Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №607/14514/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/14514/25Головуючий у 1-й інстанції Базан Л.Т.

Провадження № 33/817/127/26 Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

за участю ОСОБА_1 , розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , 02 липня 2025 року о 21:00 год. в м. Тернополі по вул. Микулинецька, 101, керував транспортним засобом марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з із застосування технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» №ARHJ-0395 (повірка дійсна до 13.11.2025) та проведення огляду у КПН ТОМЦСНЗ ТОР, водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 року повністю, а провадження у справі - закрити.

Вважає, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення.

Звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім доказом вини особи.

Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі відео з відеореєстратора, які підтверджують інкриміноване йому раніше порушення - проїзд на жовтий сигнал світлофора.

Зауважує, що відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №379459 від 02.07.2025 року, відповідно до якого поліцейським зафіксовано факт керування 02 липня 2025 року о 21:00 год. в м. Тернополі по вул. Микулинецька, 101, водієм ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з із застосування технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» №ARHJ-0395 (повірка дійсна до 13.11.2025) та проведення огляду у КНП ТОМЦСНЗ ТОР, водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

З рапорту поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Коломоєць А. від 02.07.2025 року вбачається, що 02 липня 2025 року о 21:00 год. під час несення служби у складі екіпажу Юпітер 110 було зупинено транспортний засіб «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .. В ході спілкування з даним водієм було виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» №ARHJ-0395 (повірка дійсна до 13.11.2025) та проведення огляду у КНП ТОМЦСНЗ ТОР, водій категорично відмовився.

Відповідно до відеозапису камер поліцейських, під час патрулювання 02 липня 2025 року о 21:00 год. в м. Тернополі по вул. Микулинецька, 101, був зупинений транспортний засіб «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 ..

Як стверджує відеозапис, під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції повідомили, що він в порушення п.8.7.3г ПДР переїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, в зв`язку з чим водій був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до відеозапису, ОСОБА_1 , в зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер чи в медичному закладі. Останній, на неодноразові запитання чи буде проходити такий огляд, надав відповідь, що він такий огляд проходити не буде.

У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; виражене тремтіння пальців рук та наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 липня 2025 року.

Також, у матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_2 від 02.07.2025 року, за якою зобов`язався доставити т/з «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 до місця проживання ОСОБА_1 , а також зобов`язався не допускати до керування даного громадянина 24 години.

Відповідно до пункту п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Твердження апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП.

Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп`яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення, оскільки пояснення викладені у рапорті працівника поліції підтверджуються іншими матеріалами справи.

Не заслуговує на увагу твердження, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім доказом вини особи, оскільки протокол складений уповноваженою особою відповідно до ст. 254, 256 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі відео з відеореєстратора, які підтверджують інкриміноване йому раніше порушення - проїзд на жовтий сигнал світлофора, оскільки як стверджує відеозапис під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції показали водію відеозапис з реєстратора та повідомили, що він в порушення п.8.7.3г ПДР, переїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, в зв`язку з чим водій був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, оскільки у даній справі працівники поліції здійснювали відеозапис відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», яким передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Права та обов`язки ОСОБА_1 поліцейський роз`яснив, що стверджує відеозапис з камер поліцейських.

Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції статті правопорушення, тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 року щодо нього - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя