Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №576/2345/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 576/2345/25

Номер провадження 22-ц/816/1615/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м.Суми

Справа № 576/2345/25

Номер провадження 22-ц/816/1615/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Сидоренко А.П. (суддя-доповідач),

суддів – Собини О.І., Сізова Д.В.

за участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2025 року, ухвалене у м. Глухів в складі судді Сапона О.В., в цивільній справі № 576/2345/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

12 вересня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (далі- ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ») звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що 23 червня 2021 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 12-18/2021-EK-UAH, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 300 000 грн, строком користування з 23 червня 2021 року до 22 червня 2022 року, з процентною ставкою за користування кредитом 12% річних та 36% річних за користування кредитом понад строк, встановлений у договорі.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі чого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких є право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 12-18/2021-EK-UAH від 23 червня 2021 року.

27 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 12-18/2021-EK-UAH від 23 червня 2021 року. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому – ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги – 03 вересня 2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 03 вересня 2024 року становить 238608,34 грн, що складається із заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим)) – 125000,00 грн; заборгованості за нарахованими та сплаченими відсотками (в тому числі простроченими) – 100166,67 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) – 13441,67 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2025 року позов ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 238608,34 грн, 2863,29 грн витрат по сплаті судового збору, 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та не врахування судом першої інстанції всіх обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що умовами кредитного договору передбачено, що договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняття (акцептування) позичальником.

Кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачем, оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства.

Позивачем на підтвердження перерахування відповідачеві коштів за кредитним договором не надано належних доказів - розрахункових документів (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписок з банківського рахунку відповідача.

Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, наданий первісним Кредитором, є необґрунтованим, оскільки він є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Позивачем не було додано доказів подальшого перерахування/неперерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування.

Звертає увагу суду, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором та є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить встановленим обмеженням ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності.

Також матеріали справи не містять доказів (поштових квитанцій) направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від представника відповідача надійшла заява, в якій просить проводити судові засідання без участі відповідача та його представника.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на те, що в електронній системі «Електронний суд» відсутня інформація щодо розгляду справи Сумським апеляційним судом та з відомостей, розміщених на офіційному вебпорталі «Судова влада України» позивачу 12 березня 2026 року стало відомо про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляду апеляційним судом. Посилаючись на те, що позивач був позбавлений можливості своєчасно отримати інформацію про відкриття апеляційного провадження та подати відзив на апеляційну скаргу у строк, визначений судом, представник позивача просить відкласти розгляд справи.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» був належним чином повідомлений про розгляд справи в апеляційному суді, про що свідчать довідки про доставку електронного документу, зокрема ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до розгляду від 11 лютого 2026 року, а також судова повістка-повідомлення про судове засідання доставлені до електронного кабінету ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ»13 лютого 2026 року.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати, що позивач не був належним чином повідомленим про відкриття апеляційного провадження, про час і місце судового засідання, а тому доводи представника позивача про необізнаність щодо розгляду зазначеної апеляційної скарги відповідача та неможливість скористатися процесуальними правами подачі відзиву на апеляційну скарги є непереконливими.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги слід відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи слідує, що 23 червня 2021 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12-18/2021-EK-UAH (далі – Кредитний договір).

Пунктом 6.8. Кредитного договору визначено, що своїм підписом позичальник підтверджує, в тому числі, що з умовами цього Договору ознайомлений і згодний. Шрифт тексту, що застосований у цьому Договорі та додатках до нього, жодним чином не ускладнюють його читання та розуміння змісту та суті цих документів; укладання цього Договору відповідає його інтересам, внутрішній волі та волевиявленню, а також підтверджує відсутність будь-якої умови чи обставини, які б позичальник вважав незрозумілими, обтяжливими для нього та такими, що порушують та позбавляють його прав, які він звичайно мав до укладання цього Договору; один оригінал цього Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані, з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення цього Договору, а також графіком платежів у письмовій формі ознайомлений; до підписання цього Договору ознайомлений з інформацією, передбаченою ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Розділом 2 Кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов:

п.2.6 - кредит надається на строк з 23 червня 2021 року до 22 червня 2022 року включно;

п.2.7 - загальний розмір кредиту складає 300000 грн;

п.2.8 - процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 12,00% річних;

п.2.12- розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту, передбаченої в п.1.1 Договору (сплачується щомісячно в день погашення Кредиту згідно Графіку зменшення ліміту) складає 1,00 % ;

п.2.13 - розмір комісійної винагороди за операції з документарного оформлення та/або підтвердження розрахунків, пов`язаних з обслуговуванням позичкового рахунку (з ініціативи Позичальника), та за операцій, що забезпечують виконання розрахунків або є їх складовою частиною, в тому числі за перевірку документів, виконання операцій (окрім випадків, пов`язаних з достроковим повним або частковим погашенням кредиту) в % від суми кредиту, яка нараховується та сплачується у строки, передбачені відповідною додатковою угодою – 1%;

п. 2.14 – розмір комісійної винагороди, від суми отриманого кредиту, у разі порушення та/або невиконання обов`язку згідно з п.4.2.1 цього Договору, сплачується протягом 3 робочих днів з моменту такого невиконання – 25 %;

п. 2.15 – розмір комісійної винагороди за нецільове використання кредиту, від суми, використаної не за цільовим призначенням за кожен випадок нецільового використання Кредиту, сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту нецільового використання Кредиту – 25 %,

п. 2.16 – розмір комісійної винагороди за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов`язків згідно пп.4.2.4, 4.2.6 - 4.2.8, 4.2.11 -4.2.12 за кожен випадок невиконання позичальником умов пунктів 4.2.4, 4.2.6 – 4.2.8, 4.2.11 – 4.2.12 цього Договору, сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту такого невиконання – 25%;

п. 2.17 - процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в пункті 2.6. Договору становить 36,00% річних;

Положеннями п.п. 2.1. – 2.4 Кредитного договору встановлено, що кредит надається готівкою; днем надання Кредиту вважається день отримання Позичальником готівки із каси Кредитодавця; для надання/перерахування Позичальнику суми Кредиту та обліку заборгованості за Кредитом Кредитодавець відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 ; для обліку нарахованих процентів за користування Кредитом Кредитодавець відкриває рахунок № НОМЕР_2 .

Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 300000 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку клієнта (а.с.25).

Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 23 червня 2021 року по 09 серпня 2022 року, з 23 червня 2021 року по 02 грудня 2022 року, з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року, відкритого відповідачу в АТ «Мегабанк» (а.с.25, 33-36, 37-42).

Відповідно до розрахунку заборгованості, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 12-18/2021-EK-UAH від 23 червня 2021 року склав 238 608,34 грн, що складається із заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим)) – 125 000,00 грн; заборгованості за нарахованими та сплаченими відсотками (в тому числі простроченими) – 100 166,67 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) – 13441,67 грн (а.с. 32).

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі чого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких є право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 12-18/2021-EK-UAH від 23 червня 2021 року (а.с. 20-22, 43).

27 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 12-18/2021-EK-UAH від 23 червня 2021 року.

Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (а.с. 48-49).

У п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою від 23 травня 2025 року, сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23 травня 2025 року п. 4 було викладено в наступній редакції: «сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 (Двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 копійок, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі.

Оплата здійснюється з розстроченням платежу вступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути виплачений аванс в сумі 8 030 000, 00 грн, 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000,00 коп.(а.с.50).

Аванс в сумі 8 030 000,00 грн за Договором № 1/12 сплачено, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1074 від 27 грудня 2024 року (а.с.51).

Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.

Відповідно до витягу з Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до Договору №1/12 Про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги, в тому числі, і за Кредитним договором № 12-18/2021-EK-UAH від 23 червня 2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 (а.с. 52).

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому – ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги – 03 вересня 2024 року

Ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Задовольняючи позов ТОВ « ФК«ЄВРОКРЕДИТ», суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк визначений договором, розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції в цілому узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо укладення договору від 23 червня 2021 року виключно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (в порядку Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи, зокрема з копії кредитного договору (а.с. 14-18), слідує, що правочин містить фізичний (власноручний) підпис відповідача, а не електронний підпис (ЕЦП/КЕП), передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, договір укладено у традиційній письмовій формі (ст. 207 ЦК України), а твердження апелянта про застосування процедури дистанційного акцептування оферти спростовуються фактичними обставинами справи. Наявність фізичного підпису підтверджує волевиявлення сторони на укладення договору у формі, відмінній від заявленої апелянтом.

