторони договору застави спільно погодили механізм звернення стягнення на предмет застави – частку в статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" – в повному обсязі у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за основним договором незалежно від розміру заборгованості за основним договором. Аналогічного висновку доходить і Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 916/1329/23 в частині дослідження позиції ОСОБА_1 щодо надмірного блага отриманого ОСОБА_2 , в якій Верховним Судом виснувано, що задоволення вимог застоводержателя, відповідно до укладених договорів, не залежить від обсягу виконання боржником зобов`язань та сторони не визначили необхідність звернення стягнення пропорційно до розміру невиконаного зобов`язання. Таким чином, вважає, що у ОСОБА_1 не виникло право на отримання 21 480 600 гривень в якості відшкодування перевищення вартості предмету забезпечення над розміром забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Також зазначила, що суд першої інстанції помилково застосував ст.25 Закону України "Про заставу", відповідно до якої якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю. Адже, вказала, відповідно до нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі з відкладальною умовою від 09.06.2021 року, заставодавець передає у власність заставодержателя частку у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" у розмірі 6 000 000,00 грн, що становить 50% розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза". За умовами вказаного Договору сторонами було погоджено спосіб звернення стягнення на предмет застави, і цей спосіб відбувається не шляхом реалізації предмета застави в порядку ст.591 ЦК України та ч.8 ст.20 Закону України "Про заставу", а шляхом набуття у власність ОСОБА_2 всього об`єкту застави, а не її частини, при цьому відсутня будь-яка виручена грошова сума. Відповідно, вказала, оскільки не відбувалася реалізація предмету застави, то судом першої інстанції до спірних правовідносин невірно застосовані положення ст.25 Закону України "Про заставу".

Також вказала, що судом першої інстанції помилково проігноровано аргумент представників ОСОБА_2 щодо того, що навіть якщо допустити, що позивач має право на отримання будь-яких грошових коштів від звернення стягнення на предмет застави, то в матеріалах справи відсутня реальна оцінка предмету застави на день винесення судового рішення. При цьому зазначила, що позивач у своєму позові та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково виходили із визначення вартості частки у статутному капіталі в сумі 29 214 630, 00 грн, тобто без проведення оцінки ані не на день підписання Договору застави, ані на момент звернення із позовом до суду. При цьому послалася на постанову Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 904/1360/19 й зазначила, що судом під час винесення оскаржуваного рішення безпідставно та необґрунтовано встановлено суму стягнення з відповідача 21 480 600 (двадцять один мільйон чотириста вісімдесят тисяч шістсот) гривень, що начебто є сумою відшкодування перевищення вартості предмету забезпечення над розміром забезпечених заставою вимог заставодержателя.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 16.02.2026 року о 10:10 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися та про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Сторони являються учасниками ТОВ "Авто-Плаза" з частками в розмірі 50% статутного капіталу товариства у кожного, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказане сторонами не заперечується.

08.06.2021 між ОСОБА_1 (Позичальник) та ОСОБА_2 (Позикодавець) укладено договір позики.

Відповідно до п.1.1. договору Позики Позикодавець на положеннях цього договору надає Позичальнику суму позики у сумі 29214630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що є еквівалентом 1 075 000 (один мільйон сімдесят п`ять тисяч) доларів США за курсом НБУ, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві зазначену в договорі суму грошових коштів частками, а саме: суму грошових коштів в розмірі 500 000 доларів США в строк до 20.09.2021; суму грошових коштів в розмірі 300 000 доларів США в строк до 20.12.2021; суму грошових коштів в розмірі 275 000 доларів США в строк до 14.05.2022 року.

Позика, яка є предметом цього договору, передана позикодавцем та одержана позичальником до підписання цього договору (пункт 2.1 договору позики).

У пункті 3.2 договору позики сторони погодили, що у випадку несплати чергового платежу з простроченням більше ніж на 10 днів, строк повернення всієї суми позики, а саме, 1 075 000,00 дол. США є таким, що настав, а позикодавець набуває право дострокового стягнення всієї суми позики, нарахованих та несплачених відсотків, пені, тощо.

Згідно з п.4.1 договору позики позичальник зобов`язується в установлені даним договором строки повернути суму позики в іноземній валюті або в розрахунку з еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті, відповідно до офіційного курсу НБУ на момент виконання зобов`язання.

Повернення позики повинно бути здійснено в м. Херсоні шляхом повернення позикодавцеві грошових коштів готівкою (на підтвердження чого може бути надана власноручно написана розписка) або безготівковим переказом грошових коштів на один з належних позикодавцеві рахунків, з обов`язковим зазначенням призначення платежу: сплата коштів за договором позики від 08.06.2021, або передання одним із позичальників або позичальниками грошових сум у депозит нотаріуса для подальшої їх передачі позикодавцеві (пункт 4.2 договору позики).

За умовами п.7.4 договору позики цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою залишається у позикодавця, який зобов`язується після повного виконання позичальником зобов`язання за цим договором передати цей примірник позичальнику з відміткою про одержання грошей, а у випадку неможливості повернення боргового документа – вказати про це у розписці, яку він повинен видати позичальнику відповідно до вимог статті 545 ЦК України.

09.06.2021 року між ОСОБА_1 як заставодавцем та ОСОБА_2 як заставодержателем укладено нотаріально посвідчений договір застави частки у статутному капіталі, відповідно до пункту 1.1 якого цим договором забезпечується виконання заставодавцем зобов`язань перед заставодержателем, що виникають із договору позики від 08.06.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язується повернути позику в розмірі, встановленому пунктом 1.1 договору позики, в розмірі 29 214 630,00 грн в строк до 14.05.2022 року.

Згідно з п.1.2. договору застави строки та порядок виконання зобов`язань, що забезпечені відповідно до цього договору, передбачені в договорі позики. В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики заставодавець передає в заставу частку у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза", код ЄДРПОУ 32618769, в розмірі 6 000 000,00грн, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза".

У пункті 1.4 договору застави визначено, що оціночна вартість предмета застави на день укладення цього договору становить 29 214 630,00 грн, з чим сторони погоджуються. Експертна оцінка предмета застави не проводиться та сторонами не вимагається.

Згідно із пунктом 2.3 договору застави на укладення цього договору надана згода дружини заставодавця, справжність підпису на заяві засвідчена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Кличановською С.І. 09.06.2021 за реєстр. №322.

За п.3.2. договору застави обтяження частки у статутному капіталі заставою підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за заявою заставодержателя.

У підпункті 4.2.1 пункту 4.2 договору застави сторони передбачили право заставодержателя у разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, звернути стягнення на предмет застави у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством.

Порядок звернення стягнення на предмет застави передбачено у розділі 5 договору застави. Зокрема, підставою звернення на предмет застави є порушення боржником/заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою (п.5.1 договору застави).

Відповідно до п.5.2 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем частки у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" на користь заставодержателя на підставі договору про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки в статутному капіталі з відкладальною умовою, який укладається одночасно з цим договором.

Згідно з п.5.3 договору застави звернення стягнення на предмет застави може також здійснюватися в будь-який інший судовий або позасудовий спосіб, передбачений чинним законодавством на розсуд заставодержателя. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється у судовому порядку – за рішенням суду; у позасудовому порядку – на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За п.5.4 договору застави за рішенням заставодержателя задоволення його вимог може здійснюватись у позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Вибір способу звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й способу позасудового порядку звернення стягнення, здійснюється заставодержателем на його розсуд.

Крім того, 09.06.2021 року між ОСОБА_1 як заставодавцем та ОСОБА_2 як заставодержателем, укладено нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі з відкладальною умовою (надалі – договір про задоволення вимог заставодержателя), відповідно до пункту 1.1 якого заставодавець передає у власність заставодержателя частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" у розмірі 6 000 000,00 грн, що становить 50% розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза".

Згідно з п.2.1. Договору про задоволення вимог заставодержателя відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" за погодженням сторін вчиняється за ціною, що відповідає сумі заборгованості ОСОБА_1 перед Заставодержателем за договором позики від 08 червня 2021 року між ОСОБА_1 та АДРЕСА_1 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень.

Відповідно до п.3.2 договору про задоволення вимог заставодержателя право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза", що становить 50% статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза", переходить до заставодержателя 17.05.2022 у випадку порушення ОСОБА_1 терміну повернення позики до 14.05.2022 заставодержателю в розмірі, встановленому пунктом 1.1 договору позики, або на 11 календарний день після прострочення внесення частки суми позики в строки, визначені пунктами 3.1, 4.3 договору позики. Факт порушення терміну повернення підтверджується оригіналом договору позики, на якому відсутня відмітка про часткове та повне виконання умов договору, а у випадку неможливості надання боргового документа – вказати про це у розписці, яку він повинен видати позичальнику відповідно до вимог статті 545 ЦК України.

Обтяження частки заставодавця у статутному капіталі зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.06.2021 за №28983825.

Встановлено і сторонами підтверджується, що позичальник здійснив часткове повернення коштів, отриманих в позику.

Зокрема:

– 15.07.2021 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 2 179 200,00 грн, що є еквівалентом 80 000,00 дол. США за курсом НБУ, в рахунок виконання зобов`язань за договором позики від 08.06.2021, і що залишкова сума заборгованості за вказаним договором позики, що підлягає сплаті в строк до 20.09.2021, складає 11 440 800,00 грн, що є еквівалентом 420 000,00 дол. США за курсом НБУ;

– 20.09.2021 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 11 201 400,00 грн, що є еквівалентом 420 000,00 дол. США за курсом НБУ, в рахунок виконання зобов`язань за договором позики від 08.06.2021, і що загальна залишкова заборгованість станом на 20.09.2021 за вказаним договором позики складає 15 335 250,00 грн, що є еквівалентом 575 000,00 дол. США за курсом НБУ;

– 3.12.2021 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 8 100 000,00 грн, що є еквівалентом 300 000,00 дол. США за курсом НБУ, в рахунок виконання зобов`язань за договором позики від 08.06.2021, і що загальна залишкова заборгованість станом на 13.12.2021 за вказаним договором позики складає 7 425 000,00 грн, що є еквівалентом 275 000,00 дол. США за курсом НБУ.

На підтвердження наведених обставин ОСОБА_2 склав відповідні заяви від 16.07.2021, від 20.09.2021 та від 13.12.2021, справжність підпису на яких посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Кличановською С.І.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснив часткове виконання умов договору позики на загальну суму 800 000,00 доларів США. Останній платіж, який мав би остаточно провести розрахунки за договором купівлі продажу, у розмірі 275000 доларів США ОСОБА_1 , не здійснив.

На розгляді господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1329/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" про звернення стягнення на частку в статутному капіталі, визначення розміру частки в статутному капіталі, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів позики та застави, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза", про визнання недійсними договорів позики та застави.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, зокрема, рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2023 у справі №916/1329/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 у розмірі 275 000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) доларів США, що складає еквівалент 10 056 365 (десять мільйонів п`ятдесят шість тисяч триста шістдесят п`ять) гривень, звернути стягнення на предмет застави – частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" в розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, що становить 50% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза", шляхом визнання права власності на неї за ОСОБА_2 ; визначено розмір частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" в розмірі 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень, що становить 100% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2024 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №916/1329/23 залишено без змін.

Вказані судові рішення оприлюднені в ЄДРСР, в них, зокрема встановлені обставини справи, які частково стосуються правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі.

Верховний Суд в зазначеній справі №916/1329/23 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у діючій на момент укладення вказаних договорів редакції (тобто в редакції, чинній до 01.01.2023 року), не містив заборони відступлення від вимог ст.22 означеного Закону (а саме про те, що звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи), а отже, зважаючи на свободу договору, сторони могли передбачити спосіб звернення стягнення на заставлене майно шляхом переходу права власності на предмет застави, якщо такий спосіб не суперечить вимогам законодавства, тобто прямо не заборонений. З урахуванням викладеного, вважав Верховний Суд, доводи скаржника про те, що на момент укладення договору застави ст.22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ще не містила можливості звернення стягнення на частку учасника товариства шляхом переходу права власності на таку частку в позасудовому порядку, не можуть бути підставою для відмови у позові.

Крім того, Верховний Суд вказав, що на момент звернення позивача до господарського суду та розгляду справи в суді першої інстанції вже діяли положення ст.22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у новій редакції (яка передбачала, що звернення стягнення на частку учасника товариства може здійснюватися, зокрема, відповідно до способу позасудового звернення стягнення на частку учасника товариства, що передбачений договором застави частки у статутному капіталі товариства та відповідає позасудовим способам звернення стягнення, встановленим Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"), а тому і застосування вказаної норми має здійснюватися по відношенню до правовідносин, що виникли на момент вирішення спору судом, адже звернення стягнення на предмет застави відбуватиметься на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до закону, діючого в момент його ухвалення.