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку, тобто він є чинним.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, валюту кредитування, розміру тіла кредиту, порядок та розмір процентної ставки за його користування, строк кредитування, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, тощо.

Тому доводи апеляційної скарги щодо неукладення Кредитного договору в електронній формі не відповідають наданим суду доказам та є безпідставними.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність надання банком кредитних коштів є необґрунтованими, оскільки банк надав відповідні докази, зокрема виписку з особового рахунку клієнта банку, згідно якої позичальником отримано 23 червня 2021 року кошти у розмірі 300000 грн (а.с. 25).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) виписка з особового рахунку клієнта банку має статус первинного документа.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 214/6975/15-ц.

Таким чином, наданий позивачем доказ у виді виписки з особового рахунку є належним доказом на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів.

Натомість відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту отримання грошових коштів, що є його процесуальним обов`язком.

Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку клієнта банку слідує, що ОСОБА_1 здійснював погашення кредитної заборгованості (а.с.33-36, 37-42), що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості за Кредитним договором, оскільки станом на час звернення до суду з вказаним позовом відповідачем порушено взяті зобов`язання за кредитним договором та не здійснено в повному обсязі погашення заборгованості у визначені терміни, строк виконання яких настав, а тому не можна вважати, що кредитором порушується питання дострокового стягнення заборгованості, що потребувало проведення попередньої процедури направлення досудової вимоги.

Що стосується доводів апеляційної скарги, якими висловлено незгоду з нарахуванням відсотків, колегія суддів приходить до такого висновку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 12-18/2021-EK-UAH від 23 червня 2021 року встановлено, що така станом на 03 вересня 2024 року становить 238 608, 34 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 125000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 100166,67 грн та заборгованості за комісіями – 13441,67 грн.

Згідно з вищезазначеним розрахунком заборгованості нарахування відсотків за користування кредитними коштами до 22 червня 2022 року здійснювалося за процентною ставкою, що становить 12% річних від залишку неповерненої суми кредиту, а починаючи з 23 червня 2022 року за процентною ставкою 36% річних.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

З аналізу наведених постанов Верховного Суду можна зробити висновок, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

Отже, у зазначеній справі Кредитним договором передбачена відповідальність боржника, яка застосовується з моменту прострочення терміну платежу в разі наявності заборгованості поза межами строку повернення позики у виді 36% річних за користування кредитом понад строк кредитування, тобто після 22 червня 2022 року.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дія режиму воєнного стану неодноразово продовжується та наразі триває.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нараховано відсотки за користування кредитом понад строк кредитування у відповідності до ст. 625 ЦК України, підстави для стягнення з відповідача визначених п. 2.17 Кредитного договору відсотків відсутні.

Беручи до уваги вказані вимоги закону, а також те, що позивачем порушується питання про стягнення відсотків за користування кредитом понад строк кредитування, тобто нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 23 червня 2022 року по 01 вересня 2024 року, а саме в період після запровадження в Україні воєнного стану, правові підстави для стягнення таких з відповідача відсутні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, нарахованих первісним кредитором за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тобто, після 23 червня 2022 року, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи наведене вище, за встановлених обставин справи рішення суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором та на користь позивача слід стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №12-18/2012-ЕК-UAH від 23 червня 2021 року в сумі 162525,01 грн, що складається із заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) – 125000,00 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками – 24083,34 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями – 13441,67 грн, відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1947,04 грн (2863,30 грн х 68%) та витрат на правничу допомогу в сумі 3400,00 грн (5000,00 грн х 68%).

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що ціна позову у зазначеній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2025 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», розташованого по вул. Ушинського, 1, офіс 105 у м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411, заборгованість за кредитним договором на загальну суму 162525 грн 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит»1947 грн 04 коп. витрат по сплаті судового збору та 3400 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 відмовити.».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.П.Сидоренко

Судді О.І.Собина

Д.В.Сізов