Таким чином, загалом ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 часткове виконання умов договору позики в розмірі 21 480 600 грн, що еквівалентно 800 000 доларів США, та частку статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза", в розмірі внеску 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, що становить 50% від розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" визначено в розмірі 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.8 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Згідно зі ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст.20 Закону України "Про заставу":

--- звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду;

--- реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про заставу" якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів, на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку боржника або майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи, або відповідно до способу позасудового звернення стягнення на частку учасника товариства, що передбачений договором застави частки у статутному капіталі товариства та відповідає позасудовим способам звернення стягнення, встановленим Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Суд повно, всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про те, що відповідно до п.1.4 договору Застави оціночна вартість предмета застави на день укладання цього Договору становить 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, з чим Сторони погоджуються. Експертна оцінка предмета застави не проводиться та сторонами не вимагається. Також суд правомірно врахував те, що між сторонами було укладено 09.06.2021 року договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі з відкладальною умовою, відповідно до п.2.1 вказаного Договору відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" за погодженням Сторін вчиняється за ціною, що відповідає сумі заборгованості ОСОБА_1 перед Заставодержателем за договором позики від 08 червня 2021 року між ОСОБА_1 та Заставодержателем, 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень. Встановивши зазначене, суд обґрунтовано вважав, що оскільки сторони визначили вартість частки статутного капіталу, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза" в розмірі 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що є еквівалентом 1 075 000 (один мільйон сімдесят п`ять тисяч) доларів США за курсом НБУ на день укладання договору Позики, а Відповідачем не спростовано, що заявлена сума не відповідає вартості цієї частки, то слід вважати, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 , крім часткового виконання умов договору позики в розмірі 800 000 доларів США, частку статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза", ринковою вартістю 1 075 000 доларів США, що в сукупності дорівнює грошовому еквіваленту в розмірі 1 875 000 доларів США.

Відтак, враховуючи принципи добросовісності, справедливості та розумності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням того, що Відповідач отримав частку статутного капіталу, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза", узгодженою сторонами вартістю 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що відповідає сумі заборгованості, а також часткове виконання боргу в сумі 21 480 600 грн, то остання сума підлягає поверненню, як надмірне благо, а позов підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги доводи скаржника, який послався на постанову Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 916/1329/23 між цими позичальником та позикодавцем, на неврахування судом того, що сторони договору застави спільно погодили механізм звернення стягнення на предмет застави – частку в статутному капіталі ТОВ "Авто-Плаза" – в повному обсязі у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за основним договором незалежно від розміру заборгованості за основним договором.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що вказаний довід є обґрунтованим саме щодо правовідносин сторін у тій, іншій справі № 916/1329/23, в якій первісний позивач ОСОБА_2 просив звернути стягнення на предмет застави – частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза". В цій же справі позивач ОСОБА_1 заявив вимогу про відшкодування перевищення вартості предмету забезпечення над розміром забезпечених заставою вимог заставодержателя. На думку апеляційного суду вказана вимога обґрунтована належним чином та підтверджена сукупністю наданих доказів.

Також підлягають залишенню поза увагою й посилання скаржника на помилковість застосування судом ст.25 Закону України "Про заставу", відповідно до якої якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

При цьому апеляційний суд враховує те, що за обставинами цієї справи реалізація заставленого майна (частки учасника товариства), на яке було звернуто стягнення, по суті відбулась в порядку, передбаченому законом (а саме ст.22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у новій редакції, яка передбачала, що звернення стягнення на частку учасника товариства може здійснюватися, зокрема, відповідно до способу позасудового звернення стягнення на частку учасника товариства, що передбачений договором застави частки у статутному капіталі товариства та відповідає позасудовим способам звернення стягнення, встановленим Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") та договором. А тому положення Закону України "Про заставу", зокрема його ст.25, в частині реалізації предмета застави поширюються на спірні правовідносини.

Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на неврахування судом того, що в матеріалах справи відсутня реальна оцінка предмету застави на день винесення судового рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки сторони визначили вартість частки статутного капіталу, що становить 50% від розміру статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза" в розмірі 29 214 630 (двадцять дев`ять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень, що є еквівалентом 1 075 000 (один мільйон сімдесят п`ять тисяч) доларів США за курсом НБУ на день укладання договору позики, а відповідачем не спростовано, що заявлена сума не відповідає вартості цієї частки на день винесення судового рішення, то слід вважати, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 , крім часткового виконання умов договору позики в розмірі 800 000 доларів США (еквівалент 21 480 600 грн), ще й частку статутного капіталу ТОВ "Авто-Плаза", ринковою вартістю 1 075 000 доларів США, що в сукупності дорівнює грошовому еквіваленту в розмірі 1 875 000 доларів США. А тому суд обґрунтовано вказав, що остання сума (21 480 600 грн) підлягає поверненню, як надмірне благо, а позов підлягає задоволенню. Відповідачем належними доказами не спростована оцінка предмету застави на день винесення судового рішення (29 214 630 грн), яка була ними погоджена свого часу при укладенні договору позики.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині – без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Беженар Євгенії Олександрівни, яка діє від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 17 березня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська